Слепая зона. Как пробелы в законах обогащают владельцев облгазов

Бажання обласних газопостачальних компаній (облгаззбутів) і облгазів заробити на побутових споживачах газу було б неможливим, якби не діри в законодавстві та слабкі державні інститути.

Маніпуляції, порушення законодавства і зловживання монопольним становищем у критичній ланці енергетичної інфраструктури дозволяють облгаззбутам і облгазам створити умови, за яких у людей в платіжках з'являються, від сотень до тисяч гривень штучного боргу щомісяця. Інші бідкаються на неіснуючі аварії, які створюються лише на папері облгазами щоб списати газ чи змусити споживачів укласти необхідний облгазу договір на кабальних умовах. В інших демонтують лічильники і не повертають роками, щоб вони переплачували за газ.

Але це тільки видима для людей вершина айсберга, за якою ховаються багатомільярдні борги облгаззбутів за газ перед державним Нафтогазом, облгазів - перед державним Укртрансгазом та інші системні проблеми. Все це складається в картину вакханалії, яка нищить довіру не лише в реформи, але знищує довіру до держави. Бо до цього часу в людей облгаз, як і будь яка інша монополія, стійко асоціюється із державою.

Ця "гра" може здаватися дуже складною і заплутаною, поки не стане зрозуміло, що потрібно міняти самі правила гри.

І якщо виправити деякі регуляторні моменти, гра почне розсипатися.

Спецобов’язки на ринку газу

Склалася думка, що спецобов’язки на ринку газу (ПСО) - це тільки низька ціна на газ для населення. І це, нібито, безумовне благо. Але ні. Ціна - це тільки вершина айсберга, а величезна небезпечна частина прихована.

"Під водою" ПСО ховається можливість не платити за газ. Це підриває будь-які взаємини. І приватні облгаззбути цю можливість використовують на повну. Їхні борги перед держкомпанією Нафтогаз перевищують 30 млрд грн!

Тому першочерговим завданням має бути, як мінімум, ліквідація самої можливості не платити за газ, а як максимум, - ліквідація ПСО.

Плати або прощайся з субсидією

Логіка монетизації субсидій проста і правильна: люди отримують гроші на руки, розраховуються ними за спожитий газ, зекономлені кошти використовують на власний розсуд. Але споживач отримує в руки не тільки самі гроші, а й інструмент контролю. Контролю, в першу чергу, облгаззбута. Споживач сам контролює, скільки використовувати газу, а також перевіряє чи не приписали йому зайві обсяги в рахунок. З монетизацією у нього з'являється реальна мотивація до цього. Держава зробила крок назустріч споживачеві, а від нього вимагає лише одного - своєчасної оплати за спожитий ресурс. Якщо є борг - субсидію не продовжать. І в цьому є логіка, якщо не платиш за ресурс, - він тобі не потрібен. Таким є результат, якщо дивитися на наслідок для окремо взятого споживача. В цілому ж для системи, масові неплатежі - це дискредитація системи. Що відкриває "вікно можливостей" для риторики противників монетизації: "Монетизація себе дискредитувала! Давайте повернемо все як було!". І облгаззбути знову виставлятимуть той обсяг споживання, який вони вважатимуть за потрібне, а держава через Ощадбанк - переказуватиме кошти на рахунки монопольного постачальника.

Вся ця історія зі створенням облгаззбутами при пособництві облгазів штучних боргів у населення не в останню чергу має на меті поставити під удар саме монетизацію. Очевидно, що системно вирішити проблему можуть спільно НКРЕКП, уряд та не без допомоги Верховної Ради. Але для субсидіантів накопичення необґрунтованих додаткових боргів може вирішити Міністерство соціальної політики. Для цього в порядок призначення субсидій потрібно внести пункти, що враховують факт незаконних боргів, які облгази приписують споживачам.

Норма по правильній процедурі

Притчею во язиціх вже встигло стати протистояння облгаззбутів і уряду в частині затвердження постанов по нормах споживання газу для тих споживачів, які не мають лічильників. Уряд приймає постанови по нормах споживання газу без дотримання регламенту. Тому суди легко скасовують їх.

Зараз діє постанова Кабінету Міністрів України №143. Мінімальна діюча норма - 3,28 куб.м. газу на людину в місяць. Облгаззбути ігнорують цю постанову, тому часто в платіжках споживачів значиться мінімальна норма 9,8 куб.м. Поки це незаконно. Але цілком ймовірно, що скоро збільшені норми споживання газу стануть законними. Постанова №143 прийнята з порушенням регламентних процедур. І скасувати її в суді - справа техніки.

Тому першочерговим завданням є прийняття норм споживання в повній відповідності з процедурою. А правильним рішенням - забезпечити всіх споживачів газу лічильниками.

У облгазів у заручниках

У більшості регіонів споживач не має можливості змінити постачальника газу, якщо його, наприклад, чимось не влаштовує поточний. Все через неузгодженість ряду нормативно-правових актів. Є правила постачання природного газу. Вони регламентують, що перш, ніж розірвати договір з діючим постачальником, споживач повинен укласти договір з новою газопостачальної компанією. При цьому у споживача не повинно бути простроченої заборгованості за газ.

У правилах немає вказівки на те, як діяти, якщо у споживача є заборгованість, з якою він не згоден. Незважаючи на те, що право на таку незгоду споживачеві гарантовано законом.

На противагу правилам постачання природного газу є Закон України про ринок природного газу побутових споживачів. У ньому зазначено, що наявність спору між споживачем і постачальником не може стати причиною не підписання договору про постачання газу з новою компанією.

Така колізія фактично позбавляє споживача можливості відмовитися від послуг нечесного постачальника, який регулярно приписує незаконні борги.

І це лише один з прикладів в абсолютно системно неврегульованому питанні зміни постачальника побутовим споживачем. Сама ж проблема - наріжний камінь забезпечення функціонування роздрібного ринку газу. Благо, що нам не потрібно "вигадувати велосипед", оскільки все придумано до нас, - в старій Європі ринкові механізми відпрацьовані десятиліттями. Їх потрібно тільки перенести до нас з адаптацією.

У цій ситуації НКРЕКП повинна переглянути правила, щоб забезпечити просту для побутового споживача і ефективну для ринку процедуру зміни постачальника газу.

Це звичайно ж не всі проблеми, які існують, але вони найбільш гострі та їх вирішувати потрібно було ще вчора. Але ніколи не пізно почати.