Налоги, олигархи, каникулы: что бизнесу ждать от новой Рады
Україна займає 71-у позицію в рейтингу Doing Business, який оцінює сприятливість інвестиційного клімату різних національних економік. Оптимізму додає те, що Україна демонструє підйом. Але динаміка підйому по роках показує, що останнім часом ми дещо сповільнились. Якщо у 2013 -2016 роках Україна піднімалась на 15, 25, 16 та 13 місць, то в 2017-2019 роках – на 3,4 та 5 місць відповідно. Аби і надалі в країні відбувалися позитивні зрушення, позиції політичних партій, висловлені у їх програмах, мають наочно демонструвати їх готовність до цих викликів.
Щоб допомогти виборцям прийняти поінформоване рішення на парламентських виборах, громадська організація Центр UA проаналізувала передвиборчі програми 12-ти найпопулярніших за версіями різних соціологічних опитувань партій, які стосуються питань економічної діяльності.
LIGA.net на правах інформаційного партнерства публікує перший матеріал дослідження, фокус якого - проаналізувати, як політичні партії збираються покращувати умови ведення бізнесу в Україні, та які проблеми підприємців обіцяють вирішити політики.
Податки
Податки - питання, яке турбує усіх підприємців, адже саме розмір податкового навантаження напряму впливає на їх кінцевий прибуток. А головного болю їм додає адміністрування цих податків державою, яке часто відбувається з порушеннями (наприклад, в листопаді 2018 року - вимагання хабара в $7 000 в Дніпропетровській області, засудження до п'яти років за хабар в 111 000 грн).
Абстрактне загальне зниження податків обіцяють своїм виборцям Громадянська позиція (в частині заробітної плати), Опозиційна платформа - За життя та Українська стратегія.
Інші партії в текстах своїх програм висловлюють щодо цього більш конкретні пропозиції.
Наприклад, Батьківщина пропонує скасувати 37 податків і зборів. Зокрема замінити "податок на ПДВ" "податком на реалізацію". Також ця політична сила пропонує скасувати "відрахування єдиного соціального внеску" введенням "персоніфікованої пенсійної системи".
Слуга народу обіцяє ухвалити стратегію поступової відмови від цього податку.
Замінити "податок на прибуток" "податком на виведений капітал" зобов’язуються аж п'ять політичних партій з 12: Батьківщина, Європейська Солідарність, Самопоміч, Слуга народу та Опозиційна платформа - За життя.
Намір зберегти "єдиний податок для фізичних осіб-підприємців" декларують Європейська солідарність, Опозиційний блок, Слуга народу та Свобода. Ця норма впливає на майже 1,8 млн домогосподарств, які сплачують податки за спрощеною системою, і тому тема змін у цій сфері є популярною серед виборців.
Прогресивне оподаткування, тобто залежність величини ставки податку від розмірів доходів, є обіцянкою Опозиційної платформи (для фізичних осіб) та Свободи (для бізнесу).
Опозиційний блок обіцяє, так звану, податкову систему "12%-12%-12%", пропонуючи знизити до 12% ПДВ і "податки на доходи фізичних осіб" та "прибуток підприємств".
Опозиційна платформа планує визначити "неоподаткований дохід фізичних осіб" на рівні мінімальної зарплати, а також обіцяє податкові канікули для середнього та малого бізнесу.
Голос в розширеній версії своєї програми на сайті партії обіцяє прийняти "Акт цифрової свободи" для ІТ-індустрії: встановить низький рівень податків, скасує для галузі дію Трудового кодексу та обмежить "інші форми регулювання" цієї сфери.
Подолання корупції
Питання подолання корупції у бізнесовій діяльності теж фігурує у передвиборчих програмах партій, однак переважно досить узагальнено. Їх пропозиції стосуються як боротьби з недисциплінованими платниками податків, так і протидії корумпованим чиновникам, які чинять адміністративний тиск на бізнес.
Боротися з уникненням оподатковування шляхом використання офшорних зон планують Європейська Солідарність, Самопоміч, Свобода та Сила і честь.
Створити новий єдиний орган з фінансових розслідувань обіцяють Європейська солідарність та Українська стратегія. Схожі ідеї щодо позбавлення ДФС правоохоронних функцій пропонує Слуга народу. Громадянська позиція декларує забезпечення персональної фінансової відповідальності чиновників за перешкоджання підприємствам у їх діяльності.
"Обмеження перевірок" декларує Радикальна партія. Опозиційна платформа та Сила і честь хочуть вирішити проблему рейдерства. Самопоміч обіцяє дерегуляцію та зменшення втручання держави в економіку.
Голос не виніс жодних пропозицій щодо покращення становища бізнесу в текст своєї програми на сайті ЦВК, однак в розширеній версії програми на сайті партії пропонує мінімізувати взаємодію між державою та бізнесом та перевести її в електронну форму.
Митниця - ще одна структура, якість роботи якої впливає на роботу бізнесу. Відповідно даних видання Süddeutsche Zeitung, річні збитки від корупції на українській митниці становлять $4,8 млрд. Попри те, що ухиляння від повної сплати податків на кордоні є вигідним окремим бізнес-оборудкам, мало який підприємець не підтримав би ідею загального спрощення митних процедур. Іноді побори з боку недобросовісних працівників митниці можуть мати примусовий характер незалежно від намірів конкретного підприємця. Прикладом цього є депутатське звернення 2015 року до тодішнього генпрокурора Віктора Шокіна з описом розцінок вимагання хабарів на митниці від експортерів горіхів.
Європеїзація та автоматизація – основні пропоновані шляхи вирішення цієї проблеми. Громадянська позиція, Слуга народу та Українська стратегія декларують прагнення автоматизувати митні процедури. Європейська Солідарність обіцяє навести порядок на митниці шляхом створення авторизованих економічних операторів, а також введенням спільних з ЄС транзитних процедур.
У програмі Самопомочі утверджується потреба імплементувати Митний кодекс ЄС, що є частиною Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Поки що більшість законопроектів у цьому напрямку ще навіть не голосували у парламенті.
Іноді трапляються і пропозиції для підприємців "почати все з чистої сторінки". Так, Слуга народу виступає за можливість одноразової легалізації активів, що здобуті некримінальним шляхом, завдяки сплаті окремого податку.
Олігархи, приватизація, кредити
Питання великого бізнесу через його вплив на політику та інформаційне середовище завжди було в Україні сильно заполітизованим. Усунути вплив олігархів на економіку обіцяють Голос, Громадянська позиція та Свобода. Свобода планує ліквідацію олігархічних монополій та повернення в державну власність підприємств-монополістів у сферах тепло-, газо-, водо- та електропостачання.
Громадянська позиція теж обіцяє "зруйнувати" олігархічні монополії та дати олігархам вибір: "або вони вестимуть чесний бізнес і сплачуватимуть податки, або шукатимуть для проживання іншу країну". Голос обіцяє призначати чесних професіоналів в державні регуляторні інституції та боротися із впливовістю олігархів в інформаційному просторі, запроваджуючи нові правила редакційної незалежності ЗМІ та відбираючи склад Національної ради з питань телебачення і радіомовлення за участі міжнародних експертів.
Слуга народу і Українська стратегія декларують проведення ефективної антимонопольної політики.
Суміжним питанням до деолігархізації є проблематика забезпечення чесних і конкурентних процедур приватизації, адже саме з цього кореня виросло більшість теперішніх монополій в українській економіці. Громадянська позиція, до прикладу, обіцяє прозорі процедури приватизації та рівні умови для всіх учасників.
Українська стратегія обіцяє проведення малої приватизації та використання електронних аукціонів. Щоправда, серед партій трапляються і опоненти ідеї роздержавлення підприємств публічного сектору економіки. Зокрема, Свобода виступає за заборону приватизації стратегічних і прибуткових підприємств. Схожим чином Радикальна партія пропонує не проводити приватизацію, а створити ефективну систему управління державним майном. Українська стратегія обіцяє також прозорість ринку публічних закупівель.
Батьківщина, Сила і честь, Радикальна партія та Українська стратегія виступають за створення державних програм кредитування бізнесу. Узагальнені фрази про підтримку малого і середнього бізнесу містять програми Європейської Солідарності та Свободи.
Інвестиції
Рівень інвестицій є найкращим кількісним показником, що дозволяє оцінити ефективність державної політики щодо сприяння бізнесу. Відповідно до даних конференції ООН з торгівлі і розвитку, обсяги прямих іноземних інвестицій в українську економіку становили $2,355 млрд (до фінансової кризи 2008 року в середньому близько $7,8 млрд). Для порівняння, Польща, згідно з даними цієї організації, за 2018 рік залучила трохи менше $11,5 млрд, Чехія - близько $9,5 млрд, Угорщина – близько $6,4 млрд.
Радикальна партія, попри ряд не зовсім ринкових ідей у своїй програмі, таких як захист національного виробника, відмова від ринку землі, регулювання цін на продукти і ліки, планує залучити в розвиток економіки приватних інвестицій на амбітну суму в $100 млрд. Схожу ідею поєднання захисту вітчизняного виробника та максимального залучення інвестицій декларує і Опозиційний блок. Слуга народу, у свою чергу, пропонує надавати інвестиційні переваги "іноземним інвесторам українського походження". Втім, така зміна може ще більше спростити офшори, через які великий бізнес в Україні реінвестує свої прибутки, що уникнули оподаткування, назад в свої підприємства.
Консенсус можливий?
Як бачимо, рецепти сприяння бізнесу від українських партій не є аж настільки різноманітними та не особливо відрізняються одне від одного. Це не обов’язково може означати брак бачення шляхів до змін, а радше свідчить про нагальність окремих рішень, які ефективно працюють у більшості розвинених країн.
До того ж, варто не забувати, що, хоч партії обіцяють рай для бізнесу, багато з них вже в сусідніх абзацах своїх програм пропонують ріг достатку для бюджетників, пенсіонерів та отримувачів соціальної допомоги. Варто лише сподіватися, що в новому скликанні парламенту складеться стійкий консенсус щодо перетворення України на більш дружню для ведення підприємницької діяльності країну.
Автор - Ігор Мошенець, аналітик ГО Центр UA
Ця стаття стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з Міжнародного Розвитку (USAID). ГО "Центр UA" була відповідальна за зміст цього матеріалу, але він не обов'язково відображає погляди USAID або уряду США