- "Нафтогаз було створено для консолідації корупції". З автором цих слів ми сьогодні поспілкуємося. Чим є Нафтогаз сьогодні, що буде з Нафтогазом та взагалі з українською енергетикою, з енергетичною незалежністю України в наступні роки. Поки ми готувалися до інтерв'ю, я подумав, що ти – найтриваліший реформатор останніх п’яти років. Як можеш пояснити таку тривалість?

- Є ще одна людина в схожій позиції. Андрій Пишний. Ощадбанк. Я думаю, що він навіть трохи довше ніж я.

- Добре, я Андрія обов’язково спитаю, чому йому вдалося. Як би ти це пояснив?

- Немає якоїсь простої відповіді на це питання. Думаю, це, як комбінація внутрішніх зусиль, – не тільки моїх, але і всієї команди Нафтогазу. Так само і певних зовнішніх чинників. Все це, мабуть, і призвело до того, що з одного боку було бажання щось робити, і було моє бажання залишатися на цій позиції. Не буду приховувати, вони інколи зникали, але потім знову приходили назад. І була якась зовнішня потреба.

- Зовнішня потреба з боку кого?

- Я дуже просто поясню. Нафтогаз є дуже важливим інструментом для виконання багатьох завдань на користь держави Україна, самих різних: геополітичні, наповнення бюджету, Газпром, соціальні речі... Я вважаю, що наша команда багато чого зробила корисного в цьому напрямку, що насправді цінувала щонайменше частина політичного керівництва, яка вже пішла мабуть від влади.

- Тобто Нафтогаз це не є бізнес і не є компанія в нормальному сенсі.

- В нормальному сенсі Нафтогаз ще не став нормальною компанією. Це не секрет. Я про це неодноразово казав. Ми досі обтяжені багатьма як обов’язками, які не є класичними комерційними обов’язками, так і багатьма обмеженнями, які на нас накладає наш акціонер.

- Тебе зустрічає хтось і питає: "Три успіхи Нафтогазу". І ти маєш дуже швидко відповісти.

- Я думаю, що трьома головними успіхами є, в першу чергу, комплексна перемога у відносинах з Газпромом, яка включає багато елементів: диверсифікацію, зміну балансу розрахунків, Стокгольм та інші речі. Друге – це викорінення більше ніж 90% корупції. Я б хотів сказати 100%, але не можу, зважаючи на те, що час від часу ми ловимо наших власних співробітників на тій чи іншій протиправній діяльності. Це друга важлива перемога. Третя важлива перемога – це впровадження нової моделі корпоративного управління, хоча ця перемога була за останній рік кардинально обмежена останнім рішенням наших акціонерів.

- Ти маєш на увазі рішення уряду про те, що вже не оглядова рада, а уряд безпосередньо призначає керівника компанії.

- Це як раз не є проблемою. Це український суд нещодавно зупинив. Там є багато інших обмежень, які роблять управління Нафтогазом надто важким і вимагають погодження… ну банально для того, щоб підписати контракт між Нафтогазом і Укргазвидобуванням на закупівлю газу, який ми у них неодноразово закуповуємо, ми повинні отримати погодження уряду. Це просто як приклад. Тобто прийняття рішень по багатьох критичних аспектах ведення бізнесу зараз знову сконцентровано на рівні акціонера, що є неправильним, неефективним.

- Перемога над Газпромом. Ми розуміємо, що є відносини в минулому: контракти, які були підписані в Москві в 2009 році Юлією Тимошенко. Є чи не є якісь майбутні відносини, тобто перемовини про транзит газу через Україну, і насправді про майбутнє української газотранспортної системи? Таке враження, що позиція Нафтогазу на цих перемовинах веде просто до остаточної втрати ролі України як транзитної держави. Ось як би ти прокоментував це?

- Це дуже помилкове враження людей, які не розуміють, про що вони говорять. В нас є декілька прикладів, коли перемовини велися іншим чином. Це період після першого Майдану, коли була зміна політичного вектору України. Коли це сталося, ми побачили багато цікавих речей: наприклад запуск будівництва першого "Північного потоку". Це ж відбулось саме тоді, коли Україна була дуже поступлива, брала найменшу транзитну ставку, їздила на перемовини в Москву і робила всі ті речі, які зараз нас закликають робити наші опоненти. Його побудували. Тобто тактика, яку до цього застосовували, призвела до будівництва першого "Північного потоку" і до запуску будівництва другого "Північного потоку".

- Вона не завадила цьому, скажімо так.

- Не завадила чи призвела - це дуже близькі терміни. А при будівництві цих "потоків" Україна не отримала жодних компенсацій. Дуже важко завадити комусь щось будувати. Але важливо, коли це відбувається, розуміти як це будеш компенсувати. Тому тактика "а давайте повіримо в те, що з нами будуть домовлятися, і все буде добре", я вважаю, вона є хибною.

Наша тактика полягає в наступному: ми ж не проти перемовин, ми завжди готові їх вести, ми їх ведемо з бажанням мати контракт, ми їх ведемо з бажанням мати нормальні відносини. Але при цьому чітко говоримо: якщо цього не станеться, в нас завжди є план Б. І цей план Б ми реалізовували вже декілька разів у відносинах з Газпром. Кожного разу саме цей план Б рятував ситуацію. І я сподіваюсь, що і в майбутньому… якщо станеться так, що Росії вдасться побудувати "Північний потік - 2", то Україна як держава через Нафтогаз може отримати компенсацію.

- Яким чином?

- Судовий процес.

- Через які причини?

- Є новий процес в Стокгольмі, в якому НАК "Нафтогаз України" вимагає від Газпрому певні фінансові компенсації через ті механізми, які дозволяють нам діючі контракти.

Тут важливий момент… Знову ж таки деякі недолугі наші критики говорять: "От Нафтогаз пішов знову в Стокгольм…". Як кажуть: "надо учить матчасть". По-перше в суд перший пішов Газпром. Програвши попередній "Стокгольм" вони знову пішли. Ми подали свій зустрічний позов після цього. Їх об’єднали. І тепер ми знаходимося в цьому новому судовому процесі.

- Тобто кінцева мета переговорів з Газпромом з точки зору Нафтогазу?    

- Підписання нового контракту на транзит.

- На скільки років?

- Максимально довгий період, максимально вигідні умови для України, які в першу чергу повинні базуватися на принципах європейського права, які повинні враховувати наші зобов’язання і наш план по відокремленню оператора ГТС. Тобто це вже контракт не з Нафтогазом, а з новим оператором. І повне покриття економічно-релевантних витрат нового оператора.

- Повне покриття за рахунок тарифу на транзит.

- Я би сказав, не тарифу, а за рахунок доходів, які ми будемо отримувати від надання послуг транспортування газу. Тому що нова європейська модель передбачає інші правила ніж були в минулому.

Андрій Коболев (фото - проект KRYM)

Наприклад відмінністю є бронювання потужностей. Чому це важливо для нас? Я наведу практичний приклад. Зараз, коли не працює "Північний потік", Газпром транспортує приблизно 300 млн кубічних метрів газу в день. В еквіваленті річної потужності, якщо помножити на 365, це означає більше ніж 110 млрд кубічних метрів. Тобто з точки зору європейського права, якби зараз ми підписували контракт з Газпромом, і вони б виходили з необхідності використовувати нашу ГТС хоча б короткий період часу в рік, вони б були повинні за це платити. І це справедливо, тому що бізнес транспортування газу насправді дуже схожий, наприклад, на бізнес з здачі в оренду житла. Той факт, що ваш клієнт вирішив не жити в квартирі 20 днів, а тільки 10, не означає, що він може платити тільки за 10 днів, він все одно оплачує більшу ставку оренди. В цьому сенс цього бізнесу. Хочеш жити один день на місяць, можливо варто розглянути вартість готелю. Вартість цього дня буде набагато більшою ніж один день проживання в квартирі. Вибирайте.

- Побудова "Північного потоку 2" дозволить Газпрому взагалі відмовитись від українського транзиту?

- За нашими оцінками – так.

- Я повертаюсь до питання. Що буде з ГТС українською в випадку, якщо Москва і Газпром, я б сказав, відокремлені від України?

- Якщо Газпрому вдасться побудувати "Північний потік 2", то з великою вірогідністю наша система не буде використовуватися для транспортування газу з боку Російської Федерації. Вона буде використовуватися в такій ситуації виключно для внутрішніх потреб, для транспортування газу, можливо, між різними країнами ЄС, що зараз ми тестуємо. Щоб транспортувати газ влітку до підземних сховищ газу, які в нас є в великій кількості, і їх викачування взимку. Для України як для власника нафтогазових активів це може бути досі привабливим бізнесом, особливо зважаючи на поточну тенденцію, поточну динаміку розвитку європейського ринку газу, коли влітку ціна сильно провалюється, а взимку очікується стрімке зростання.

- Ти згадав план Б. Але те, що ти мав на увазі – це не план Б, а така страховка…

- Це не план Б. Наш план Б, якщо Газпром не буде цього робити, – це якраз вимагати компенсації через новий арбітраж.

- І шукати нових способів застосування величезної системи ГТС.

- Давай будемо чесними один з одним і з глядачами. Якщо не буде масштабних обсягів транспортування російського газу, я думаю, за каденції пана Путіна навряд чи якесь альтернативне застосування українських ГТС буде можливе. Росія банально блокує використання нашої ГТС третіми країнами. Наприклад, раніше країни Середньої Азії так само через Росію, через Україну постачали газ в Європу. все заблоковано. Все це робиться, на моє глибоке переконання, (і за це мене знову будуть сварити в Брюсселі, який я неетичний, некоректний) з потакання Європейського Союзу, за небажання їхніх антимонопольних органів коректно розслідувати діяльність Газпрому, і за небажання займати жорстку позицію по відношенню до Росії як постачальника газу. А в них для цього є всі можливості.

- Можна якось це змінити?

На це у мене є улюблений анекдот. Коли питають англійців, як вони зробили такий чудовий газон, вони кажуть:

- Стрижемо і поливаємо.

- І все?

- Да, і все. Так 300 років.

Так само і тут, це питання часу. Поки не зміниться риторика в одному з найбільш потужних європейських центральних офісів, в Берліні, вважати, що ми перемогли, рано. Коли там почнуть вважати, що вони будуть диктувати умови Газпрому, а не Газпром їм, тоді ситуація зміниться.

- Доречи, пані Меркель згадувала, що Газпром має якось забезпечити інтереси України при побудові "Північного потоку 2". Це просто чемні слова?

- Поки що це просто чемні слова. 

- Про три перемоги ти згадав. А три помилки, три поразки?

- Три наші великі поразки? Дайте мені хвилинку тоді подумати. Я думаю, що однією з найбільших наших поразок є втрата ефективного діалогу з акціонером, яка вже призвела до багатьох негативних наслідків.

- Коли, доречі, це трапилось остаточно?

- Мені важко назвати точний період. Я не хочу зараз повертатися до прізвищ.

- Два-три роки?

- Це точно більше двох років. Там була ціла низка подій, яка поступово до цього призводила. Можливо я недостатньо багато часу витрачав на пояснення наших дій і на те, що інший шлях є неможливим. Наприклад, в 14 році мені вдалося пояснити певному колу політичних осіб, що неможливо комбінувати диверсифікацію на європейському ринку газу з використанням посередників типу Росукренерго. Так просто не буває. Це дало нам мандат на багато дій, які дозволили диверсифікувати постачання газу. Кількість довідок і різних недолугих аналізів того, що ми робили, просто зашкалює. Моя улюблена довідка звучала так: Коболєв і [Юрій] Вітренко імпортуючи газ отримують хабар в середньому $30 на тисячу кубометрів, хоча при цьому купують газ за ринковою ціною. Коли мені показали, я сказав: "А можна питання? А хабар за що дають?" На мене дуже поважна людина дуже серйозно подивилася і сказала: "За ліквідність". Я сказав: "Це як?" Забрали довідку і пішли.

Друга поразка – це знову ж таки, вибачте за таку схожість, це наш програш в пропагандистській війні з нашими основними клієнтами, тобто з населенням України. І цей програш є достатньо сильним, тому що не маючи медійної можливості займатися пропагандою, якою займалися наші опоненти, ми не змогли донести корисні речі, які несе з собою ринок газу. Я сподіваюсь, що це може бути виправлено найближчим часом, тому що це буде дуже важливим елементом успіху будь-якого нового уряду. Без цього мати, з одного боку, конструктивні відносини з МВФ, фінансування і підтримання ліквідності країни, і продовжувати реформу буде дуже важко.

І третьою поразкою для себе персонально я вважаю чинний конфлікт, який є зараз в середині команди Нафтогазу. Поразка не в тому, що ми його програємо. Поразка в тому, що він стався. Можливо його можна було уникнути. А можливо – ні. Я не знаю.

- Ти маєш на увазі ваш чи особистий, чи світоглядний конфлікт з Юрієм Вітренком?

- Я б назвав його не особистим. Він має дуже практичні елементи. Він розпочався ще минулого року, і зараз активно розвивається. Але я не назвав би його особистим.

- Ну це суміш завжди. Це і особисте, і якісь різні бачення при цьому є.

- З такої точки зору ми всі люди, ми всі біологічні організми, на нас впливає наша психологія. Від цього нікуди не дітися.

- А можеш в двох словах максимально об’єктивно пояснити, в чому розбіжність?

- Я по-перше вважаю, що зараз в цей момент часу, зважаючи на певні дискусії, на певні новини щодо політичних перспективтого ж пана Юрія, я думаю, що зараз виносити сміття з хати було б некоректно і неправильно. Тому я поки що притримую коментарі з цього приводу. Коли ці процеси завершаться, буду коментувати. Не хочу, щоб це сприймалося, як моя спроба грати в політику.

- Енергетична незалежність. Яку роль Нафтогаз чи має грати чи вже грає в цьому питанні?

- Тут мене можуть звинуватити в зайвому пафосі. Ні президент, ні прем’єр міністр, попередній президент, діючий прем’єр міністр і попередній прем’єр міністр жодного разу не їздили і не ставали на коліна в Москві із газових питань, як це було всі попередні роки. Є простий критерій. Чи можуть вам подзвонити з Москви і сказати: "Эй, пацаны, на ковер, мы вам сейчас будем рассказывать, как газ покупать". Як це було в минулому. Я це бачив персонально, в цьому не має жодного секрету. І вони їздили, бо не було іншого виходу. Зараз така потреба відпала.

- Справжня енергонезалежність – це непросто те, що ти можеш пережити якось період пікового споживання, це і ефективне споживання, яке в довготривалому періоді і робить тарифи прийнятними для споживачів, і дозволяють абсолютно спокійно дивитись в очі постачальникам на перспективу, а не просто там на зиму чи на один сезон.

- Я вважаю це однією з найбільших помилок попереднього політичного керівництва країни.

- Те, що не було зроблено достатньо для енергоефективності?

- Те, що вони, взявши пропозиції щодо реформи ринку газу, вони з болем в серці через тиск МВФ виконали одну частину – ціни. І повністю відмовились від контрзаходів, які б допомогли нівелювати негативний вплив. А це два основні моменти. Перше – монетизація субсидій, яка розпочалась тільки в березні цього року після довгих-довгих дискусій. І друге – це саме допомога споживачам в енергоефективних заходах. В усіх країнах світу держава таку допомогу повинна надавати і надає. В нас є відносно велика група споживачів, яким явно недостатньо просто сказати: "Ви можете піти і потім колись отримати компенсацію відсотків по кредиту", треба робити більше. І для цього якраз можливості державної компанії могли бути використані.

- Я багато років працював в російських ділових ЗМІ: "Ведомости", "Smart Money", "Forbes",  і пам'ятаю як потужна компанія Газпром на очах спостерігачів перетворювалась на справжнього геополітичного монстра за часів Міллєра. І спостерігаючи за Нафтогазом, за вашою командою в мене неодноразово виникало відчуття, що Коболєв з Вітренко намагаються побудувати український Газпром. Те, що анбандлінг  постійно якось переноситься, те, що дуже багато ідей про експансію… Я вважаю, енергоефективність – це дуже круто, але я не певен, що Нафтогаз має цим займатись.

- А хто? Це дуже важливо. А хто?

- Маленька агенція, яка проводить тендер. Будь-хто, хто відповідає критеріям, приходить і займається утепленням домівок.

- Результати цього ми якраз спостерігаємо. Ось саме ця тактика була обрана, і ось результат: ми споживаємо в два рази більше газу на опалення ніж аналогічні споживачі у Польщі, наприклад. Не говорючи вже про Германію, Нідерланди чи ще щось.

- Тоді візьмемо приклад з вашої…

- Але можна тоді я повернуся до цієї історії, що там Нафтогазу, Газпрому і інсинуацій з цього приводу?

- Чому відразу інсинуацій? Це просто думка.

- Якщо з одного боку від нас вимагають ефективного розпорядження державним майном та активами, то треба очікувати, що менеджмент буде шукати можливості розпоряджатися ними максимально ефективно, що може дійсно призвести до зростання якогось там позитивного іміджу чи сприйняття цього самого менеджменту. Питання не в тому, що актив може стати надто прибутковим чи може стати надто великим. Питання в тому, чи можна його контролювати.

- Надто впливовим, я би сказав.

- Можливо впливовим. Але для цього в усіх цивілізованих країнах світу якраз існують стандартні інструменти контролю. Існує енергетичний регулятор, антимонопольний комітет і стандартні інструменти корпоративного управління: наглядова рада з її інструментами, які вона може використовувати по відношенню, наприклад, до Нафтогазу. Якщо цими інструментами користуватися коректно, то все буде працювати. Якщо нас звинувачують в тому, Нафтогаз розвинувся, а інші не розвинулися, тут ми можемо тільки пошкодувати громадян.

- Такий дуже простий приклад. Програма 20/20: Укргазвидобування пообіцяло на третину збільшити видобуток природного газу в Україні до 20 року. Ми зараз вже бачимо, що це не вдалось зробити. Ось це помилка чи це збіг обставин якийсь?

- В цьому питанні є як певні прорахування на етапі початкового планування, так само і об’єктивні фактори, які дуже сильно обмежували можливість реалізовувати цю програму.

- Ви знали і в 15 році, які інституційні умови, які в нас обласні ради, як можна ставити...

Якщо чесно, я не очікував в 15 році, що мені в обличчя можуть сказати фразу "Вам тут поставили шлагбаум, Вам надо в Киев обратно ехать, в спортклуб". Це говорили представники Полтавської облради. Мене прямо відсилали до відомого місця в Києві, де мені потрібно було обговорювати цю проблему.

- В "5 елемент"?

- Да, в "5 елемент". Я в 15 році цього не очікував.

- "5 елемент" - це спортивний клуб в Києві, де знаходився офіс Ігоря Кононенко, дуже відомого політичного діяча. Ось новий політичний цикл. Що можна зараз зробити швидко і ефективно для того, щоб ми через 5 років знов не обговорювали такий, на мій погляд дуже несталий стан речей в українському нафтогазовому секторі?

- Я думаю, що почати все таки буде з речей, які є зрозумілими для кінцевого споживача. І це повинно бути пріоритетом.

- Енергоефективність.

- Не тільки.

- Що ще?

- Завершення процесу монетизації субсидій і створення реальної конкуренції на ринку постачання газу для українських домівок, для домогосподарств в першу чергу. Про тепловиків поки що важко говорити, тому що там ситуація дуже запущена. І там, я думаю, 3-5 років – це мінімальний термін, де можна досягнути більш-менш якогось адекватного результату. Але в частині саме домогосподарств можна дуже швидко показати кінцевому споживачу, в чому є переваги ринку. Тому що нас всіх хвилює, скільки ми платимо за газ. Наш платіж за газ – це комбінація двох факторів: обсяг і ціна. На ціну ми впливати не можемо, це ринок. Ми можемо впливати на обсяг. Так само треба дати можливість запроваджувати такі речі, як лічильники, як smartmeter для так званих категорій прос’юмерів, які не можуть поки цього отримати. Все це повинно бути зроблено найближчим часом.

- Найближчим часом, рік-два?

- З точки зору лібералізації ринку я вважаю, що газовий ринок готовий для цього вже в цьому році, до початку наступного опалювального сезону. Для цього зараз є ідеальна можливість. Більш того є можливість дати певним споживачам таку опцію: за умови певної передоплати купити якийсь обсяг газу за поточною низькою ринковою ціною і мати до нього доступ протягом зимового сезону. Зараз це роблять промислові споживачі в великій кількості. Чому не дати таку можливість населенню? Я не розумію. Я вважаю, що це було б правильно і корисно.

Андрій Коболев (фото - проект KRYM)

Другий напрямок дуже важливий – це повернення до реформи корпоративного управління, впровадження її до кінця в рамках тих стандартів, які довели свою роботоздатність в усіх країнах світу. Зокрема це повинно стосуватися і звітності перед кінцевим акціонером, всіма українськими людьми – як витрачаються гроші, куди вони витрачаються. Тому що прозорість є важливим елементом довіри.  

- А що має залишитись взагалі від Нафтогазу з точки зору анбандлінгу?

- Я зараз до цього підійду, тому що є третій дуже важливий аспект – це якраз розвиток власного видобутку. І це комплексна проблема. Якщо ви подивитесь, наприклад, навіть на той останній конкурс, який був проведений Міністерством енергетики, туди окрім компанії Vermilion, яка прийшла разом з нами, яку ми запросили і змогли зробити її партнером…

- Це канадська компанія.

- …канадська компанія. Її акції торгуються на біржі, тому вона відносно відома своєю ефективністю серед інших. Тут великі гранди не прийшли. Це є ознакою того, що щось робилось неправильно. І поки не буде великого бізнесу закордонного видобутку, очікувати на якийсь великий прогрес тільки від Нафтогазу дуже важко. Треба врегулювати інші проблеми: це землевідведення, це діюча корупція в дозвільній системі та в інших речах. Ось ці три напрямки дозволять досягнути значних результатів найближчим часом.

Тепер повертаємося до питань, які мають геополітичний контекст – анбандлінг, відокремлення. По-перше, його не можна робити до кінця цього року, тому що є діючий контракт з Газпромом, подобається це комусь чи не подобається.

- Тобто ти хочеш сказати, що unbundling юридично неможливий без зміни контракту з Газпромом?

- Звичайно. Це доведений факт і це всім відомо.

- А Газпром не піде на зміну контракту.

- Не просто не піде. Його декілька разів офіційно питали про це,  і вони відмовлялися від цього. Тому що у Газпрому є своя історія. Вони не хочуть, щоб анбандлінг відбувся в правильному сенсі.

Для них чому це ризик. Чого насправді боїться Газпром? Газпром боїться, що якщо ми зробимо  анбандлінг правильно (а Нафтогаз якраз над цим активно працює, і з 1 січня буде незалежний від Нафтогазу оператор, який буде мати в своєму розпорядженні, наприклад на підставі концесії або на оренди українську ГТС, при цьому залишаючи в приватній власності), то є велика вірогідність, що прийде великий закордонній партнер, і в цьому операторі, якій не володіє системою але управляє нею, викупить долю і стане партнером української держави в управлінні української ГТС.

І тоді всі ті інсинуації і розповіді Газпрому про неефективну українську ГТС, про поганих українців, про втрати, непрозорість, про те, що вони так часто використовували проти нас, вони більше не зможуть використовувати. Тому що перед ними опиниться як контрагент, уявімо собі таку ситуацію, величезна американська корпорація, у якої ринкова вартість, наприклад, вдвічі більша ніж вартість Газпрому.

З ними в такі ігри грати не вийде. І цей опонент – це саме те, що їх лякає більш за все. Тому правильно зроблений анбандлінг може стати великим таким елементом майбутньої енергетичної незалежності України.

Самий поганий варіант, якщо цей новий незалежний оператор опиниться в управлінні не великої міжнародної компанії, яка керується принципами боротьби з корупцією і правильного корпоративного управління, а якогось недолугого міністра, який всі ті реформи, які ми робили п’ять років, просто помножить на нуль за 2-3 дні.

- Ось прийде новий міністр, Коболєв в вересні піде, і все повернеться до якогось такого невизначеного стану.

- Я не можу оцінювати перспектив нової влади, я дуже мало знайомий з новою командою, і я поки що можу аналізувати і прогнозувати, що вони будуть робити. Тільки час покаже.

- Майже бліц. Яка в тебе ціль в житті?

- Я, як будь-яка людина, хочу бути щасливою людиною.

- Ти зараз працюєш без зарплати?

- Я віддаю всю свою зарплату на благочинність з початку цього року. Я від цього між іншим отримую задоволення.

- Ну добре. Це якийсь мазохізм. Я насправді розглядаю це як таке визнання того, що історія з преміюванням за виконання своїх обов’язків помилковим. Я правильно інтерпретую чи ні? Ти це не назвав.

- Ні, я і досі це не вважаю помилкою. Більш того я хотів би пояснити, що це рішення приймав не я. Це дуже важливий момент. Премії всім учасникам цього процесу, які є членами правління, визначала і призначала наглядова рада.

- Ну ти ж знаєш такий вираз "fuck your money"? Наскільки я розумію, прем’єр Яценюк, який зробив тебе тим, хто ти зараз є, тобто призначив головою Нафтогазу. І наскільки я розумію, у вас були такі доволі нормальні стосунки.

- В нас і зараз непогані стосунки. Ми спілкуємось час від часу.

- А ти взагалі вдячний йому за те, що це відбулось?

- Так, я вдячний як за призначення, так і за певний ступінь довіри, який він тоді мені надав, що дозволило розпочати багато важливих речей, наприклад той самий Стокгольмський арбітраж. Фактично в певний момент часу я зміг переконати його дати Нафтогазу карт-бланш.

- Змінився посол Сполучених Штатів в Україні, всі знають, що в тебе були дуже-дуже класні стосунки з попереднім послом. Як ти вважаєш, зміна посла якось скажеться на твоїх позиціях?

- Коротка відповідь – ні. Короткий коментар – в мене були такі самі відносини як у всіх тих людей, які мали: а – бажання розмовляти з попереднім послом і з ще попереднім послом, б – могли собі дозволити бути чесними.

- Тебе дуже нахвалював не так давно Ігор Коломойський. В чому причина того, що його ставлення до тебе потеплішало? Чи не пов’язано з тим, що Укрнафта так і не була перетворена на компанію, контрольовану головним акціонером.

- Я не погоджуюсь з тим, що вона не була перетворена. Ступінь нашого контролю відповідає тим нормам корпоративного управління, які діють в Україні. Тому я з цим не погоджуюсь. А чому він це зробив? Важко коментувати. Я в нього чесно кажучи не питав. Але Ігор Валерійович дуже сильний гравець, і якщо він щось робить, це як правило має багато варіантів розвитку подій. В той момент часу, наскільки мені відомо, він активно розглядав декілька стратегій своєї поведінки. Можливо це наслідок однієї з них. Але я точно сказати не можу, тому що я просто не знаю.

- Тобто ти не спілкувався після цього інтерв’ю з ним?

- Я з ним спілкувався після цього, але я йому цього питання не задавав. Наше спілкування характеризується високим рівнем прагматизму, і ми обговорюємо релевантні речі. Задавати йому таке питання було дуже недоречно, тому що, по-перше, не факт, що він чесно відповість, а по-друге, чому раптом він має переді мною звітувати, що він каже в пресі. Я ж не звітую перед ним, коли коментую Коломойського в пресі.

- Просто Коломойський згадав, що з тебе був би класний прем’єр, і тиждень тому чи два тижні вийшла стаття в Atlantic Council, назвали тебе серед ще чотирьох можливих кандидатів в прем’єри. Що ти будеш робити, якщо нова влада скаже: "Дякуємо Андрію, але ти вільний"? Який твій план?

- В мене є багато речей, які я дуже довго відкладав останні п’ять років. Але я думаю, що для початку мені треба буде відпочити.