Больше хайпа, чем пользы: украинцы очень ждут новой переписи. Особенно - бизнес

Хайп довкола електронного перепису населення в Україні закінчився так само швидко, як і почався. Тоді, дані перепису показали, що, станом на 1 грудня 2019 року, наявне населення України становить 37,29 млн осіб.

Минулі шість місяців з дня презентації перепису ексміністром Кабінету міністрів Дмитром Дубілетом показали, що практична цінність отриманих результатів виявилася не дуже затребуваною.

Чому так сталось? Тому що питання "скільки населення проживає в державі та яке воно" важливе не тільки з точки зору широти кругозору. Набагато важливіше це питання для бізнесу. А бізнес – він завжди про гроші. В питаннях грошей він, як правило, обережний та консервативний. 

Читайте також - Драма покоління: пенсій не буде. 3 виведення з "перепису Дубілета"

Чому для бізнесу взагалі важливе розуміння кількості та структури населення країни? 

Тому що важливий не тільки кількісний показник - скільки всього людей проживає на певній території. Важливо знати їх вік, вподобання, освіту, дохід.   

Якщо коротко – бізнесу це потрібно для розуміння потенціалу об’ємів ринку та своєї аудиторії. До прикладу, у вас з’явилась чудова бізнес-ідея: робити дитяче харчування для дітей до двох років. І ви настільки впевнені у своєму маркетингу, що розраховуєте за півтора роки зайняти 20% ринку. Правда, спочатку було б добре розуміти взагалі потенціал цього ринку: скільки в країні цих дітей до двох років. Це допоможе оцінити, чи відіб’ються інвестиції та чи може бізнес бути прибутковим хоча б в теорії.

Або ви працюєте з рекламою. Ключовий показник в рекламі – це охоплення – скільки людей цю рекламу бачили. Багато – добре, мало – погано. Якщо пропустити довгий ланцюжок дослідження охоплень рекламних кампаній, то в підсумку тут все знову спирається на те, скільки людей якого віку в яких містах живе.

Читайте також - Українців стало мало. Але класичний перепис все-одно потрібен

Що не кажи, а виходить, що джерело даних про структуру населення, дуже важливе. І найважливіший момент - джерело на ринку повинно бути одне.

Ситуація, коли у вас є два джерела даних про населення, – це найбільш непродуктивне, що може бути. Уявіть, що продавець реклами використовує джерело даних, яке завищує кількість цільової аудиторії та радісно доповідає, що у нього охоплююча реклама й коштувати вона має дорожче. Але, з іншої сторони, покупець реклами заперечує, посилаючись на не менш авторитетне джерело даних. Покупець стверджує, що кількість цільової аудиторії дещо перебільшена й стільки платити він не готовий. У підсумку, всі сперечаються та займаються пошуком істини, чим здійснюють важливий вклад у розвиток вітчизняної соціології, але бізнес при цьому стоїть та не просувається.

Тому, щоб мати можливість рухатись далі та займатися власне бізнесом, а не наукою та з’ясуванням стосунків, був прийнятий конвенціональний підхід – всі просто домовляються, що вони використовують єдине джерело даних. При цьому зовсім не важливо, наскільки це джерело хороше. Важливо те, що всі домовились прийняти його за істину.

У нашому випадку джерелом даних про структуру населення слугує Державна служба статистики України, яка опирається на перепис населення аж 2001 року. Кожен рік, відомство випускає два ключових збірника "Чисельність наявного населення України" та "Розподіл постійного населення України за статтю та віком" (так, ось така очевидна неконсистентність, що в одному випадку населення "наявне", а в іншому "постійне").

Читайте також - Хто ми: чого не врахував Дубілет в експерименті з переписом українців

Наскільки хороше це джерело даних?

Чесно кажучи, воно жахливе. Очевидно, що 2001 рік  був надто давно та в країні відтоді відбулося надто багато змін. Потреба в новому переписі назріла дуже давно, але зрозуміло, що то часу немає, то грошей, то війна, то вибори…

В якомусь сенсі, ці дані є компромісом, адже не подобаються вони взагалі всім. Зате у них є обов’язковий атрибут у вигляді прозорості, відкритості та доступності. Будь-хто може безкоштовно отримати до них доступ, провести всі розрахунки та перевірити іншого гравця.

Чи міг електронний перепис стати новим стандартом на ринку?

В теорії міг би, оскільки питання зовсім не в точності, як ми розібрались, а в конвенціональному підході. Як в "Структурі наукових революцій" Томаса Куна, коли більшість гравців прийняли б новий підхід, старий був би відкинутий.

Але на практиці, електронному перепису Дубілета не вистачило, як мінімум, прозорості, відкритості та доступності. Виглядало це як "ми тут провели перепис, але результати вам не дамо". Виникає питання: кому він тоді в такому випадку взагалі потрібен?

Подписывайтесь на рассылки Liga.net - только главное в вашей почте

Поки бізнес не готовий змінювати парадигму і йому простіше оперувати звичними на ринку підходами, усі безнадійно очікують класичний перепис населення. Перехід на нього з перепису 2001 року ні у кого не викличе питань. 

У той час продовжується латання дірок та найочевидніших пробілів в актуальних даних Держстату. До прикладу, служба вже п'ять років як закриває очі на півтора мільйона переселенців та продовжує публікувати дані, наче нічого такого у нас в країні не відбувалося. При тому, що сусіднє Міністерство соціальної політики рапортує у своїх звітах про ці півтора мільйона переселенців, які осіли в різних областях країни. Але комунікація між двома відомствами фатально порушена, тому дані ніяк не синхронізуються.

Чим у підсумку доводиться займатися нам – дослідникам, поєднуючи два джерела даних в один більш повний, – база так і називається "Дані про населення з урахуванням переселенців". У всіх дослідженнях ми опираємося саме на ці дані.

Сподіваємось, що перепис в Україні колись все ж відбудеться, або ми отримаємо інше придатне джерело даних, яке буде відповідати умовам прозорості, відкритості та доступності.