Дождется ли Украина своего "промышленного безвиза"?
У 2017 році між Євросоюзом та Україною запрацював безвізовий режим - для поїздок у Європу достатньо закордонного паспорту. Тепер на свій "безвізовий" режим розраховують виробники промислової продукції. Перші кроки у цьому напрямку Україна вже зробила, але (без)віз і досі там.
Завдяки існуванню зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, середній рівень ввізних мит для українських експортерів наближається до нульового. Тож, не імпортні тарифи, а витрати, пов’язані з документальним підтвердженням відповідності українських товарів вимогам ЄС, є головною перешкодою для промислових виробників. Вони змушені проходити додаткову процедуру сертифікації та стикаються з подвійним контролем при перевезенні товарів через кордон.
Цю проблему може вирішити Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (АСАА), яку неофіційно називають "промисловим безвізом". Після підписання Угоди щодо певного виду продукції, - а між ЄС та Україною мова йде про 27 категорій промислової продукції (це машини, ліфти, будівельні вироби, суднове обладнання, іграшки і т.п.), - цей товар отримує вільний доступ до ринків держав-членів ЄС. Фактично, національна економіка отримує можливість користуватися всіма перевагами інтеграції у внутрішній ринок ЄС без набуття членства в Євросоюзі. Очікується, що угода "полегшить життя" ⅕ частині українського експорту, передусім це стосується продукції машинобудування. А країни ЄС за такими ж правилами зможуть імпортувати свої товари в Україну.
Щоб підписати "промисловий безвіз", Україна повинна повністю уніфікувати своє законодавство із законодавством ЄС у сферах стандартизації, метрології, технічного регулювання, акредитації, оцінки відповідності продукції та ринкового нагляду. Також необхідно забезпечити якісну роботу інституцій та акредитаційних органів, які залучені в ці процеси.
Україна вже прийняла закон про стандартизацію (та законопроект №1068 від 29 серпня 2019 року про внесення змін до інших законів і кодексів у зв’язку з його прийняттям) та закон про технічне регулювання.
Залишається два важливі виклики — врегулювання питань ринкового нагляду (це перевірка продукції на відповідність вимогам) (законопроекти №5450-1 та №10222) та внесення змін у попередні закони, що описували вимоги до стандартизації (законопроекти №7124 та №9195). Проте, попередній склад парламенту так і не проголосував за них навіть у першому читанні, і ці закони були автоматично відкликані з початком роботи нової Верховної Ради 29 серпня.
Але не все залежить тільки від спроможності української влади. ЄС зі свого боку також не поспішає укладати з нами цю угоду - незважаючи на те, що це є частиною зобов’язань по Угоді про Асоціацію (стаття 57) між Україною та Євросоюзом.
У звіті про виконання глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі за 2018 рік ACAA наводиться як питання на перспективу - без конкретних строків її підписання. Та й власне підписання почнеться з декількох відібраних категорій товарів і лише з часом пошириться на всі 27 категорії промислової продукції. Угода згадується і у політичний декларації саміту Україна-ЄС за участі Дональда Туска і Володимира Зеленського, що відбувся у липні 2019 року, але горизонт планування все одно залишається широким.
Для отримання повноцінного "промислового безвізу" ще доведеться попрацювати.
Повну версію статті читайте на VoxUkraine