Новогодние подарки от трансфертного ценообразования
Із наближенням Нового року не чути голосів експертів та консультантів, які нещодавно жваво обговорювали переваги і недоліки законопроектів про ПнВК (податок на виведений капітал) та впровадження рекомендацій плану BEPS. Вочевидь, через те, що цього року обидва законопроекти не мають шансів на прийняття. Хоча відсутність радикальних податкових реформ могла засмутити експертне середовище, представники бізнесу, яким власне і довелося б адаптуватись до нових податкових правил у дуже стислий строк, мабуть, зітхнули з полегшенням.
На цьому фоні залишилось майже поза увагою те, що окремим нормам одного з законопроектів все ж таки вдалося "просочитись" до податкових змін, передбачених законом № 2628-VIII від 23 листопада 2018 року. Йдеться про зміни до деяких правил трансфертного ціноутворення, що містилися в законопроекті BEPS. Цікаво, що поправку про внесення цих норм, які здебільшого носять фіскальний характер, було подано одним із народних депутатів.
Отже, які ключові зміни до правил трансфертного ціноутворення набудуть чинності з 1 січня 2019 року?
Перш за все, слід згадати про запровадження в ПКУ принципу превалювання сутності над формою. Так, відповідно до нового п.п. 39.2.2.10, внесеного до ПКУ, якщо фактичні умови здійсненої контрольованої операції не відповідатимуть умовам укладеного (письмового) договору та/або фактичні дії сторін контрольованої операції і фактичні обставини її проведення будуть відрізнятись від умов такого договору, комерційні та/або фінансові характеристики контрольованої операції для цілей трансфертного ціноутворення мають визначатись згідно з фактичними діями сторін операції та фактичними умовами її проведення. Нарешті, податкові органи отримують правову підставу для перекваліфікації операцій на основі їхньої економічної сутності, що раніше ніколи не було передбачено на законодавчому рівні (спроби заповнити цю прогалину на рівні судової практики навряд чи можна вважати адекватними).
Принцип «превалювання сутності над формою» може застосовуватись до дуже широкого кола випадків. Наприклад, податковий орган може дійти висновку, що кредит, наданий українському підприємству його акціонером-нерезидентом, за своєю сутністю є інвестицією в капітал, та на цій підставі відкоригувати витрати українського підприємства на нарахування процентів. Або відзначити, що іноземний трейдер, за допомогою якого українське підприємство реалізовує продукцію на зовнішні ринки, насправді не виконує істотних функцій, і тому весь прибуток цього трейдера повинен бути оподаткований на рівні українського підприємства. Зрозуміло, що в таких умовах значно підвищуються вимоги до фактичного підтвердження умов договору та висновків функціонального аналізу (щодо функцій, активів і ризиків сторін операції), на підставі якого платником податку обирається метод трансфертного ціноутворення, показник рентабельності та сторона операції, що тестується.
По-друге, заслуговує на увагу нова редакція п.п. 39.2.1.5 ПКУ, що передбачає визнання контрольованими операцій, проведених через осіб, які не виконують істотних функцій, не приймають на себе істотних ризиків та не використовують істотних активів. Раніше ці операції визнавались контрольованими, коли "осіб без істотних функцій" було включено в ланцюг операцій між платником податку і нерезидентом – пов’язаною особою такого платника податку. За новою редакцією цього підпункту, нерезидент може бути і не пов’язаною особою платника податків; таким нерезидентом може буди особа, зареєстрована у низькоподатковій юрисдикції, або створена у певній організаційно-правовій формі згідно з переліками, затвердженими Кабінетом міністрів України.
Для платників податків ця зміна означає необхідність ще ретельніше відслідковувати весь ланцюг постачальників або покупців. Адже не можна виключити, що коли у будь-якій ланці ланцюга постачання виявляться нерезиденти з переліків КМУ, податкові органи України визнаватимуть попередніх учасників цього ланцюга "особами, які не виконують істотних функцій", і відповідно вважатимуть операції контрольованими.
Важливою є також зміна, внесена до підпункту 39.3.2.7 ПКУ, відповідно до якої під час визначення сторони, що досліджується, має враховуватись наявність найбільш повної та документально підтвердженої інформації про фінансові показники контрольованої операції. У першу чергу, на цю вимогу слід звернути увагу платниками податків, у яких політика трансфертного ціноутворення передбачає тестування показника рентабельності нерезидента (постачальника або покупця). Для них збільшується ризик, що податкові органи намагатимуться змінити сторону, що тестується, на українську - під приводом неналежного документального підтвердження розрахунку показника рентабельності іноземної сторони.
Окрім наведених, закон №2628-VIII передбачає також низку інших цікавих змін, які, зокрема, розширюють повноваження податкових органів у сфері проведення перевірок із ТЦУ. Будемо сподіватись, що податкові органи такі нові інструменти будуть використовувати винятково згідно з цілями та завданнями правил трансфертного ціноутворення, дотримуючись принципів, передбачених Настановами ОЕСР.