Уявіть собі, що ви вперше започаткували власну справу та інвестували в українську економіку. Інвестовано кошти з доходів, з яких перед цим сплачено прибутковий податок та військовий збір (разом 19,5%). Або згадаю простіший варіант, яким користується набагато ширше коло наших співвітчизників - розміщення депозиту в банку. Останній направляє їх на кредитування обігових коштів або інвестиційних проектів підприємств. У кінцевому рахунку через банк ви інвестували кошти в економіку, але з отриманих доходів (відсотків на депозит) сплатили знову ж таки ті самі 19,5%, незалежно від того, на які цілі їх використаєте.

Чому я пояснюю такі тривіальні речі? Бо, виявляється, така доля (платити податки) уготована не всім. Проектом закону про податок на виведений капітал, який збираються розглядати цього тижня, передбачено скасування податку на прибуток, замінивши його оподаткуванням лише тих доходів, які забираються з обороту підприємства. Інакше кажучи, податок на доходи (в даному випадку прибуток) не треба платити, якщо кошти залишаються на підприємстві. Але чому тоді від податків не звільняють того, хто вперше інвестує свої, оподатковані перед цим кошти? Бо це інвестор другого сорту? Чому не звільняють від оподаткування проценти на депозит, коли вони капіталізуються, тобто залишаються депозитом у банку? Знову не той сорт інвесторів? А чим гірший вчитель чи лікар, що, купуючи українські товари, в кінцевому рахунку теж вливає кошти в економіку, сплативши перед цим прибутковий податок та військовий збір?

Чому від податків не звільняють того, хто вперше інвестує свої, оподатковані перед цим кошти? Бо це інвестор другого сорту? Чому не звільняють від оподаткування проценти на депозит, коли вони капіталізуються, тобто залишаються депозитом у банку?

Зверну увагу на ще один важливий аспект даної пропозиції - бюджетний. Будь-яке рішення про зниження рівня податків є доброю річчю. За двох важливих умов. Перша - коли це стосується УСІХ, а не ОБРАНИХ. Друга - коли воно ув'язується з адекватним скороченням видатків. У нас немає ні першої, ні другої. Більше того, в аспекті другої умови, і без ухвалення цього рішення нам треба скорочувати видатки, бо ми продовжуємо жити з дефіцитом, тобто у наростаючий борг.

Чтобы прочесть этот материал нужно оформить подписку. Перейдите к полной версии страницы.