Украина в 2019: "Революции не будет. В сфере инклюзии точно"

У 2019 році в Україні революції не буде. Вже зараз можемо видихнути з цього приводу та спокійно зустрічати наступаючий рік. Не буде революції в тому значенні, як ми звикли її сприймати, – на Майдані, з протестами та новими надіями. Не буде революції і в більш концептуальному значенні – як швидкої зміни однієї системи на іншу.

Зате буде еволюція. Точніше навіть не буде, а продовжиться еволюційна хода українців. Що таке еволюція, ми знаємо ще зі школи. Проте, більшість з нас так і не зрозуміли, чим вона є насправді. Зізнаюся, я теж.

Нам показали початкову точку – десь там далеко в минулому. Нам показали теперішній проміжний результат. А наша свідомість створила оману, що все це відбулося блискавично і без болю. Ніби за одне клацання пальцями.

Млява, але еволюція

В наступному році на нас чекає млявий темп нормальної еволюції. В сфері доступності громадського простору точно. Україна буде в русі, як і всі роки від Революції гідності. Адже суспільство вже не зупинити. Окремі організації сформують чіткіші бачення і робитимуть чіткіші кроки до змін. Це призведе до якісних та кількісних змін в сфері інклюзивності.

Бізнес вже почав ставитися до цього більш свідомо. Його представники усвідомили, що безбар’єрне середовище, яке вони можуть створити, – це не якийсь додаток до послуг, а реальна конкурентна перевага. Вже є певний прогрес і бізнес надалі рухатиметься до створення доступного для всіх простору.

І нагорода [відкриті двері], яку Доступно.UA вручала компаніям в 2018 році, – ще одне тому підтвердження.

"Ні" нафталіну

В 2019 році помруть "інваліди". Не люди з інвалідністю, а саме "інваліди". Як термін. Як символ радянського нафталіну. Як портрет Леніна, що досі припадає пилом у когось в коморі, очікуючи на кращі часи та повернення. "Інваліди" мають померти. Добре, якщо не померти, то хоча б ще на крок наблизитися до забуття. Ми все ж таки говоримо про еволюцію.

За ними відійдуть старі консервативні організації. На передній план виходитимуть організації з сучасними прогресивними поглядами. І взагалі, в фокусі буде саме людина, а не інвалідність. Чи то якась інша її особливість: раса, стать чи колір очей.

Разом з людиноцентричністю прийде загальна потреба комфорту. Суспільство почне розуміти необхідність понижень, ліфтів, універсального дизайну та створення простору, комфортного для всіх, а не тільки для себе.

Головне - бажання

Революції в Україні не буде. В сфері інклюзії точно. Не кривитиму душею, дуже б її хотілося. Хоча б один гарний імпульс, а далі ми підхопимо та дамо новий виток.

Що ж буде? Мрію про те, що наступного року Мінінфраструктури, Мінсоцполітики та інші відповідальні держструктури нарешті запустять сервіс з купівлі залізничних квитків онлайн для людей з інвалідністю. І нам більше не доведеться по декілька разів приїздити на вокзал просто для того, щоб його отримати. Почнемо з цього, а далі нарощуватимемо темп.

Буде ще один рік, сповнений роботи. Важкий рік, в який нам знову не можна відступати. Проте ми, українці, звикли до такого розвитку, хіба ні?