Как изменятся налоги для интернет-бизнеса, соцсетей и поисковиков

У лютому 2019 року Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) опублікувала документ, в якому запропоновано шляхи вирішення проблемних питань оподаткування, пов’язані з діджиталізацією економіки (Public Consultation Document «Addressing the tax challenges of the digitalization of the economy»).

Наразі цей документ відкритий для обговорення та не пропонує модельні правила оподаткування, обов’язкові для країн-членів ОЕСР чи форуму Inclusive Framework on BEPS, учасником якого є Україна. Попри це, він має важливе політичне значення, адже демонструє готовність держав переглядати свої правила оподаткування та міжнародні угоди, щоб реагувати на нові виклики цифрової економіки.

Яким бізнес-моделям слід готуватись до змін?

Перш за все ОЕСР згадує про високотехнологічний інтернет-бізнес, який отримує прибуток за рахунок розширення кількості користувачів. Мова йде про соціальні мережі, пошукові системи, інтернет-магазини та онлайн маркетплейси.

Особливістю цих бізнес-моделей є висока мобільність активів, що використовуються у діяльності (програмне забезпечення, бази даних та інші об’єкти інтелектуальної власності (ІР)), а також можливість виходу на нові ринки без необхідності створення локального офісу чи іншої фактичної присутності у країнах, де знаходяться споживачі та, власне, отримуються доходи.

Для прикладу, соціальні мережі отримують основний прибуток від розміщення платних рекламних оголошень, орієнтованих на користувачів мережі. Збільшення кількості користувачів, які можуть користуватись послугами мережі, веде до збільшення обсягів та вартості платних послуг та доходів бізнесу загалом. Для того, щоб накопичувати та розширювати базу користувачів мережі не обов’язково мати офіс у кожній країні. Відсутність офісу чи представництва у країні споживання послуг не заважає соціальній мережі отримувати доходи від надання послуг, не сплачуючи податки.

Зміни також чекають на бізнес-групи, які використовують так звані "маркетингові об’єкти ІР": торгові марки, клієнтські бази даних, аналітичні дані про ринок збуту та інші об’єкти, які використовуються для підвищення обізнаності про бренд. Як приклад, інтернет-магазин, популярний в іноземній країні, має змогу формувати базу споживачів дистанційно та володіти інформацією про локальний ринок більшою мірою, аніж місцевий офлайн-магазин.

Якщо інтернет-магазин продає товари споживачам дистанційно, то доходи можуть не оподатковуватись в країні збуту, як у випадку соціальних мереж. А якщо у країні все ж є локальна компанія, вона може сплачувати відносно скромний податок на прибуток за рахунок суттєвих витрат на сплату ліцензійних платежів за торгові марки пов’язаним особам.

У чому проблема?

Для соціальних мереж проблема очевидна - правила оподаткування постійних представництв не завжди враховують специфіку високотехнологічного бізнесу та його здатність отримувати доходи дистанційно без будь-якої присутності у країні збуту. Це дає змогу бізнес-групі отримувати доходи від покупців без податкової реєстрації та, відповідно, без сплати податку.

Складнішою є ситуація з використанням маркетингових об’єктів ІР. Часто бізнес-групи консолідують права інтелектуальної власності на торгові марки в юрисдикціях з низьким рівнем оподаткування. Це так звані ІР-холдинги. Власник ІР видає ліцензію на торгову марку місцевому дистриб’ютору у країні, де є користувачі інтернет-магазину та використовується торгова марка.

ІР-холдинг може нести витрати на рекламу та просування бренду, брати на себе певні юридичні ризики, виконувати важливі функції щодо управління ІР, але не мати при цьому жодного зв’язку з країною збуту. Торгова марка може навіть не використовуватись у країні, де розташований холдинг.

Відповідно до чинних підходів у трансфертному ціноутворенні, якщо іноземний ІР-холдинг виконує суттєві функції щодо управління активом (робить внесок у створення, розробку та збільшення вартості об'єкта) та несе пов’язані з цим ризики, то він може претендувати на винагороду за використання торгової марки. Вона розраховується як відсоток від виручки дистриб’ютора у певній країні.

При цьому дистриб’ютор, який сплачує роялті за торгову марку, суттєво зменшує об’єкт оподаткування для податку на прибуток у країні де фактично використовується торгова марка та отримується прибуток від її використання.

Що пропонує ОЕСР

Приклад з соціальної мережею. ОЕСР вказує на можливість оподаткування доходів «цифрового» бізнесу податком на прибуток в тих країнах, де розташовані споживачі, навіть якщо група не має там фізичного офісу чи дочірньої компанії. Підходи до визначення постійного представництва можуть переглядатися для того, щоб врахувати виклики діджиталізацї бізнесу. Прибуток, що підлягає оподаткуванню у країні споживання, повинен розраховуватись виходячи з презумпції, що саме наявність широкої та активної мережі користувачів створює основну додану вартість для бізнес-моделі. Відповідно, податок у країні споживання має сплачуватись зі справедливої частки прибутку, виходячи з розрахунку масштабів ринку.

Приклад з інтернет-магазином. ОЕСР вказує, що особливістю торгових марок та інших маркетингових об’єктів ІР є те, що вони отримують основну вартість за рахунок обізнаності споживачів з брендом. Відповідно, саме країна збуту (споживання) може претендувати на дохід від оподаткування основної частини прибутку від використання об’єкта ІР, навіть якщо іноземний ІР-холдинг виконує суттєві функції та несе ризики при управлінні брендом.

Окрім наведених прикладів, ОЕСР описує та наводить варіанти вирішення також інших прогалини міжнародного оподаткування, які виникають у зв’язку з діджиталізацією бізнесу.

Коли бізнесу готуватись до змін

ОЕСР певною мірою сигналізує про намір урядів країн світу своєчасно реагувати на виклики цифрової економіки. Яким чином – стане зрозуміло згодом після завершення обговорення та доопрацювання пропозицій ОЕСР.

Але варто пам’ятати, що окремі країни вже вносять зміни до податкового законодавства, щоб врахувати специфіку інтернет-бізнесу. Яскравим прикладом цього є запровадження ПДВ на електронні послуги в ЄС, Netflix tax в Австралії, Google tax в Росії, Amazon tax в більшості штатів США тощо.

У тих країнах, де запроваджено "цифровий ПДВ" чи аналогічний податок, обов’язок зареєструватись платником податку та сплачувати податок може виникати при отриманні доходу від покупців незалежно від наявності там компанії чи представництва.

Власникам інтернет-магазинів чи іншого ІТ-бізнесу, у яких є покупці з країн ЄС чи США, потрібно своєчасно реагувати на вимоги податкового законодавства та відстежувати зміни у практиці його застосування для уникнення штрафів та інших ризиків, у тому числі репутаційних. І якщо законодавство країн ЄС у цьому питанні може бути певною мірою гармонізованим, то в США кожен штат може самостійно встановлювати порядок стягнення «цифрового» податку.

Слід також враховувати, що українські податкові органи все частіше приділяють увагу міжнародним ІР-структурам із ліцензійними виплатами за торгові марки та інші об’єкти ІР. Податківці запитують інформацію про фактичну діяльність нерезидента, його реальну присутність у іноземній країні та ставить під сумнів працездатність міжнародних ІР-структур, що існували роками.

Тому групам з міжнародними ІР-структурами слід вже зараз починати тестувати структури на відповідність посиленим вимогам до бізнес-присутності, якщо це не було зроблено раніше, адже в подальшому ці вимоги та увага податкових органів будуть тільки зростати.