Землевладелец должен чувствовать себя владельцем, а не крепостным
Маргарет Тетчер вірила у демократію, засновану на власності "property-owning democracy". Тому робила все для того, щоб люди могли собі дозволити власне житло і впроваджувала можливість тим, хто живе скромно, викуповувати орендоване житло за зменшеною вартістю. Я теж вірю у демократію, засновану на власності. Більше того Конституція України говорить, що джерелом влади є народ (ст. 5 КУ), і що земля належить народу України (ст. 13 КУ).
Так само, як ми свято боремося за право громадян розпоряджатися своїм голосом, ми маємо дати їм можливість розпоряджатися своєю землею.
Дати людям, які скромно живуть з землі, володіти нею – це дати можливість українцям реалізуватися. Дати гідність кожному з нас.
Земля – це ДНК нашого народу. І у цьому ДНК повинне бути прошите священне право власності українця на свою землю. Як це було завжди!
Рада взялась за рынок земли: трансляция заседания
Земельний Кодекс України від моменту свого ухвалення, 25 жовтня 2001 року, базується на повноцінному праві власності на сільськогосподарську землю (ст. 22 Земельного Кодексу та гл. 5 у цілому).
Левова частка сільськогосподарських земель в Україні - 27 млн гектар - у приватній власності. Нам потрібно, аби власник почував себе власником, а не кріпаком. Щоб він отримував справедливу орендну плату за свою землю, міг продати одну ділянку і купити іншу, яка йому чи їй більше підходить. Зрештою – дати українському селянину право купити більше землі і збільшувати свою справу.
Близько 1 млн гектар сільськогосподарських земель в Україні перебуває у комунальній власності. І громади, яким ми даємо все більше повноважень в рамках децентралізації, повинні мати справедливий дохід від оренди чи продажу майна. Громади повинні мати інструмент для заохочення ділової активності своїх мешканців через відкриття доступу до земель громади.
Зрештою ми маємо передати 8,2 млн гектар сільськогосподарських земель, які належать державі, в руки ефективних фермерів, які так люблять цю землю.
Чинна норма Кодексу говорить, що "землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам" (ч. 5 ст. 22 Земельного Кодексу).
Це справедлива норма, і ми вважаємо, що вона і далі повинні діяти.
Головне – забезпечити нормальну власність на землю для українця, створити повноцінний ринок землі та надати громадянам допомогу на придбання землі.
Протягом останніх двох місяців я говорив буквально з кожним – від власників агрохолдингів до найскромніших фермерів, від прагматичних фінансистів до найзапекліших противників ринку землі. Кожен має свої аргументи за і проти.
Але одне є у всіх – мрія бути успішнім на своїй землі. Ця мрія єднає нас всіх. І ми повинні дати їй здійснитися.
Републікація повної версії матеріалу заборонена (без письмового дозволу редакції)