Земля в воздухе

Уявіть, що в країні зникли бази Державного земельного кадастру. За одну мить країна залишилася без усієї інформації про землю та її власників. Уявили? Катастрофа — не інакше. А головне, що причиною такого колапсу може стати зовсім не стрибок напруги в електромережі. Проблеми можуть настати через застарілу проводку у державній машині.

Мова йде про тендерне законодавство та застарілі підходи, які гальмують модернізацію критичної інфраструктури, частиною якої і є бази Держгеокадастру. Особливої важливості питання зберігання "земельних" баз набуває якраз зараз — перед імовірним відкриттям ринку землі.

Як склалася така ситуація, і наскільки, розтиражована в інтернеті інформація про загрозу для баз даних Держгеокадастру, правдива.

Отже все почалося у 2018 році. Саме тоді Державне підприємство Центр Державного земельного кадастру (Центр ДЗК), яке є адміністратором Державного земельного кадастру і відповідає за функціонування його баз даних, повідомило про необхідність придбання нового серверного обладнання.

Причина більш, ніж вагома — гарантія на старі сервери спливає. Після її закінчення обслуговування серверів виробником закінчиться. Окрім цього, майбутню закупку було погоджено з Державним агентством з питань електронного урядування. У результаті, у бюджеті на 2019 рік було передбачено 42,5 млн грн на придбання нового обладнання.

Спеціалісти Центру ДЗК підготували технічне завдання на придбання зазначеного обладнання. Здавалося, залишилося останнє — провести тендер. 23 серпня 2019 року, Центр ДЗК розпочав процедуру закупівлі. Після того почались довгі процедури оскарження зазначеного технічного завдання в Антимонопольному комітеті України. З кожним рішенням АМКУ технічне завдання суттєво корегувалося.

28 листопада 2019 року, електронною системою закупівель переможцем тендеру було визначено підприємство Компанія КИТ. Вартість закупівлі склала 37,8 млн грн. Вже 18 грудня Центр ДЗК уклав договір на постачання обладнання. Привезти нові сервери постачальник мав до 20 грудня 2019 року.

Далі розпочинається найцікавіше.

По-перше, Компанія КИТ із запізненням майже на тиждень (26 грудня) привозить обладнання, але, як виявилося, те зовсім не відповідає технічному завданню. Адміністратор Державного земельного кадастру звичайно відмовляється приймати зазначене обладнання. А, оскільки бюджетні кошти не були використані, то, відповідно до законодавства, їх було повернено до держбюджету.

Ось тут коло замкнулось. Адміністратор Державного земельного кадастру повідомив листом Держгеокадастр про цю ситуацію. Держгеокадастр, у свою чергу, звернувся до Мінекономіки, як до Головного розпорядника бюджетних коштів — обладнання необхідно обов’язково придбати.

У відповідь — тиша. Тож на виході ми маємо патову ситуацію. Потрібне обладнання відсутнє, а, головне — гроші було повернуто у держбюджет.  Отже, якщо навіть обладнання привезуть просто завтра, то, щоб його оплатити, потрібно буде починати всю процедуру закупку спочатку — з ухвалення Мінекономіки. Хоча на останній запит вони так і не відповіли.  

Ситуація патова, але точно не безнадійна. Навіть без нових серверів бази Державного земельного кадастру залишаються під захистом резервних серверів. Вони забезпечують дублювання та архівацію інформації. Крім того, це обладнання залишається на гарантії виробника. Це, у свою чергу, дає необхідний час для придбання нового обладнання.

Але ж все таки — у чому суть проблеми?

Все прозаїчно — у недосконалості законодавства щодо закупівель обладнання для об’єктів критичної інфраструктури. Саме через це виникають ситуації, коли некваліфіковані компанії з відсутністю відповідного обладнання можуть фактично поставити під загрозу існування критичної державної інформації.

Проте вихід є. Він у реформі не тільки механізму закупівлі обладнання для критичної інфраструктури, але й у зміні самого принципу зберігання таких важливих державних даних.

Так — мова йде про хмарні технології. По-перше, це позбавить нас від необхідності кожні декілька років закупати нове "залізо". По-друге, унеможливить збої, які можуть пустити дані про землю "за вітром". Такі важливі державні дані мають безпечно зберігатися "у повітрі".