Без контроля. Почему дороги в Украине исчезают вместе со снегом

Відповідно до даних у системі публічних закупівель Prozorro у 2017 р на ремонт та утримання доріг підписано контрактів на 65 млрд гривень. Деякі з них укладені строком на 2-3 роки, деякі зменшувались після підписання, а деякі будуть змінюватися протягом 2018 та навіть 2019 років. Тим не менш, сума підписаних контрактів є найбільшою з часів Євро 2012.

Якщо не враховувати дрібний ремонт та експлуатацію, то ремонт доріг згідно контрактів розподілений наступним чином:
-Капітальний ремонт, будівництво, реконструкція – 11.8%
-Поточний середній ремонт – 88,2 %

Це означає, що об’єкти, на які витрачається 88,2 % державних коштів, не будуть вводитись в експлуатацію і Архітектурно будівельний контроль з боку держави здійснюватись не буде. Саме так каже існуюче законодавство, адже перевірка об’єкту на відповідність стандартам якості та безпеки здійснюється тільки при введенні його в експлуатацію. А в експлуатацію вводяться тільки об’єкти капітального ремонту та реконструкції. Саме тому, тимчасовий захід з поточними середніми ремонтами перетворився на великий бізнес.

З одного боку, дійсно, набагато простіше почати ремонтні роботи (не потрібно виготовляти проектну документацію і проходити державну експертизу) і їх здати Замовнику без залучення інших контрольних органів.

З другого боку – розмита відповідальність Замовника і Виконавця. Так:
- показники міцності дорожнього покриття до і після середнього ремонту не беруться, тож такі дефекти, як колійність не складно виправдати
- міжремонтний термін експлуатації значно менший ніж при капітальному ремонті
-гарантійні терміни та сама гарантія надаються на вид ремонту згідно договору та законодавства. А середній ремонт передбачає відновлення рівності та шорсткості до первісних показників, тобто до показників 30-40 річної давнини, які вже не відповідають існуючим сьогодні нормативам.

Але, ніби не все безнадійно.

Відповідно до положення про державне агентство автомобільних доріг України,– Укравтодор забезпечує належну якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування. В структурі підпорядкованих Укравтодору підприємств існує ДП Науково-технічний центр Дорожній контроль якості (до 04.07.2017 – ДП Дорцентр), яке з 2002 року виконує на його замовлення та на замовлення обласних служб контроль і моніторинг якості та надає інші (!?) послуги.

Насправді, аналогічна організація чи департамент з якості Укравтодору дуже потрібні для належного забезпечення якості доріг.

Але в існуючій системі є мінімум два великі конфлікти інтересів.

1. Такий контроль не може заміняти контроль з боку держави, оскільки Замовник контролює сам себе. Це Дочірнє підприємство Укравтодору.

2. ДП Дорожній контроль якості не може надавати платні послуги тим, кого потім перевіряє – службам автомобільних доріг в областях, облавтодорам та приватним підрядникам.

Так, у 2017 році ДП Дорожній контроль якості отримало:

- від Укравтодору – більше 8 млн грн (на контроль об’єктів в областях, та послуг облавтодорів).

- від служб автомобільних доріг в областях та облавтодорів - більше 10,5 млн грн за надані їм послуги.
Всього близько 19 млн грн.

Отже спочатку це підприємство залучає кошти з областей та облавтодорів за надання різних послуг, а потім, за окрему плату надає Укравтодору послуги з перевірки тих, хто йому цілий рік платив… Варто зазначити, що більшість замовлених послуг САД в областях та облавтодори можуть і мають виконувати силами власних лабораторій.

Тож чи можна довіряти таким перевіркам? Адже така система дещо нагадує легалізований "рекет" і викликає багато питань, наприклад:
- чи залежать результати перевірки області чи підприємства від суми оплачених останнім послуг?
- чому служби автомобільних доріг в областях та облавтодори не використовують власні лабораторії, а замовляють платні послуги в підприємства, яке їх контролює?
- чи виявлялись дефекти на об’єктах, що виконувались підрядниками з якими ДП Дорожній контроль якості укладало договори про надання послуг?

Вже давно настав час усунути цей конфлікт, та почати будувати довіру та вільний ринок послуг. Неможливо жити за радянськими схемами десятиріччями. Адже тоді не було приватних підрядників, іноземних компаній і цей механізм в сучасних умовах просто не може працювати ефективно. Всі наші уряди вже років 10 голосно кажуть, що підхід треба змінити…, але ж це так зручно, і зовсім не публічно, що можна знайти тисячу причин щоб не міняти нічого.

А наразі питання: "Чи можна неупереджено контролювати того, хто платить гроші контролеру?", - залишається відкритим для дискусій.