Почему "Борисполь" не может сдавать в аренду свои площади

Три роки на держпідприємстві - і вже хочеться поставити хрест на Фонді держмайна України. Він заважає гнучкості компанії, забирає левову долю доходу, і найголовніше - викликає багато питань щодо умов конкурсу на оренду площ та подальшу конкуренцію в аеропорту Бориспіль. 

У Верховній Раді України вже пройшов перше читання проект Закону №1055-1 "Про оренду державного та комунального майна", який передбачає новий формат аукціонів на електронних майданчиках. Але, поки його не прийнято, залишається лише сподіватися на краще.  

На досвіді аеропорту Бориспіль, я хочу показати необхідність реформування Фонду державного майна України та його діяльності. 

Що таке Фонд держмайна

Фонд державного майна України створили у 1991 році. Він займається приватизацією, орендою, використанням та відчуженням державного майна. Фонд очолює Голова, який призначається на посаду і звільняється з посади президентом України за згодою Верховної Ради України. Але є прикрий факт - два роки Фонд не мав голови, а тільки виконуючого обов’язки. Нарешті це питання вирішилося: сьогодні, 19 вересня, Верховна Рада проголосувала за призначення головою Фонду державного майна Дмитра Сенниченкао. 

Одне з завдань Фонду - оренда державного майна. Територія "Борисполю" - це також держмайно. Тут починаються питання. Ми будуємо, підтримуємо та розбудовуємо аеропорт за кошти підприємства, визначаємо площі під комерційні задачі і надаємо інформацію до Фонду держмайна. А він, у свою чергу, організовує конкурси та визначає, хто буде орендарем в аеропорту. Будуємо ми — здають в оренду вони. 

Сумний досвід співпраці з Фондом аеропорту "Бориспіль" 

Передача державного майна в оренду через конкурси - чи можуть тут бути проблеми? В теорії ні: якщо у конкурсі є декілька учасників, то розмір орендної плати може бути в рази більшим, ніж зазначено в умовах. У нас були такі випадки: одного разу у конкурсі на приміщення у терміналі D ставки було підвищено у 16 разів. Але це, скоріш, виняток. До того ж, така ситуація стала можливою тільки за останні два роки. Сумного досвіду набагато більше.

У цьому році ми відкрили термінал F. Це було необхідно: термінал D в часи пік мав максимальне завантаження. Високий туристичний сезон міг би привести до неспроможності обслужити вчасно рейси і пасажирів. До цього моменту ми почали готуватися заздалегідь, одним з питань було передача комерційних площ в оренду. Як ви могли здогадатись, все йшло непросто. 

Нам довелось у суді отримувати підтвердження того, що минулий "користувач площ Duty Free" не має право на поновлення договору. Ми поставили крапку у цьому питані у червні цього року, і одразу підготували документи для Фонду держмайна з проханням провести конкурс. Вересень - ми ще чекаємо конкурсу, а термінал все ще пустий. 

Щоб провести конкурс, Фонду потрібно від трьох до п'яти місяців. Це у кращому випадку. Про гнучкість і терміновість сервісів для пасажирів можна забути. Тож ми продовжуємо вибачатися за незручності перед пасажирами та чекаємо на прозорий конкурс. 

Ситуація з терміналом F відчувається гостро, хоча і минулі конкурси досі про себе не дають забути.

Протягом двох років ми стикалися з тим, що успішне проведення конкурсу не гарантувало укладення договору. Так, деякі учасники подавалися на конкурс лише з метою запобігти конкуренції та зірвати конкурсну процедуру. Технічні кандидати зустрічалися доволі часто. І діюча процедура не могла цьому завадити. Наприклад, таку ситуацію ми спостерігали, коли проходили конкурси на передачу в оренду площ з цільовим призначенням "обмін валют". Результат - угоди не укладено, час згаяно, кошти держпідприємством недоотримані. Вказану проблему вдалось вирішити тільки наприкінці 2017 року з великими труднощами та, запровадивши обов’язкові гарантійні внески кожного учасника. Кожен конкурс - це історія, зі своїми викликами та результатами, але усі не перерахуєш.   

Зараз в аеропорту "Бориспіль" близько 4000 кв м досі не передані в оренду. У результаті ми отримуємо відсутність гнучкості та неспроможність своєчасно реагувати на потреби ринку.  

Що з цим робити 

Від зміни прізвищ керівництва Фонду державного майна навряд щось зміниться. Потрібно реформувати та перезавантажувати більшість процедур та повноважень Фонду. Проект закону №1055-1 вносить суттєві зміни у механізм визначення орендаря. Але є ще моменти, які необхідно не упустити з полю зору. 

По-перше, наразі, аеропорт може передавати в оренду самостійно лише 200 кв м. Це менше 0,1% від загальних площ аеропорту. Коли в аеропорту з'являється новий авіаперевізник, йому потрібно надати приміщення для його представників. Без приміщення компанія не починає роботу, а ми втрачаємо пасажирів та гроші. Нагадаю, що строки проведення конкурсу — від трьох до п'яти місяців. Потрібно надати можливість аеропорту заключати договори оренди площ з авіаперевізниками, минуючи конкурси Фонду. У новому проекті Закону оренда без конкурсів у вигляді аукціонів наче передбачена, але чи запрацює вона і як саме? 

По-друге, зазначені вище строки проведення процедур від подання заявки до підписання договору не дозволяють швидко реагувати на виклики ринку. Потрібно спростити процедуру та скоротити строки. Час — це гроші, строки не повинні бути більшими за один-два місяці. 

По-третє, потрібно переглянути розподіл доходу від оренди між Фондом та аеропортом. Ми будуємо та ремонтуємо за власний кошт, от тільки з оренди аеропорт отримує навіть не половину. 70% отримує Фонд держмайна, аеропорт — 30%. З наших тридцяти ми сплачуємо податок на прибуток, а все, що залишається, ще раз сплачуємо у виглядів дивідендів. Здається, тут щось треба змінювати. 

У законодавстві є ще багато неефективних рішень. І крок за кроком, поступово відкидаючи неефективні процеси, ми зможемо створити механізми, націлені на результат, та підкріплені на законодавчому рівні. Оскільки кожне погане рішення відображається не на аеропорту, а на наших клієнтах.