Как слить миллиардное дело и соврать об отсутствии выбора. Гайд от генпрокурора

25 червня, генеральний прокурор України Ірина Венедіктова фактично звела нанівець одну з “найдорожчих” справ НАБУ і САП — про розкрадання 1,2 млрд грн ВіЕйБі Банку його власником Олегом Бахматюком зі спільниками. Врятувати справу надалі зможе лише чудо.

Пояснюємо на пальцях, чому Венедіктова бреше, коли каже, що не мала іншого виходу.

Що зробила Венедіктова? 

Вона скасувала постанову колишнього заступника генпрокурора Віталія Каська, якою той відновив цю справу. Раніше справу Бахматюка вже закривали незаконно в поліції, куди її так само незаконно передав свого часу генпрокурор Юрій Луценко. Якщо ще простіше: скасувала відновлення розслідування.

Що це означає?

Ключові процесуальні дії у справі відбулися саме після відновлення справи — підозри самому Бахматюку та його оточенню, запобіжні заходи, оголошення в розшук. Оскільки відновлення справи тепер скасоване, хоч і незаконно, виходить, усі ці дії тепер під сумнівом. 

Читайте також - Україна - країна-кидала. Думаєте, я іронізую? Ні. Я ще недостатньо іронічний

Адже формально, якщо скасовується постанова про вже поновлену справу, вона вважається закритою з моменту першого закриття. Тобто відтоді, як це зробили в поліції у серпні 2019 року.

До чого тут Печерський суд?

Раніше адвокати Бахматюка пішли зі скаргами на цю постанову саме до Печерського суду. Причини походу саме в Печерський зрозумілі — суд відомий тим, що може виписувати потрібні рішення. 

Але справу розслідує НАБУ, тож усі скарги, клопотання і заяви за законом має розглядати Антикорупційний суд. Спочатку в Печерському суді адвокатам неодноразово відмовляли, в тому числі з причин непідсудності.

Суддя Печерського суду Олена Бусик повернула скаргу адвокатам Бахматюка. А суддя Віталій Писанець двічі хоч і розглянув скаргу, але за результатами розгляду відмовив у скасуванні постанови Каська. Проте адвокати Бахматюка не здалися, ще раз подали скаргу і потрапили на одного з найодіозніших суддів — В'ячеслава Підпалого. І той уже ухвалив потрібне адвокатам рішення.

Чи зобов’язана була виконувати незаконне рішення?

Сама Венедіктова заперечує тут свій умисел і визнає рішення Підпалого “підривом засад діяльності правоохоронних органів”. Але, мовляв, хоч і не згодна з рішенням, та зобов’язана виконувати. 

По-перше, ніхто не зобов’язаний виконувати очевидно незаконних рішень. І генпрокурорка в першу чергу. Бо навіщо тоді країні взагалі генпрокурор, який може виконати навіть і злочинні накази, байдуже чиї. 

Читайте також - Атаки Коломойського на Нацбанк і інстинкт самозбереження влади

По-друге, Венедіктова достеменно знала, що САП оскаржила рішення Підпалого до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Річ у тім, що вже не вперше адвокати притягують за вуха інші суди, юрисдикція яких не поширюється на справу.

Робиться це для того, аби там ухвалили важливе для них процесуальне рішення. Такі спроби не можна залишати поза увагою. І практика свідчить про те, що часто незаконні рішення не тих судів скасовуються.

Щонайменше генпрокурор могла зачекати вердикту Апеляції ВАКС. Якщо дійсно хотіла чистоти процесу. 

Навіть за великого бажання таки виконати рішення Підпалого, можна було просто розглянути клопотання адвокатів та відмовити в його задоволенні. Тобто відмовити у скасуванні постанови. І таке рішення було б законним. Адже суд не мав повноважень вказувати Венедіктовій, як саме вирішити клопотання адвокатів. 

В описовій частині свого рішення суддя Підпалий сам визнає, що скасувати постанову про поновлення можна було лише за результатами його розгляду і при наявності підстав.  Але Ірина Венедіктова ухвалила інше рішення — вона скасувала поновлення справи.

Всі ці обставини говорять лише одне: пасаж Венедіктової щодо її обов’язкового виконання незаконного рішення — ніщо інше, як театральна постановка, чітко спланована для реалізації вже давно існуючого плану закрити справу Бахматюка. 

Це вже третя і найуспішніша спроба Венедіктової злити її. Адже спочатку вона “шукала”, як би віддати справу СБУ, пізніше втручалася в роботу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, витребуючи матеріали справи очевидно з метою передати її до іншого органу досудового розслідування. 

Одразу після приходу Венедіктової в Офіс генпрокурора, ми попереджали, що низка важливих справ опиниться під ризиком. Причина — банальна реалізація домовленостей Банкової з олігархами. Так і сталося — перша з них була у відмові експертів установи СБУ проводити експертизу у справі ПриватБанку, друга - закриття справи Бахматюка. А це означає лише одне: ми маємо генпрокурора, яка готова виконувати будь-які незаконні рішення, аби встояти на посаді.