На пути к Зеленому курсу. Может ли Украина позволить себе декарбонизацию экономики

У 2019 році Єврокомісія заявила про плани запровадити СВАМ (Carbon border adjustment mechanism або механізм вуглецевого коригування на кордоні) як частину Європейського зеленого курсу. В основі СВАМ ідея, що слід додатково "оподаткувати" продукцію, виробництво якої пов'язане зі значними викидами парникових газів.

Це має стимулювати виробників модернізувати свої виробництва і зробити їх більш екологічними. Зрозуміло, що для окремих підприємств, галузей і країн, СВАМ означає мільярди доларів США на модернізацію, тому обговорення фінального формату застосування механізму – більш ніж гаряча тема. І Україна однією з перших країн-партнерів ЄС включилася в діалоги про залучення до політик Зеленого курсу. 

Чому це для нас так важливо?

Європейський зелений курс відкриває багато можливостей для економічного зростання та захисту довкілля. Для того, аби скористатись цими перевагами, урядова команда сьогодні тісно працює з європейськими партнерами. 

Скажу відверто – мене вражає масштаб запланованих Євросоюзом кроків заради амбітного зеленого переходу: скорочення викидів парникових газів на 55% до 2030 року та кліматична нейтральність до 2050 року. Так, сьогодні країнам ЄС важко відмовлятися від вугілля, газу та нафти, тому попереду будуть складні перемовини на рівні урядів та парламентів. Але після всіх зустрічей немає сумніву щодо незворотності курсу Євросоюзу на досягнення кліматичної нейтральності.

Тут є виклики для України. Один з найбільших – СВАМ може стати торговельним бар’єром для промисловців-забруднювачів. Євросоюз же розглядає СВАМ, як своєрідний стимул більше інвестувати в екомодернізацію підприємств.  І це зрозуміло, адже стримувати зміну клімату самотужки ЄС не зможе, витрачаючи при цьому колосальні ресурси на декарбонізацію власної економіки. 

Добре, що український бізнес все більше прораховує можливі ризики, декларує або вже навіть починає впроваджувати технології для досягнення довгострокової цілі – кліматичної нейтральності своїх компаній.

З урахуванням масштабу питання, уряд має намір підтримувати бізнес у процесах декарбонізації, що відповідає довгостроковій меті України із досягнення кліматичної нейтральності. Втім, наша позиція полягає в тому, що Євросоюз має враховувати відповідні амбіції та цілі кожної країни. 

Як формується позиція України по СВАМ?

Для врахування наших реальних можливостей до "озеленення" та формування відповідної переговорної позиції з Єврокомісією по застосування до України СВАМ, ми створили урядову робочу групу, яку я очолюю і куди увійшли представники з міністерств по економіці, енергетиці, фінансам та довкіллю.

Сьогодні ми тримаємо постійний контакт з розробниками нових "зелених" політик в ЄС. У ході попередньої Ради асоціації Україна-ЄС наша команда обговорила можливі формати СВАМ з Єврокомісаром по економіці Паоло Джентілоні, який відповідає за розробку цього механізму. Нас сприймають як країну-партнера, тому Україна отримує необхідну інформацію про розгортання Зеленого курсу, на базі якої ми прораховуємо економічний вплив європейської зеленої політики на Україну. 

Ми вже провели в Брюсселі два дуже успішних раунди переговорів по CBAM. Перший – на політичному рівні, в рамках спеціального діалогу щодо Європейської зеленої угоди та "зеленого" переходу України, де презентували нашу аргументацію по CBAM.

Другий – на технічному рівні з безпосередніми розробниками CBAM, генеральним директором Директорату Єврокомісії з оподаткування та митного союзу (DG TAXUD) Герасімосом Томасом та його командою.

І для колег з ЄС, і для нас – це виклик, бо в такому форматі це вперше, коли зустрічаються експерти з міжнародної торгівлі та кліматичні фахівці для детального обговорення механізму. Саме така комбінація експертизи дуже скоро буде вкрай затребувана.

Як планують запроваджувати СВАМ?

На початку CBAM буде "м’яким" з простою структурою, але Єврокомісія планує поступово розширювати його на нові товари та зменшувати безкоштовні дозволи на викиди для своїх виробників.

Очікується, що СВАМ охоплюватиме галузь електроенергетики та окремі сировинні сектори, з яких металургія є найбільш вразливою для нас. 

Крім того, ймовірно, що СВАМ буде націлений на окремі компанії, а не на країни. Таким чином, механізм намагаються запустити у відповідності до правил СОТ та підтримати бізнес, що інвестує у захист довкілля та клімату. 

Преференційний режим у рамках СВАМ ще обговорюється, фінальне рішення буде за Європарламентом. Водночас, вирішальне значення в отриманні преференцій залежатиме від кліматичної політики країни та ціни на СО2 – чи то за системою торгівлі викидами, чи у формі вуглецевого податку.

Також не забуваємо, що СВАМ є лише вершиною айсбергу і частиною пакету законодавчих ініціатив "FIT for 55", що спрямовано на досягнення скорочення викидів від спалювання нафти, газу та вугілля на 55% від 2030 року. І прорахунки СВАМ мають враховувати в комплексі ще й наслідки зняття субсидій і підвищення енергетичних податків в ЄС, що призведе до стимулювання енергоефективності та розвитку зеленої генерації.

Більш того, на зустрічах у Брюсселі ми підняли вкрай важливе для України питання – як Єврокомісія буде враховувати кліматичні політики інших держав. Наша команда дала пропозиції та погодились спільно працювати над методом визначення їх еквівалентності, які зараз в процесі розробки. Пропоную нашим інтелектуальним центрам також долучатися до цієї роботи та надсилати власні пропозиції до Уряду. 

У відповідь ми отримали сигнал, що окрім роботи в рамках Угоди про асоціацію чи Енергетичного співтовариства, найкращою стратегією, яка дозволить претендувати на "особливий режим", буде амбітний Національно визначений внесок, впровадження системи торгівлі викидами та розбудова архітектури кліматичного врядування.

Так чи інакше, але яким буде СВАМ, стане відомо, коли ці пропозиції Єврокомісія подасть до Європарламенту, де й вирішуватиметься його доля. За ініціативу голосуватимуть у 2022 році, а працювати вона почне з 2023 року.

З цього зрозуміло, що час ще є, але його не багато і усім нам треба мобілізувати зусилля і ресурси. Принаймні ми точно знаємо, що у ЄС нас чують і дослухаються. А решта – залежить від нас.