"Тебе чекати – не тягар, а честь". Родина ветерана створила виробництво одягу

"Тебе чекати – не тягар, а честь", "Щастя живе в тобі", "Дружина Янгола" – одяг з такими написами виготовляє підприємиця з Хмельниччини Олена Іськова-Миклащук.

Її бізнес-ідея народилася під стінами миколаївської лікарні, де чоловік Андрій проходив лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

"Мені треба було знайти якусь опору. Я говорила собі: все буде добре. Постійно чіплялася за ці слова, бо більше не було за що", – розповідає підприємиця.

Коли стан чоловіка стабілізувався і подружжя видихнуло, Олена зрозуміла, що подібні фрази можуть допомогти й іншим. Так почала втілюватись ідея про власну справу, яка перетворилася на марку вишитого одягу "Верба".

Про перші кроки у новій для себе справі, особливості ведення бізнесу у селі та плани на майбутнє Олена Миклащук розповіла LIGA.net.

Підприємницький досвід і війна

Олена родом із села Вербівці Шепетівського району, що на Хмельниччині. До 2022 року була вчителькою німецької мови у сільській школі. Також вона – поетеса, має три видані літературні збірки. Фраза "Тебе чекати – не тягар, а честь" – початок одного з її віршів.

Досвід підприємництва сім’я має – чоловік до 2014 року займався агробізнесом. Але коли пішов воювати в АТО, Олена мусила дати раду урожаю сама.

"В мене залишилися півтора гектара некопаної картоплі, десь три гектари кукурудзи. Буряки. Також помідорів насаджено було багато", – пригадує жінка.

У 2022 році Андрій знову пішов на фронт. Воював на Херсонщині, під Авдіївкою на Донеччині. Однак через ПТСР продовжувати службу далі не міг. У вересні 2025 року чоловіка демобілізували.

Від ідеї до реалізації

Втілювати ідею власної марки одягу Олена розпочала з навчання. Опановувала ази ведення підприємництва, вчилася писати грантові заявки, дізнавалась про можливості для ветеранів.

У серпні 2024 року виготовила тестову партію футболок – 50 штук – з написом "Тебе чекати – не тягар, а честь".

"Я розуміла, що серпень – це вже не сезон для футболок. Але я хотіла набити перші гулі й зрозуміти, що робити та як", – пояснює підприємиця.

Вдалося продати половину партії. Реалізовувала товар через сторінки у соцмережах Instagram та Facebook, де мала свою аудиторію як письменниця. Але заробити не вдалося – прибуток з’їли податки, вона одразу оформила ФОП. Але хоча б вдалося вийти в нуль.

Інвестиції у проєкт

Паралельно з тестуванням Олена подала заявку від імені чоловіка на грант від Українського ветеранського фонду. Заповнила її швидко – допомогло навчання.

Подружжя отримало 1,3 млн грн. Кошти пішли на професійне обладнання: двоголову вишивальну машинку, різні типи швейних машинок (розпошивальна, оверлок), розкрійний стіл, ножі, парогенератор.

Додатково Андрій отримав 100 000 гривень від національно-освітньої грантової програми "Траєкторія". Купили генератор та кондиціонер для опалення приміщення виробництва. Також 67 000 грн отримала Олена за освітньо-грантовою програмою "Сміливі 3.0", на які придбала ноутбук для створення дизайну своєї продукції. 394 000 грн вклали особистих коштів.

Активно працювати Олена почала з весни 2025 року.

Виробництво в селі та його виклики

Ленковецька ОТГ, куди входять Вербівці, складається із 17 населених пунктів з населенням 5 500 осіб. Здебільшого, розповідає голова ОТГ Юрій Криворчук, у селах займаються фермерством, вівчарством, городництвом. Швейне виробництво Олени – єдине.

"Воно неординарне і цікаве. Ідея класна. Вони тільки розпочинають, але я думаю, у них все вийде", – сподівається очільник громади.

Приміщення для виробництва Олена знайшла в сусідньому селі Сульжин – 50 квадратних метрів у будівлі сільської ради. У штаті – продавець і вона сама як дизайнер, швачка та вишивальниця. Влітку долучається 17-річна донька. Демобілізованого чоловіка на сімейному підприємстві дружина бачить закрійником. Це фізично важка робота, оскільки постійно потрібно підіймати великі рулони тканин.

Головна проблема виробництва у селі – логістика. Нещодавно в селі закрилося відділення "Нової пошти". Тепер доводиться возити посилки в сусіднє село. Доставлення матеріалів у село також дорожче.

"Якщо мені потрібно підібрати нитку під тканину або зламалася голка, треба їхати в Шепетівку. А це додаткові витрати на дорогу", – пояснює Олена.

На старті виробництва Олена пробувала різні варіанти виготовлення продукції. Замовляла і готові футболки, і тканини для їх пошиття. Тканини вони з донькою тестували.

"Ми терли тканину об тканину, щоб подивитися, чи не буде ковтунців. Пробувала різну температуру води під час прання, щоб розуміти, як вона реагуватиме", – розповідає підприємиця.

Зупинились на тканині з Туреччини, вишивають німецькими нитками Gunold. Якість вітчизняних ниток Олену не влаштувала. "Одна їх котушка в 5000 метрів коштує майже 400 гривень, але якість вишивки кардинально інша", – запевняє підприємиця.

Асортимент і попит

Наразі у в асортименті бренду "Верба" футболки, худі та шопери. Найпопулярніший товар – шопер "Торба щастя" з кишенькою всередині. Також мають попит футболки з вишивкою "Тебе чекати – не тягар, а честь" і "Я неймовірна жінка, бо виростила сина справжнім чоловіком".

Популярні також речі з написами "Ти не зник безвісти, ти поселився тут в серці" з вишитими незабудками в області серця. Їх замовляють мами, дружини, рідні з варіаціями "коханий", "сину".

"Мені писали, що футболка "Тебе чекати честь" стала опорою, коли вже не було за що зачепитися", – розповідає підприємиця.

"Це дійсно неймовірні відчуття. Коли я йшла у цій футболці, я була неймовірно горда", – такий відгук залишила одна з клієнток на сторінці Олени в інстаграм.

Головна конкурентна перевага марки "Верба" – власний креатив. Олена розробляє дизайн сама: використовує цитати з власних поезій, придумує різні вислови. Планує розширити асортимент скатертинами, серветками, постільною білизною, пасхальними рушниками. Експериментує з новорічними кулями з вишивкою.

Як Український ветеранський фонд відбирає проєкти

Грантова підтримка від Українського ветеранського фонду – постійна програма. З 2022 року відбулося 13 конкурсних відборів для підтримки ветеранського бізнесу. Зараз триває 14-й конкурс, переможці якого будуть оголошені 17 вересня 2025 року.

Відбір проходить у три етапи. Спочатку відбувається технічна перевірка документів. За її результатами заявки можуть повертати на доопрацювання. На це дається п’ять робочих днів і одна спроба.

Раніше, розповідає заступниця Виконавчого директора УВФ Ірина Савченко, близько 50–60% заявок потребували доопрацювання. Зараз їх кількість зменшилась. В останньому конкурсі з 259 поданих заявок технічний відбір пройшли 173 (66,8% успішності), у попередньому – з 409 заявок 329 були відібрані (80,4% успішності).

"З кожним роком заявки покращуються, тому що фонд проводить постійні навчання – вебінари, воркшопи. Надаємо детальні інструкції та зразки документів", – зазначає Савченко.

Другий етап конкурсу – оцінка проєктів трьома незалежними експертами, яких відбирають через конкурс. Проєкт родини Миклащуків у торішньому конкурсі був серед тих, хто отримав найвищу кількість балів і отримав друге місце.

Надані кошти є безповоротною допомогою держави. Однак фонд може вимагати їх повернення в разі нецільового використання чи відсутності звітування. Наразі таких випадків не було, запевняє Ірина Савченко. Лише кілька ветеранів повернули кошти добровільно, оскільки не змогли реалізувати проєкт за станом здоров’я чи з інших особистих причин.

"Всі наші проєкти працюють і приносять прибуток. Десь виникають складнощі через війну, але бізнес продовжує працювати", – каже Савченко.

Матеріал створено LIGA.net за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту "Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії" за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю LIGA.net та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.