Український бізнес готовий до ЄС більше, ніж думає, – віцепрем’єр Тарас Качка

Україна зараз подолала більшу частину шляху до інтеграції з ЄС, а український бізнес готовий працювати за європейськими правилами більше, ніж сам про себе думає.

Це заяви урядовця, який знає про стан євроінтеграції більше, ніж будь-хто в Україні. А саме віцепрем'єра з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Тараса Качки.

LIGA.net публікує найцікавіше з виступу урядовця на Х форумі Deloitte "Диригенти змін".

Історичний шлях

У 1991 році гіпотетично, теоретично, науково-фантастично у нас був сценарій застрибнути в той самий вагончик, що й балтійські держави. Але насправді це навіть не наукова фантастика, а фентезі.

Я багато вивчав, як українська держава жила в 1991–1993 роках. І досі для мене загадка, як ми вижили. Тому що якість управління була дуже специфічна.

Ми за 30 років трансформації пройшли таку [зміну ] як при кесонній хворобі. [Захворювання, що виникає у разі швидкого переходу з середовища з підвищеним атмосферним тиском повітря у середовище з нижчим тиском. – Ред.]

Адаптацію до того рівня, коли ми готові вступати в Європейський Союз.

Ми держава, в якій є набагато більше сенсу в суспільстві, в бізнесі, в усіх його вимірах. Тому очевидно, що все сталося так, як і мало статися. І насправді з кожною п'ятирічкою або десятиліттям ми дедалі більше і більше інтегрувалися в ЄС.

Поточний етап переговорів

Ми зараз знаходимося, грубо кажучи, на екваторі або в епіцентрі найбільш кульмінаційної частини вступу в Європейський Союз.

Є речі, про які громадяни не дуже здогадуються. Наприклад, інтеграція електроенергетики або зміна в торгівлі, зміна контролю харчових продуктів.

Це все речі, що теж входять у безвіз. Просто, люди цього не відчувають, бо це щось, що стосується бізнесу, а не кожного з нас. І ми таких "безвізів" уже прожили багато. Це трансформація десятилітньої тривалості. І зараз нам треба зробити фінальний стрибок.

У нас немає іншого вибору, ніж за наступні 24 місяці доробити все – закони посхвалювати, трансформації зробити. І ми для цього готові й морально, й інтелектуально, і за станом суспільства. Насправді 2028 рік, коли ми можемо завершити переговори й підписати угоду про умови вступу [до ЄС] абсолютно реалістичні. Далі залежатиме від ратифікації.

Трансформація бізнесу

Коли ми укладали угоду про вільну торгівлю [з ЄС], виробники молочної продукції говорили: можете укладати що завгодно. Нам байдуже. У нас є Росія, вона з'їдає все, будь-який сир, будь-якої якості. У нас там усі сертифікати є, ми все одно тільки туди будемо продавати.

А коли стався 2014 рік і Росія все заблокувала, ті самі виробники сиділи в комітеті Верховної Ради України й говорили: чому уряд і Рада зволікають зі схваленням усіх необхідних законів щодо безпеки харчових продуктів, ми вже всі контракти уклали. І це був парадокс.

Коли бізнес говорить, що умови вступу в ЄС є болючими, це на 80% побоювання, що доведеться докорінно змінювати внутрішні бізнес-процеси, виходити на щось дорожче. Я думаю, що в процесі переговорів більшість цих упереджень, страхів розсіюються. І навпаки, з'ясується для багатьох компаній, що перехід на правила Європейського Союзу дає доступ до багатших клієнтів.

Я думаю, що для багатьох індустрій у наступні кілька років актуальним буде питання переосмислення своїх бізнес-стратегій та усвідомлення того, що ми конкурентоспроможні, навіть застосовуючи європейські правила.

Щодо верховенства права, то хто б що не казав, але ми вже перетнули екватор або точку неповернення в цих реформах. Є люди, які думають, що можна повернутися в 95 рік у роботі правоохоронних органів або судів, але це не більш ніж висловлювання своїх думок.

Очевидно, що механізми добору суддів запрацювали досить добре. Взірець для реформи правоохоронних органів, на прикладі НАБУ, є, і ці методи теж мають добре застосовуватися. Зараз цю дорогу проходить БЕБ, не так легко, але проходить. І всі інші правоохоронні органи теж пройдуть.

Роль України в ЄС

Щодо аграрки, то ми не претендуємо на гроші, які отримують польські чи угорські фермери. Ми не створюємо їм загрози. Українська аграрка в широкому сенсі є інструментом порятунку й розвитку європейського аграрного сектору. У нас абсолютно інша роль. І завдання України та Європейського Союзу все це вписати в загальну архітектуру.

Якщо ми це зробимо правильно, тоді зі вступом України в Європейський Союз ми разом будемо найпотужнішим гравцем на глобальних ринках.

Я впевнений, що ми будемо важливим інструментом забезпечення європейської відкритої автономії. Усі ті речі, в яких ми сильні, стануть ще сильнішими та впишуться в розуміння того, що Україна є не додатковим тягарем, не чимось забутим, а важливим елементом усіх тих стратегій, які намагається сьогодні реалізувати Європейський Союз.