Фото: Depositphotos

Міністерство розвитку громад та територій спільно з провідними фахівцями та організаціями у сфері енергоефективності розробило вимоги до будівель за стандартом NZEB (Nearly Zero Energy Buildings) в Україні. Про це повідомляє пресслужба відомства.

Довідка
NZEB (Nearly Zero Energy Buildings) – це будівлі з близьким до нульового споживанням енергії. Такі споруди мають високі показники енергоефективності, а значна частина їх енергоспоживання забезпечується з відновлювальних джерел енергії, як-от вітер чи сонце.

Перехід на будівництво споруд NZEB передбачений директивами Євросоюзу, де всі нові будівлі зводяться за цим стандартом з 2020 року.

У межах виконання угоди про асоціацію з ЄС, Україна також взяла на себе зобов'язання щодо імплементації цього механізму.

У відомстві показали приклад будинку, зведеного за стандартом NZEB. Він зорієнтований так, щоб панорамні вікна виходили на південь, навіс над ними – так, щоб влітку сонячні промені не потрапляли у приміщення, а взимку – забезпечували пасивне нагрівання.

Будинок також має енергоефективні вікна, утеплений фасад, дах та фундамент. Вентиляція – централізована з рекуператором, завдяки чому на нагрів повітря практично не витрачається електроенергія.

Система опалення у будинку – це тепла підлога і теплі стіни. Теплоносій для них підігрівають повітряні теплові помпи, які в середньому перетворюють 1 кВт електричної енергії в 3-4 кВт теплової.

Електрику переважно генерує сонячна станція з панелями потужністю 5 кВт та акумуляторами – 10 кВт-год.

"Наявні вимоги до енергоефективності споруд в Україні насправді не сильно відрізняються від європейських вимог до огороджувальних конструкцій в будівлях з близьким до нульового енергоспоживанням. Питання насамперед в тому, щоб якісне утеплення стало стандартом для наших будівельних компаній та проєктантів", – зазначив голова Асоціації енергоаудиторів України Вадим Литвин.

Він додав, що найголовнішим є впровадження практик контролю якості виконання робіт для того, щоб енергоефективність і якісні характеристики не залишалися на папері, а могли бути підтверджені через три, пʼять або десять років після завершення будівництва.