"Усі хочуть розподілити гроші тепловиків". Профільна асоціація про боргову безвихідь ТКЕ

Незабаром в Україні розпочнеться опалювальний сезон 2024/2025, який через дефіцит електроенергії і війну обіцяє стати одним з найважчих в історії держави. Проте, окрім електрогенерації, в Україні існують проблеми в секторі теплопостачання.

Підприємства ТКЕ заборгували понад 100 млрд грн за спожитий газ. Водночас населення і держава винні їм майже 80 млрд грн.

Як боргова криза вплине на проходження опалювального сезону? Чи варто після війни приватизувати ТКЕ? І чому влітку тепловики відключають споживачам гарячу воду?

Про це LIGA.net запитала президента міжгалузевої асоціації з розвитку систем теплопостачання "Укртеплокомуненерго" Арсентія Блащука.

Як борги ТКЕ впливали на підготовку до опалювального сезону

Якими на цей час є борги підприємств теплокомуненерго (ТКЕ) за природний газ?

Якби держава компенсувала ТКЕ різницю між собівартістю теплопостачання і пільговим тарифом для населення (різниця в тарифах – РВТ), то ми мали б можливість на 100% розраховуватися з Нафтогазом.

Згідно з даними Мінрегіону, на 16 вересня сукупний борг підприємств ТКЕ за спожитий газ складав 101,22 млрд грн. З них "старих боргів", що утворилися до 1 червня 2021 року і реструктуризація яких врегульована з НАК "Нафтогаз" – 28,88 млрд грн.

Поточні борги, що потребують врегулювання й утворилися перед Нафтогаз Трейдинг (трейдинговий підрозділ Нафтогазу. – Ред.), складають 61,66 млрд грн.

Окремо є борг перед ГК "Нафтогаз України" як постачальником останньої надії (ПОН) – 10,67 млрд грн. Не знаю, які підприємства "сидять" у цій цифрі. Але до ПОН, де набагато вищі ціни, потрапляють підприємства, що не виконали умов оплати перед Нафтогаз Трейдингом.

Водночас сума неотриманої ТКЕ компенсації за РВТ від держави складає 48,79 млрд грн. Також існує заборгованість населення за тепло і гарячу воду. У період з 1 січня до 1 серпня вона зменшилась на 3,4 млрд грн, до 29,68 млрд грн. Тобто загалом держава і населення винні ТКЕ майже 80 млрд грн. Якби ТКЕ отримали ці кошти, то розрахувалися з поточними боргами і ще б мали додаткову копійку на ремонти.

Добре, борги населення – це наша робота. Але Укртеплокомуненерго порушувало питання, зокрема й перед прем’єр-міністром: якщо держава заборгувала ТКЕ 48,8 млрд грн, то на цю суму потрібно зменшити борги за газ.

Бо уряд зобов’язав підприємства віддавати 65% надходжень одразу до Нафтогазу. Якщо завтра ТКЕ отримають компенсацію за РВТ, то Нафтогаз буде в переплаті.

Чи стягують зараз ТКЕ кошти з громадян-боржників?

Щоб подати позов на боржника, треба заплатити судовий збір у 3 000 грн. Це не має сенсу, якщо людина винна 2 000-3 000 грн. І звідки взяти кошти, щоб подати в суд, наприклад, на сто боржників, коли в тебе арештовані рахунки? Або коштів на них не вистачає?

Окрім того, що більшість своїх надходжень підприємства віддають Нафтогазу, вони мають сплачувати зарплати, податки, за електрику, транспортування газу, воду. Після цього у ТКЕ нічого не залишається.

Але ТКЕ подають позови на боржників. Судовий розгляд може тривати роками. Також підприємства слідкують, щоб не сплив трирічний строк давності боргу і подають позов до суду до його настання.

Водночас, першочергово, для подання позову треба мати персональні дані боржника. А доступу до персональних даних у ТКЕ немає.

В останньому зверненні Укртеплокомуненерго до прем’єра Дениса Шмигаля від 27 червня вказувалося, що через борги перед Нафтогазом рахунки ТКЕ арештовуються навіть під час війни. Скільки підприємств зіткнулися з цим? Як це впливає на їх діяльність?

Поки що не можу сказати. Загалом, якщо рахунки заарештовані, ТКЕ можуть виплатити зарплату, податки – всі першочергові платежі. Але головна проблема не в цьому.

Раніше ми отримували платежі через банк одразу на рахунки. ТКЕ могли ними скористатись на поточні потреби, наприклад, ремонт. Зараз платежі йдуть з банку в Державну казначейську службу. Це пояснюється тим, що держава хоче знати, на які цілі підприємства витрачають кошти.

Проте інколи казначейство затримує переведення. Минулого місяця (інтерв’ю проводилося наприкінці вересня. – Ред.) служба затримала нам усі платежі, навіть зарплату. Бо держбюджет не отримав міжнародного фінансування.

Зараз ситуація вирівнялась. Донори перерахували Україні кошти. Але цей випадок демонструє ставлення до тепловиків. Усі платежі й раніше були прозорими для держави, бо проходили через банк.

Я вважаю, що така модель була введена, щоб казначейство могло користуватися грішми ТКЕ. Бо через дорогий газ і високі тарифи на тепло, у нас великі грошові потоки. І тому всім відразу хочеться ці потоки розподілити.

Як фінансовий стан підприємств впливав на підготовку до опалювального сезону 2024/2025? Чи є якийсь KPI, скільки відсотків мережі треба відремонтувати для проходження зими? Чи він виконаний?

У нас і в умовах миру завжди було недофінансування і "недоремонти". Через це мережі зношені, обладнання застаріле. Під час воєнного стану ситуація погіршилася. Ремонтується найнеобхідніше.

Але жодного капітального ремонту немає. Це працює інакше. Після закінчення опалювального сезону, коли будинки відключають від подання тепла, ТКЕ проводять випробовування мереж на максимальний нормативний тиск – проти робочого тиску.

Ту ділянку мережі, що вже зношена і де є пориви, розкопують і дивляться: чи можна вирізати частину труби та замінити її, або ж варто поставити нову трубу. Чи треба зовсім перекласти ділянку мережі. В останньому випадку фінансування погоджується з мерією і проводиться тендер. Якщо невелика ділянка – ТКЕ ремонтують своїми силами.

Повних замін ділянок мережі, що не підлягають ремонту, робимо небагато, бо не вистачає коштів. Але ТКЕ як завжди готуються до зими і будуть готові. Від нас проблем не буде. Якщо буде подання газу і не буде подальших руйнувань інфраструктури, ми включимося.

Керівництво ТКЕ критикують за неефективність. Зокрема, за великі втрати під час транспортування теплової енергії до споживачів. Втрати призводять до більшого споживання газу і є однією з причин великої заборгованості підприємств. Середнім показником тепловтрат серед українських ТКЕ називається 27%. Ви погоджуєтеся з цим?

Звичайно, тепловтрати мають певний вплив на фінансову ефективність підприємств. Але на сьогодні, якщо не враховувати міста, що зазнали великих руйнувань через війну, середні тепловтрати в мережах не збільшуються. Десь завдяки ремонтним роботам їх навіть змогли знизити.

З цифрою 27% я не погоджуюся. Можна взяти за приклад Житомир, де вдалося знизити тепловтрати до 5%. У Києві, де найбільша тепломережа в Україні і через це тепловтрати природно є більшими, в середньому показник становить 13%. Це верхня позначка нормативу. Здебільшого тепловтрати в українських містах перебувають в його межах. Для порівняння, у Польщі та Данії втрати також становлять 12-13%.

Ще треба враховувати й умови на конкретних підприємствах. Наприклад, у Криворізької теплоцентралі фіксувалось 40% тепловтрат. Але в неї забрали споживачів. Разом з тим мережу залишили ту саму – там труби великого діаметра.

Щоб втрати були якнайнижчими, теплоносій треба якнайшвидше доставити від джерела до споживача. А якщо величезна труба йде до, умовно, 10 споживачів – звичайно, буде 40% втрат. А то й більше. Але хто ж візьметься перекладати кілометри мережі, щоб не ганяти теплоносій такої потужності на кілька споживачів?

Чи економлять ТКЕ на споживачах

Чи правда, що намагаючись економити, ТКЕ навмисно занижують температуру подачі теплоносія до помешкань?

Це міф. Спеціально ніхто споживачам не знижує температуру, щоб зекономити. Для цього немає ні сенсу, ні технічної можливості. Як я з котельні дам менший теплоносій? Тоді весь мікрорайон буде однаково не догріватися.

Раніше в нас функціонувала "якісна" система – ТКЕ обов’язково мали подати до будинку теплоносій з температурою 130 градусів. Зараз ми перейшли на "кількісну" систему. На котельні є температурний графік, що поденно і погодинно складається відповідно до навколишнього середовища. Сьогодні вже найбільші котельні автоматизовані. Автомат самостійно регулює температуру подання теплоносія.

Якщо на будинок теплоносій має потрапити з температурою, до прикладу, 100 градусів, то з котельні, з урахуванням втрат, він має піти нагрітий до 110 градусів. Це контролюється лічильниками, що є і в будинку, і на котельні.

"Кількісна" система, зокрема, дозволила зменшити споживання природного газу. В опалювальний сезон ТКЕ використовують до 4,5 млрд куб. м газу на рік. (у 2019 році, згідно з даними Мінрегіону, обсяги споживання природного газу підприємствами ТКЕ склали 7,4 млрд куб. м. – Ред.).

Що робити споживачам, якщо в квартирі холодно?

За законом треба викликати представника організації, що надає тепло. Він заміряє температуру, враховує умови – чи все утеплене, чи немає протягів тощо. Якщо все нормально, а температура менша за норматив і з цим не можна нічого технічно вдіяти, тоді зменшується оплата за теплопостачання.

А загалом низька температура в помешканні може мати дуже багато причин. Починаючи з того, коли була остання промивка батареї. Також частина споживачів ставить індивідуальне опалення. Ваш сусід може поставити в міжопалювальний період до восьми ребер на батареї ще чотири.

Тим самим він втручається в загальну систему, від чого виникає дисбаланс і потреба відрегулювати розподіл. Але сусід може нікому про це не сказати, через що у вас температура буде меншою за норматив, а в нього – 20 градусів. За цим неможливо слідкувати.

У цьому наша система неправильна. В Європі з цим дуже чітко. Там подають до будинку з лічильником конкретну кількість теплоносія. А яка температура в помешканнях – це вже справа власників, ОСББ, мешканців. Це нормальний підхід. А в нас проблему покладають на ТКЕ – йдіть у квартиру. А якщо власник поїхав чи не пускає?

Улітку ТКЕ на багато місяців відключають споживачів від гарячої води через ремонти. Але щоразу графіки ремонтних робіт подовжуються. Існує думка, що ТКЕ роблять це навмисно, щоб не надавати влітку збиткову для них послугу. Чи це правда?

Треба взяти конкретне підприємство і спитати його – чому не виконується графік? Але розгляньмо це питання трохи відсторонено.

Гаряча вода – дійсно дуже збиткова послуга. У нас вже багато споживачів повідмовлялися від гарячої води, поставили бойлери. Як я влітку маю палити котельню на 100 квартир, де 80% споживачів мають бойлер?

Підприємству ж треба туди прогнати всю масу води. Воно нагріло 10 куб. м води, з яких у будинку спожили один і ще не повністю за нього заплатили. А ТКЕ треба повністю сплатити за газ, електрику, щоб нагріти всі 10 кубів.

Який є вихід з ситуації? Два варіанти:

• Підняти ціну на той один куб, котрий візьмуть споживачі, і закласти в нього всі витрати на послугу. Але споживачі ніколи за це не заплатять.
• Рішенням місцевої влади скасувати подання гарячої води, повідомити про це мешканців – переходьте на бойлери. У нас вже багато міст пішли цим шляхом.

Але ж люди і ставили бойлери, бо не було гарячої води влітку.

Не тільки. Раніше, коли споживачі активно ставили бойлери, гріти воду електрикою було дешевше, ніж газом.

Чи потрібно приватизувати ТКЕ

Чи вплине на роботу ТКЕ дефіцит електроенергії, що, швидше за все, виникне зимою?

У нас є багато підприємств, що самі продукують е/е, мають когенераційні станції. Також у літній період і в минулий опалювальний сезон в Україну завезли дуже багато дизель-генераторів.

Якщо будуть перебої з електропостачанням, то дизель-генератори забезпечать роботу тих котелень, які не мають когенерації. Потужності генераторів вистачатиме, бо у випадку з ТКЕ електрика потрібна лише для помпового обладнання.

Є великі котельні, але їх забезпечують електрикою у першу чергу. Це на контролі в органів місцевої влади. Звичайно, можуть виникати надзвичайні ситуації, тому жодних гарантій не можна давати.

Чи можуть у разі сильних морозів виникнути проблеми з теплопостачанням цієї зими?

З цим не буде проблем. У нас і торік були сильні морози до -15 градусів. У такому разі треба або збільшити температуру теплоносія, щоб батарея була гаряча, або частіше його подавати. В останньому випадку будуть більші витрати на електрику, але це безпечніше з погляду недопущення проривів труб.

На вашу думку, боргову кризу теплопідприємств можна розв’язати лише після закінчення війни?

Однозначно. На цей рік парламент заклав у бюджет 10 млрд грн на компенсацію РВТ. Це небагато у порівнянні із загальною сумою боргу у 48 млрд грн. Але дещо б покращило ситуацію, бо за цей рік ТКЕ вже отримали збитків приблизно на 7 млрд грн.

Проте поки що нам перерахували з держбюджету нуль на РВТ. І до кінця року немає надії, що щось перерахують. У бюджеті – величезна діра. Хіба що уряд домовиться про фінансування з міжнародними партнерами. До речі, Міжнародний валютний фонд уже звернув увагу на цю проблему.

На наступний рік пропонується закласти в бюджеті компенсацію РВТ у розмірі 12 млрд грн. Проте це – як мертвому припарка. У нас кожного року після опалювального сезону борги за РВТ збільшується на 16 млрд грн.

Думаю, що цей опалювальний сезон у нинішньому фінансовому стані ТКЕ пройдуть. А далі не буде іншого варіанту, крім того, щоб нормально поставитися до необхідності збільшення тарифів.

Чи вважаєте ви, що систему теплопостачання в Україні після війни треба буде реформувати? Як ви ставитеся до приватизації ТКЕ, введення моделі корпоративного управління?

Раніше лунали пропозиції приватизувати ТКЕ, але приватний сектор чомусь не висловлює такого бажання. У нас є тільки одне підприємство в Рівному, що орендує обладнання. Але обслуговуванням мережі, перекладанням труб займається мерія.

Уряду й парламенту треба визначитися, яка модель роботи ТКЕ підходить нам найбільше. Можна поглянути на європейський досвід. Наприклад, у Швеції є акціонерні ТКЕ. Але контрольний пакет належить мерії, яка призначає менеджмент.

А в Данії всі підприємства теплопостачання належать громаді у двох формах: або муніципалітету, який керує ТКЕ і фінансує їх із податків громадян, або об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків. Кілька ОСББ в окрузі мають свою власну котельню, що обслуговує мікрорайон.

Модель зі співвласниками у нас важче запровадити. У Данії є приватні багатоповерхові будинки, десь 17-20%. Здебільшого ТКЕ знаходяться у власності муніципалітетів.