Гроші, танки, Ford Mustang. 15 топсхем в Укроборонпромі. Головне з важливого звіту

2 листопада Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) представило спільне дослідження "Топ-15 корупційних ризиків в управлінні підприємствами ДК "Укроборонпром" та шляхи їхнього подолання". Його створили разом з експертами проєкту StateWatch та Укроборонпрому за гроші фонду "Відродження".

Ознайомитися з 45-сторінковим дослідженням, яке стосується подій 2014-2019 років, можна за посиланням.

LIGA.net відокремила з нього 15 найпоширеніших схем в українській оборонці. Розповідаємо про них на прикладі конкретних заводів. Ось, що ми дізнались.

Призначення "потрібних" людей

Все починається з кадрів. Структура управління в Укроборонпромі відрізняється від інших державних підприємств: концерном керують наглядова рада, рада директорів та генеральний директор.

Трьох із п’яти членів наглядової ради призначає президент, ще двох – Кабмін. Водночас формальної процедури їхнього призначення немає, як і вимог щодо їхньої незалежності та кваліфікації. І, що цікаво, – праця членів наглядової ради концерну ніяк не оплачується. Через що орган часто формується з політиків, народних депутатів та підприємців, які мають власний бізнес в оборонно-промисловому комплексі (ОПК), стверджують автори документу.

Були періоди, що наглядової ради як такої у концерну не було. В результаті, ексгендиректор концерну Павло Букін у серпні 2019 року, перед звільненням, одноосібно вивів з-під контролю концерну найбільшого спецекспортера зброї – "Укрспецекспорт", нагадують у звіті.

Інший орган – рада директорів – виконує радше церемоніальні функції, адже членами цього органу є директори підприємств концерну, яких призначає єдина людина – гендиректор Укроборонпрому. Фактично одноосібне управління концерном може перервати також лише одна гілка влади – президентська, що створює політичну залежність.

Суттєві ризики є й під час призначень на підприємствах. Деякі акціонерні товариства (АТ) концерну мають власні наглядові ради (станом на кінець 2020 року таких було 12), і концерн часто призначає їхніми членами власних працівників. Маючи лояльність керівництва концерну, ті поєднують обов’язки та отримують зарплати як від концерну, так і акціонерного товариства. 

Така ж ситуація і з призначеннями до ревізійних комісій АТ. "Правильні" призначення дозволяли проводити приховану приватизацію стратегічних оборонних підприємств. Фактично, на неї закривали очі. Наприклад, за 2014-2017 роки до комісії київського заводу "Маяк" призначали загалом 11 працівників Укроборонпрому, включно із заступниками гендиректора. Та жоден із них не побачив, що завод втрачає нерухомість та майно на десятки мільйони гривень, впевнені автори звіту. 

Свідомо збиткові угоди та оренда в самого себе

Функція внутрішнього контролю у концерні не була закріплена за кимось конкретним, що дозволило безкарно доводити оборонні підприємства до стану стійкої неплатоспроможності, а потім привласнити майно. 

Так, у випадку із тим самим Маяком, директор заводу у 2014 році взяв кредит на $2,8 млн під 12% (коли гривня саме стрімко знецінювалась) у ВБР банку Олександра Януковича під заставу приміщень ДП. У 2018 році пов’язана з директором компанія викупила борг "Маяка" у Фонду держмайна й забрала будівлі заводу під свій контроль, підозрювало слідство.

У лютому 2020 року Верховний суд відновив право власності "Маяка" на майно. 

Бувало, що через відсутність контролю, платники податків платили за примхи директорів оборонних заводів. Як, наприклад, оренду автомобілів Range Rover, Ford Mustang та спортивного мотоцикла CanAm для ексочільника Львівського бронетанкового заводу.

Пізніше виявилось, що за 1,5 млн грн, оплачених заводом у 2015-2017 роках, він насправді орендував транспорт фактично в самого себе – у наближеної компанії, стверджують у НАЗК.

У травні 2020-го Вищий антикорупційний суд визнав посадовця винним у внесенні недостовірних відомостей до декларацій, той визнав провину. Але вже у листопаді суд скасував свій вирок. 

Ще один шлях – створювати в межах концерну державні підприємства, яким передається майно інших. Водночас не обов’язково, щоб його профіль збігався із тим, що керівництво концерну погодило з наглядовою радою.

Так сталося з компанією "Електричні системи", яка, згідно з рішенням РНБО та наглядової ради концерну, після створення мала займатись обробкою інформації. Але після рішення лише голови Укроборонпрому, для нього залучили інвестора, стверджується в документі. І зараз завод фактично виробляє устаткування для автомобілів світових брендів.

Враховуючи інформацію про залучення іноземним інвестором коштів у реконструкцію, підготовку виробництва та закупівлю обладнання, існує ймовірність виведення "Електричних систем" у приватну власність поза офіційними процедурами приватизації, припускають автори документу. 

Також оборонні підприємства можуть втратити цінне майно через процедуру санації (фінансове оздоровлення). Законодавство щодо цього механізму має низку прогалин та суперечностей, і, наприклад, Вінницький авіаційний завод (ремонтував літаки Ан-2, Як-18Т, Як-52 і вертольоти Ка-26) після "оздоровлення" втратив своє найцінніше майно.

Очільник заводу після погодження з керівництвом концерну занизив вартість активів, свідчать дані судового реєстру. Залучати інвестиційні кошти ВіАЗ вирішив у приватного підприємства-конкурента. Після несплати 4,396 млн грн кредиторської заборгованості за рік, інвестор забрав майно.

Зараз ВіАЗ у черзі на приватизацію – як  підприємство, яке не має виробничої бази виконувати завдання в ОПК.

Схеми із землею та нерухомістю

 

Сумарна площа всіх земель, якими користуються підприємства Укроборонпрому – 7000 га. Для розуміння, площа Чернівецької області, найменшої в Україні, – 809 600 га.

Водночас земельне питання – одне з найскладніших для управління Укроборонпрому: немає державної реєстрації права постійного землекористування (процедура застаріла та коштовна), існують суттєві розбіжності щодо обліку земельних ділянок. Зареєстровано лише 84% площ (6100 га), перелічують автори звіту.

Після низки судових рішень рівненські посадовці з управління юстиції впродовж 2009-2016 років організували продаж на електронних торгах нерухомого майна Рівненського автомобільного заводу на 12 млн грн. Як наслідок, земельна площа військового містечка під заводом суттєво скоротилась.

Робилося це без відповідного погодження міністра оборони, йдеться в дослідженні НАЗК. Зараз завод передали на приватизацію як підприємство, яке не має виробничої бази виконувати завдання в ОПК. 

Через неналежний контроль на території оборонних підприємств можуть з'являтись окремі будівництва, ділянку під якими згодом відчужують. Як це сталося з Науково-дослідним інститутом "Квант".

Інституту належала водноспортивна станція на столичному Трухановому острові. У 2009 році приміщення станції передали в оренду приватному підприємству – для надання послуг оздоровлення працівників інституту. А вже через вісім років на місці станції виявили двоповерховий житловий будинок, альтанку, причал, йдеться у даних судового реєстру. У березні 2018 року суд постановив знести будинок.

Земля під оборонними підприємствами знаходиться здебільшого у великих містах на кшталт Києва, Львова, Одеси чи Харкова, де вона чимало коштує. Щоб зекономити, можна змусити Укроборонпром платити земельний податок чи інші платежі.

У 2004 році підприємство "Генератор" уклало угоду з приватним забудовником на зведення житлового комплексу з паркінгом на ділянці, яку ДП орендувало у Київської міської адміністрації. Об’єкт був зведений до 2016 року.

За умовами угоди, Генератор після завершення будівництва мав передати землю, однак, не зробив цього. За результатами аудиту ДП, стало відомо, що тільки протягом 2016, 2017 та 9 міс. 2018-го Генератор витратив на оплату оренди землі та земельного податку зайві 1,4 млн грн.

Загалом підприємства "Укроборонпрому" володіють 7441 об’єктом нерухомості загальною площею майже 9 млн м², близько 2 млн з яких – це надлишкове майно, не задіяне у виробничих процесах. 

Якщо з ним нічого не робити, підприємство втрачає гроші, а саме майно – знецінюється.

Але оренда теж не завжди закінчується безпечно. Окрім того, що 81% об’єктів нерухомості столичних заводів Артем, Маяк та Радар у 2019 році здавали за аномально низькими цінами, існує ще й ризик тіньової оренди за готівку. 

Ще один механізм – партнерство на умовах пайової участі - теж має ризики. Наприклад, левова частка виробничих потужностей київського підприємства Радар не використовувалась у виробництві. Керівництво заводу вирішило задіяти їх для зведення житлового комплексу із залученням інвестора на підставі договору про пайову участь. Через непрозорі умови конкурсу, участь у торгах взяли лише два учасники, зазначають у документі. А в угоді з приватним інвестором заклали невигідні для державного заводу умови. Щоб розірвати угоду, заводу доведеться сплатити 77 млн грн (яких у ДП немає). Тож завод фактично втратив контроль над процесом будівництва, вказують автори звіту. 

Втрати інтелектуальної власності та цінного майна 

Втрата майна – одна з найбільш поширених проблем. Наприклад, бронетанкові заводи в Миколаєві, Житомирі, Харкові та Києві приймали на тимчасове безоплатне зберігання військове майно, держава витрачала на його охорону та ремонт кошти, але ті не змогли забезпечити належне зберігання, і воно зникало.

Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (ремонт гвинтокрилів сімейства МІ) за такою схемою у 2016 році не дорахувався одного гвинтокрилу та 300 м рейок власної вузькоколійки.

Пізніше СБУ встановила, що службовці заводу розібрали гвинтокрил на деталі та продали як брухт на загальну суму 500 000 грн. 

Значну частину цінного майна можна втратити також під час приватизації. Таке сталося з Виробничим об’єднанням "Карпати" в Івано-Франківську. Як виявилось, 6000 м² приватизованих площ підприємства потрапили до нового власника разом зі станками та іншим устаткуванням, хоча не мали б. Держава втратила мінімум 268 000 грн.

Ще гірше – втратити унікальну конструкторську документацію, яка знаходиться під грифом "для службового користування" або становить державну та комерційну таємницю. 

Так Україна поділилась інтелектуальною власністю на розробки двигунів АІ-222-25 та АІ-222К-25 КБ "Прогрес" ім. Івченка. Бюро підписало контракт на 60 років із ПАТ "Мотор Січ" та кілька угод, за якими безкоштовно віддала компанії свої розробки. Через це, за оцінкою НАЗК, держпідприємство недорахувалось мінімум 27 млн грн.

Але як з’ясувалося у 2017 році, проблема не лише в грошах – унікальні розробки бюро через "Мотор Січ" могли опинитися в руках іншої держави – Китаю. Понад половина акцій "Мотор Січ" через низку офшорних фірм опинилися в руках інвесторів із КНР. Це втягнуло Україну до гучного геополітичного скандалу (США виступили проти), з якого українська влада намагалася вийти на початку цього року – наклавши санкції та пообіцявши націоналізувати "Мотор Січ". Інвестори з КНР звернулись до міжнародного арбітражу та намагаються відсудити в України $3,5 млрд.

Читайте детальніше – 6 головних запитань про Мотор Січ, або Як Україна дійшла до націоналізації

Робота над помилками

У НАЗК зазначили, що виявлені ризики стосуються попередніх років роботи концерну, і це лише перша частина "схем" у сфері оборони.

Ризики, представлені у дослідженні, головним чином стосуються 2014-2019 років, уточнив голова експертної організації StateWatch Гліб Канєвський у коментарі LIGA.net. Але фактично законодавство, яким керується "Укроборонпром", притаманне й іншим великим національним компаніям – "Укрзалізниці" чи "Нафтогазу", каже він.

"Попри те, що це кейси минулих років, схожі ризики існують досі, але партнери повинні бачити, що ми прозорі", -  зазначив заступник генерального директора з безпеки "Укроборонпрому" Роман Забарчук під час презентації дослідження.

До кожного ризику у звіті надані рекомендації, як його уникнути, та описано, що вже зроблено задля цього. Покласти край значній частині з них повинен ухвалений Радою в липні закон про реформу концерну.

Читайте детальніше – Прощавай, Укроборонпроме. Що залишиться від концерну після реформи Зеленського? Розбір

За словами Забарчука, концерн уже застосовує результати дослідження на практиці. За день до презентації звіту Укроборонпром влаштував брифінг про початок виробництва в Україні боєприпасів ВОГ-17В. До партнерів концерну потрапило конструкторське бюро Вектор-В, яке очолює фігурант гучної "схеми Гладковського" Віталій Жуков. Цю схему масштабного виводу грошей з українського оборонного комплексу журналісти програми Наші гроші виявили у лютому 2019 року.

У коментарі LIGA.net Забарчук пояснив, що співпраця з Жуковим почалася з Міністерства оборони – його підприємству замовили розробку та виробництво боєприпасу, яке надалі має взяти в роботу підприємство концерну – Імпульс.

"Єдине, що залежить від нас — взяти їхні технології та завантажити роботою наше підприємство виробництвом цього боєприпасу, якого вкрай потребує українська армія та іноземні замовники, яким ми зможемо це продавати. Крім бекграунду Віталія Жукова, тут [немає проблем, – LIGA.net]", – зазначив він.