"Ми вийшли на стежку війни". Ахметову кинули виклик на $2 млн. Але він може втратити більше
Павло Бойко – бізнесмен, інвестиційний консультант і приватний інвестор, протягом 2016-2018 років скуповував акції Авдіївського коксохімічного заводу (АКХЗ). Це найбільше в Європі підприємство з виробництва коксу, один з головних активів холдингу Метінвест Ріната Ахметова.
Акції коксохіму коштували недорого. Сусідство із зоною АТО і обстріли бойовиків зробили із недавньої "блакитної фішки" української біржі один із найтоксичніших активів на ринку. Його цінні папери подешевшали в рази.
Витративши за два роки $25 000, Бойко сформував пакет в 0,4% акцій і вірив у легкі гроші, очікуючи на зростання в майбутньому.
Віру підкріпляли цифри. Незважаючи на тимчасову зупинку виробництва і реконструкцію, з 2014-го до 2016-й дохід заводу виріс з 7,3 до 11,7 млрд грн, а багатомільйонний збиток змінився на прибуток у 808 млн грн.
Задум вдався. 2018 року Метінвест наростив свою частку в "Авдіївці" до 95%. Це відкрило для компанії Ахметова можливість провести так званий squeeze-out – примусовий викуп акцій у дрібних акціонерів. Міноритаріям запропонували по 15 грн за штуку – на порядок дорожче ціни скуповування, але дешевше їхньої реальної вартості, стверджує Бойко.
Акції перейшли у власність Ахметова, а суперечка про справедливу ціну – в суд. Процес йде до завершення. На 20 жовтня призначено слухання у Верховному суді у цій справі. Бойко хоче близько 2 млн. Претензії всіх міноритаріїв, за його оцінкою, можуть досягти $20 млн.
У них є шанси на перемогу?
(Не) ринкова операція
Суд між Бойком і металургійним бізнесом Ріната Ахметова розпочався три роки тому, в травні 2018 року. Бізнесмен стверджує: Метінвест примусово викупив акції у міноритаріїв коксохіму за копійки.
Головну роль в процесі відіграв пов'язаний з Ахметовим кіпрський офшор Barlenco ltd. Він купував у 2018 році в інтересах Метінвесту не тільки папери Авдіївського коксохіму, а й інших підприємств групи – Азовсталі, ММК ім. Ілліча, Запоріжкоксу і трьох гірничо-збагачувальних комбінатів: Північного, Центрального та Інгулецького.
Активність Barlenco ltd дозволила холдингу збільшити свою частку в "Авдіївці" до 95%. Це відкрило нові можливості. Згідно з нещодавно ухваленим законом, Метінвест отримав право провести так званий squeeze-out - примусово придбати решту 5% акцій. Процедуру squeeze-out обслуговував банк ПУМБ Ріната Ахметова.
Ціна викупу визначилася, виходячи з трьох показників:
- ринкової вартості акцій АКХЗ, за остаточною оцінкою незалежного оцінювача компанії ТОВ "Оціночний стандарт" (13,13 грн);
- середньобіржового курсу акцій заводу за три місяці до отримання Метінвестом 95% частки (9,67 грн);
- найвищої ціни, за якою Метінвест і афілійовані з ним компанії купували акції підприємства за останні 12 місяців (15 грн).
Для squeeze-out взяли найвищу оцінку – 15 грн за акцію. Бойко вважаєте її заниженою вп'ятеро.
У своїх аргументах він посилається на оцінку компанії S&D, яка розрахувала для нього вартість акцій заводу на 2018 рік. Бізнесмен стверджує: оцінювач опонентів у підрахунку вартості заводу використовував наперед некоректні дані. Це дозволило знизити ціну паперів з 72 грн до 15 грн за штуку, вважає він.
Таким чином, за підрахунками Бойка, Метінвест заощадив під час проведення squeez-out близько $20 млн. Частка Бойка з цієї суми – близько $2 млн, які він вимагає в суді стягнути з коксохіму.
У самому Метінвесті звинувачення на свою адресу не коментують. До моменту публікації LIGA.net не отримала відповідь на запит, надісланий майже місяць тому.
Але позиція компанії відома. 2018 року директор з корпоративних фінансів Метінвесту Олександр Любар назвав справедливими усі угоди холдингу у разі squeez-out.
Контекст. Squeeze-out в Україні став можливим завдяки змінам до закону "Про акціонерні товариства", ухваленим в квітні 2017 року. Ініціаторами були вісім нардепів, один з них – ексдепутат від Опозиційного блоку Юрій Воропаєв. Він же – глава юрдепартаменту інвестиційної компанії SCM Рината Ахметова до 2005 року.
За словами колишнього голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) Тимура Хромаєва, процедура squeeze-out дозволила усунути в українському корпоративному полі історичну проблему – наявність пасивних інвесторів, які отримали акції заводів ще за ваучерної приватизації в 90-х і згодом втратили інтерес до своїх активів. Вона відкрила можливість для виводу з фондової біржі де-юре публічних компаній, але де-факто – закритих підприємств, які не торгували своїми акціями на фондовому ринку, вважає Хромаєв.
Метінвест так і зробив. Провівши squeeze-out, холдинг вивів акції своїх підприємств з ринку. Торги акціями АКХЗ зупинили в травні 2018 року. "Нам довелося це зробити. В країні понад 300 публічних і тисячі акціонерних компаній, але за роки незалежності в Україні не було жодного IPO. По суті, ці компанії ніколи і не були публічними", – додає Хромаєв.
Єдині, хто міг постраждати від squeez-out, – це торговці, чий бізнес будується на купівлі-продажу акцій, визнає він. Бойко якраз підходить під цей опис.
Гра на підвищення
Бажання інвестувати в комбінат Бойко пояснює простим розрахунком: завод значно подешевшав через початок бойових дій на Сході України. На початку скуповування одна акція коштувала 3 грн, хоча до війни – понад 8 грн (близько $1) за штуку. Більшу частину акцій АКХЗ він купував взаглі за 1 грн.
Чому він ризикнув вкластися туди, звідки все бігли? "Я розумів: сталь дорожчатиме, а через те, що коксохім – це основа сировини для сталі, дорожчатиме і кокс, – розповідав Бойко в одному з інтерв'ю. – Те, що я купував, мало б коштувати незрівнянно дорожче".
Бізнесмен не приховує: процедура squeeze-out не стала для нього несподіванкою. Він очікував, що навіть у разі примусового викупу акцій, він все одно заробить.
"Був цікавий момент: я прийшов в Dragon Capital. Обговорили, що відбувається з нафтою, політичні аспекти і зайшла розмова про Авдіївський коксохім. Менеджер каже: у компанії все погано, будемо продавати? Я дивлюся на нього і кажу: ні, ми будемо купувати все, що є на ринку", – розповідав бізнесмен.
Стратегія виявилася вірною. Попри занижену, як стверджує Бойко, вп'ятеро вартість акцій АКХЗ, squeeze-out приніс йому $350 000 чистого доходу.
Він хоче більше. Недоотримана вигода – незрівнянно вища, впевнений Бойко. І річ не тільки у вартості акцій.
Squeeze-out дозволив Метінвесту не лише викупити акції міноритаріїв, а й отримати всі нерозподілені дивіденди за два попередні роки.
2017-го дохід коксохіму зріс до 24,8 млрд, а прибуток – до 2,8 млрд грн. 2018-го дохід сягнув 31,5 млрд, а прибуток – 1 млрд грн.
"Якби Авдіївський коксохім просто розподілив прибуток, що накопичився за попередні роки, кожен акціонер отримав би по 30 грн за акцію, – нарікає підприємець. – Squeeze-out у нас забрав ці акції – всі дивіденди пішли Метінвесту".
Загальна проблема
Історія Бойка не унікальна. Зі схожими проблемами зіткнувся і засновник КУА "Кінто" Сергій Оксанич. До squeeze-out в портфелі компанії були міноритарні частки в Азовсталі, Дніпроенерго, ММК ім. Ілліча, Укрграфіті та Закарпаттяобленерго.
"Акції Азовсталі Метінвест викупив у міноритарних акціонерів за заниженою в 10 разів ціною. Те ж саме відбулося з акціями інших підприємств", – переконаний Оксанич. Наприклад, ціну викупу Укрграфіту він вважає заниженою в 35-40 разів. "Ми продовжуємо судитися, деякі справи дійшли вже до Верховного суду", – розповідає він.
Чому міноритарії вважають себе ошуканими? Опитані LIGA.net інвестиційні аналітики називають кілька причин.
По-перше, український фондовий ринок складно назвати ліквідним: обсяги торгів на біржі цінних паперів в Україні незрівнянно малі, щоб запустити маховик ринку. Через це важко визначити справедливу і ринкову вартість акцій, виставлених на біржу, каже глава аналітичного відділу Adamant Capital Костянтин Фастовець.
Щоб це виправити, інвесторам доводиться вдаватися до послуг незалежних оцінювачів. Тут і криється друга причина подібних конфліктів. "В Україні мажоритарний акціонер компанії може "намалювати" ту оцінку, яка йому подобається, – упевнений глава аналітичного відділу Concordе Capital Олександр Паращій. – Якби у нас працював нормально фондовий ринок, послуги оцінювачів були б неактуальні".
За даними члена НКЦБФР Максима Лібанова, за останні чотири роки в Україні відбулося понад 350 процедур примусового викупу акцій. З них 90 відбувалися на підставі наперед перекручених оцінок вартості активів, уточнили LIGA.net у Фонді держмайна. Саме Фонд регулює роботу оцінювачів.
В історіях Бойка і Оксанича є спільний елемент. За словами адвоката Леоніда Бєлкіна, який представляє в суді обох, у Азовсталі, ММК ім. Ілліча й Авдіївського коксохіму був один і той самий оцінювач – компанія "Оціночний стандарт".
"Офіційним лобістом закону [Про акціонерні товариства] Була НКЦБФР, але хто стояв за лаштунками? Ми спілкувалися з адвокатами ДТЕК (належить Рінату Ахметову. – Ред.), вони не приховують, що брали участь в процесі розробки цього закону. Він прописаний явно під олігархів – ніхто там і не думав про захист прав дрібних акціонерів", – заявляв Бєлкін під час брифінгу 14 вересня.
На порозі до прецеденту
За словами Бойка, його суперечка з Метінвестом і Авдіївським коксохімом наближається до завершення: позов бізнесмена до структур Ахметова вже дійшов до Верховного суду після двох поразок в судах нижчої інстанції. Чи є у нього шанси на перемогу?
Бойко вірить, що так. Він вважає, що на його користь грає рішення Верховного суду в суперечці іншого міноритарного акціонера АКХЗ з Метінвестом. Тоді від поразки структури Ахметова врятувала відсутність незалежної та альтернативної оцінки вартості акцій заводу.
Через це суд постановив провести повторну оцінку активів і відправив справу до суду нижчої інстанції, уточнив Бойко. У нього така оцінка є. І на відміну від попередніх, Верховний суд її врахує, сподівається Бойко.
Загалом в судовому реєстрі можна відшукати понад 80 рішень судів різних інстанцій, де колишні акціонери АКХЗ висувають претензії до Barlenco ltd і Метінвесту через squeez-out.
Засідання суду у справі Бойка має відбутися 20 жовтня. Він налаштований рішуче: "Ця історія стосується не тільки мене, а й усього фондового ринку. Ми вийшли на стежку війни і будемо йти нею до кінця".