Невже 90-ті таки повертаються? Як зламати реформу ринку лісу: інструкція від влади
Можна півтора року обіцяти реформування лісової галузі. Можна весь цей час доводити, що працювати прозоро – вигідно. Можна проводити численні наради з учасниками ринку деревини, обговорювати постанови та законопроєкти. Аж поки не злетить "чорний лебідь", який ламає всі реформаторські плани.
Саме така ситуація зараз склалася на ринку продажу необробленої деревини, спричинивши паніку серед багатьох учасників ринку і страх швидкої монополізації в інтересах одного-єдиного гравця.
Що сталося?
Все почалося 1 липня, коли набув чинності закон №738, який визначає правові умови створення та роботи товарних бірж на території України як організованих товарних ринків, зокрема для реалізації деревини. Комплексне врегулювання роботи товарних ринків, безумовно, потрібне, але нові правила — нові питання.
Закон чітко каже, що через ліцензовані біржі має продаватися лише продукція – споживані речі, визначені родовими ознаками. Такою продукцією (у розумінні закону) може бути не будь-яка, а лише стандартизована деревина.
Проте зараз ринок необробленої деревини точно не можна назвати стандартизованим. Партію сосни першого сорту продавець може на свій розсуд "розбавити" сосною третього. А ще різні умови постачання, собівартість заготівлі і відповідно ціни продажу. Нічого спільного з біржовим товаром, головною характеристикою якого є взаємозамінність товару одного роду. 10 кубометрів сосни першого сорту одного лісгоспу будуть кардинально відрізнятися від 10 кубометрів такої самої сосни іншого лісгоспу.
Здавалося б, усе зрозуміло. І ми, і багато інших учасників ринку, читаючи відповідні зміни до Закону, чітко розуміли для себе, що перш ніж говорити про справжнє запровадження біржових торгів для деревини, потрібно зробити велику роботу щодо стандартизації деревини. А відтак – це буде еволюційний процес, і влада співпрацюватиме з ринком у цьому питанні, як співпрацювала попередні півтора роки, обговорюючи інші ідеї щодо реформування ринку.
Але не все так сталося, як гадалося. В липні Нацкомісія опублікувала оголошення, зміст якого полягає у наступному: відтепер лісгоспи мають працювати тільки з тими, хто має ліцензію. Попри те, чи відповідає деревина, яку вони продають, вимогам зі стандартизації, чи ні.
Наразі ліцензію отримала лише одна біржа. І тепер маємо ситуацію, коли ця єдина біржа розсилає листи лісгоспам, вимагаючи продавати всю деревину тільки через неї.
Учасники ринку знають: останні пів року попит на деревину значно перевищує пропозицію, яку забезпечують державні лісгоспи. Деревообробники буквально воюють за кожен кубічний метр деревини. Логічно, що на ринку, де склалася така ситуація, процес контролю торгів буде дуже болючим.
Заради кого свято
Ця біржа, звичайно, відома гравцям ринку деревини і раніше, але ситуація, яка відбувається у середовищі товарних бірж (ще недавно їх було зареєстровано близько 600, а ліцензію наразі отримала лише одна), наводить на роздуми – де ж інші учасники ринку? Чи подавалися вони на отримання ліцензій? Якщо так, то який стан розгляду їхніх заявок? Чи не розуміє профільна Комісія ризику монополізації, який створює для ринку ситуація, коли ліцензована біржа – лише одна?
На початку червня президент Володимир Зеленський обіцяв, що держава працюватиме над підвищенням прозорості ринку деревини і ця прозорість буде націлена на збільшення довіри з боку усіх гравців. Зараз ми бачимо, як відбувається зворотнє.
Ми згодні, що потрібно розвивати та підтримувати біржову торгівлю в Україні, але те, як відбувається нині цей процес, швидше кидає тінь на цю важливу ініціативу. Відсутність комплексного розуміння проблем ринку, його особливостей, бажання швидких результатів, а не системної побудови відносин, стали на перешкоді багатьом державним проєктам.
Бізнес добре пам’ятає часи, коли до нього приходили і казали: "Ви маєте працювати тільки з цими фірмами". І дуже прикро, що за нинішньої влади відбувається відкат реформи, яка могла докорінно змінити лісову галузь.