Стати членом ЄС за 5 років – реально для України. Але що зараз бізнесу дає кандидатство
23 червня 2022 року Європейська рада на саміті у Брюсселі надала Україні статус кандидата на членство в Євросоюзі.
Це насправді історичний момент для нашої країни. Але потрібно розуміти: ефект від надання кандидатства Україні до повномасштабного вторгнення Росії та те, що ми побачимо зараз, абсолютно різний.
Якби не було війни
Статус кандидата – це лише перший крок до членства в ЄС.
Однак досвід країн Центральної та Східної Європи показує, що вже цей статус створює нові інвестиційні можливості.
Інвестори розуміють, що у перспективі кількох років ринок країни-кандидата стане частиною значного більшого ринку з чіткими та вже добре відомими правилами гри, й поспішають скористатися цими можливостями. Оскільки отримання прибутку від серйозних інвестицій – це не справа одного-двох, а радше 5-10 років, чітка перспектива членства у ЄС дозволяє інвесторам – як внутрішнім, так й зовнішнім – зазвичай стимулювати інвестиції.
Тому у звичайних умовах статус кандидата став би стимулом для інвесторів вкладати в країну.
Частково таку передбачуваність забезпечувала й Угода про асоціацію з ЄС, але статус кандидата створює для України значно ширші й жорсткіші рамки.
Ширші, бо Україні доведеться не лише завершити розпочате у межах чинної угоди, але й забезпечити гармонізацію законодавства у тих питаннях, які Угодою про асоціацію врегульовувалися лише частково або й не розглядалися.
Жорсткіші, бо ЄС займатиметься регулярним та прискіпливим моніторингом змін. Й поступ у переговорах про членство (включно з їх формальним початком) залежатиме від наполегливості країни у реформуванні.
А що зараз
Але наразі в Україні війна. Відповідно, не варто очікувати, що прямо зараз до нас почнуть надходити інвестиції. Військові ризики переважають можливі вигоди.
І хоча процес інвестування все одно відбуватиметься (бо економіка не може зупинитися під час війни), ці інвестиції будуть обмежені, доки активні військові дії триватимуть.
Раніше не було, чому зараз чекати на ті інвестиції
Для того щоб інвестори вкладали свої кошти, в країни має бути сприятливий інвестиційний клімат, активи мають бути захищені. Після підписання Угоди проблеми із верховенством права в Україні, на жаль, нікуди не ділися, а отже, захист прав власників так і залишився недостатнім.
Крім того, треба розуміти, що Угода про асоціацію не передбачала, що Україна в перспективі стане членом об'єднання.
У ЄС багато угод про асоціацію. А отже, процес виконання Угоди та її переваги (безумовно значні) не став таким суспільно значущим процесом, яким був, наприклад, процес отримання безвізу, де переваги були наочними для багатьох, а "домашнє завдання" – достатньо чітким і зрозумілим.
Статус кандидата означає, що Україна готується до членства в ЄС. Це чітка й абсолютно зрозуміла мета, досягнення якої прагне абсолютна більшість громадян.
Кандидатство в члени vs Угода про асоціацію
Якщо кандидатство порівнювати з Угодою про асоціацію, тут "батіг та пряник" значно серйозніші.
Оскільки це інтерес перш за все українців, суспільство навряд чи погодиться прийняти ситуацію, коли влада не змогла зробити необхідні реформи (через спротив вузького кола зацікавлених осіб), у результаті чого рух в ЄС суттєво гальмується, як це почасти відбувалося з Угодою про асоціацію.
Кандидат в члени ЄС та фінансова допомога
На етапі проходження країни від кандидатства в повноправне членство, Євросоюз виділяє спеціальне фінансування, тобто для підготовки до вступу. Але це пов'язано не власне зі статусом кандидата, а з проведенням переговорів – буде понад 30 розділів, щодо яких вестимуться перемовини. Й певні елементи цього процесу ЄС фінансуватиме зі спеціального фонду.
Кандидат в члени ЄС та відбудова України
Але Україні потрібні гроші прямо зараз: гранти та позики для фінансування військових потреб, соціальних виплат, забезпечення функціонування державного апарату, відновлення критичної інфраструктури. І ще більше грошей потрібно для відбудови України після завершення війни.
Статус кандидата в члени навряд чи суттєво вплине на їхнє залучення.
Водночас реформи, які є необхідними для початку переговорного процесу для вступу в ЄС, є також важливими для полегшення доступу до зовнішнього фінансування.
Якщо Україна демонструватиме стрімкий прогрес у реформах, пов’язаних з забезпеченням верховенства права і боротьби з корупцією, як-от призначення голови Спеціальної антикорупційної прокуратури, – це спростить процес залучення грошей як на поточні потреби, так й на потреби відбудови країни.
Чи будуть кредити для бізнесу
В умовах війни розраховувати на значне приватне кредитування недоцільно.
Водночас й держава, й міжнародні організації надають допомогу бізнесу. В Україні зараз діє державна програма підтримки бізнесу "Доступні кредити 5-7-9%", яка була модифікована для потреб воєнного часу.
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) затвердив програму фінансування ділової активності в Україні на суму 2 млрд євро. Програма передбачає використання різних фінансових інструментів, зокрема й кредитування.
Якщо у компанії є партнери за кордоном, за певних умов саме вони можуть допомогти з доступом до дешевших фінансових ресурсів.
Сильним кроком міжнародних донорів було б створення фонду страхування безпекових ризиків для бізнесу, який працює в Україні. Це б спростило доступ бізнесу до фінансування.
Так, статус країни-кандидата створює стимул для інвестицій. Але це не означає, що український бізнес отримає інші умови доступу до фінансових інструментів ЄС вже зараз.
Полегшення доступу до кредитних ресурсів – це еволюційний процес, пов’язаний зі структурними змінами в економіці. Й статус кандидата позначає початок процесу цієї структурної трансформації.
Але реформи – це не єдиний фактор у ціні кредитів. Зараз найважливішим чинником для України є війна, під час якої невизначеність зашкалює.
А ще є глобальне прискорення зростання цін, а це означає, що кредити дорожчають у світі, а отже – й в Україні.
Тож, на жаль, найближчим часом дешевих фінансових ресурсів очікувати не доводиться.
Від кандидата до повноправного членства в ЄС
Для переходу країни від кандидатства до повноправного членства в ЄС у середньому потрібно сім-вісім років, але є країни, які йдуть до ЄС понад 20 років, наприклад Туреччина. Анкара підписала угоду про Митний союз з ЄС у 1995 році та була офіційно визнана кандидатом на членство 12 грудня 1999 року на саміті Європейської Ради у Гельсінкі.
Водночас Україна має певний плюс – Угода про асоціацію підготувала нас до економічної інтеграції. Тут Україна значно краще готова, аніж інші країни зі статусом кандидата, наприклад, в законодавчій площині: багато українських законів вже європейського зразка.
Тому, найімовірніше, Україні вдасться досягти цієї мети значно раніше. Особливо якщо Україна активно робитиме кроки назустріч ЄС та боротиметься з корупцією.
Думаю, може вистачити й п’яти років.