Працевлаштування за договором: що принесуть нові зміни до Трудового кодексу
Вже кілька років експертна спільнота в Україні намагається сприяти прийняттю оновленого Трудового кодексу України, щоб покінчити з радянським минулим та створити трудове законодавство, яке б відповідало сучасним реаліям та ринковій економіці.
Але марно! Нові починання натикаються на істотний супротив тих, хто звик жити за правилами Радянського Союзу та хоче їх зберегти за будь-яких умов.
А ми, оскільки живемо за нормами Кодексу законів про працю України, ухваленого ще у 1971 році, повинні, як і за радянських часів, оформлювати чисельну кількість папірців, щоб відповідати вимогам застарілого законодавства та уникати застосування численних штрафів за порушення законодавства про працю.
Для того щоб спростити життя хоча б малому та середньому бізнесу, у Верховній Раді готується до другого читання законопроєкт №5371 щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва.
Документ запровадить договірний режим регулювання трудових відносин. Для цього у Кодекс законів про працю України пропонується включити нову главу ІІІ-Б "Договірний режим регулювання трудових відносин".
Згідно з проєктом закону, новий режим планується застосовувати до трудових відносин, що виникають:
- або між працівником та роботодавцем, який є суб'єктом малого або середнього підприємництва відповідно до закону з кількістю працівників за звітний період (календарний рік) не більше як 250 осіб;
- або між роботодавцем та працівником, розмір заробітної плати якого становить на місяць понад вісім розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених законом.
Наразі мінімальна заробітна плата складає 6500 грн, отже у разі ухвалення законопроєкту буде можливим застосування договірного режиму, якщо заробітна плата працівника складе більше ніж 52 000 грн.
Застосування договірного режиму є добровільним. Сторони трудових відносин будуть вправі вирішувати самостійно: використовувати договірний режим чи ні.
Важливим положенням законопроєкту є звільнення суб’єктів господарювання від ведення і надання документів з кадрових питань, які врегульовані трудовим договором. Роботодавці не повинні будуть оформлювати десятки кадрових документів.
Сутність договірного режиму регулювання праці полягатиме в визначенні саме трудовим договором індивідуальних умов праці працівника. У зв’язку з цим у проєкті закону пропонується встановити певні істотні умови трудового договору, серед яких:
- місце роботи (із зазначенням структурного підрозділу роботодавця – юридичної особи) або іншого місця роботи, якщо виконання трудового завдання або функціональних обов’язків працівника здійснюється на умовах дистанційної роботи;
- дата набрання чинності трудовим договором, а у разі укладення трудового договору на визначений строк – строк дії договору та умови його поновлення;
- функціональні обов'язки працівника;
- умови оплати праці (зокрема розмір тарифної ставки або окладу (посадового окладу) працівника, доплати, премії, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати);
- тривалість робочого часу, роботи у нічний час, порядок та розміри оплати роботи в понаднормовий час, у святкові, неробочі та вихідні дні.
Ні в якому разі встановлення індивідуальних умов праці у трудовому договорі не може і не буде означати "зелене світло" свавіллю роботодавців, як це намагаються представити противники реформ.
Відповідно до законопроєкту, умови трудового договору повинні забезпечувати дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, інших гарантій та пільг для працівників, відповідати вимогам трудового законодавства щодо норм робочого часу та відпочинку тощо, а також відповідати міжнародним конвенціям з питань праці, що ратифіковані Україною.
Хочеться сподіватися, що супротив прихильників Радянського Союзу буде подолано, а учасники законотворчого процесу знайдуть порозуміння для врегулювання технічних питань у формулюваннях, і що проєкт закону №5371, вже проголосований у першому читанні, буде ухвалений парламентом в цілому найближчим часом.