Розмінування полів. Чому аграрії самі шукають міни
Миколаївщина. Поля під Снігурівкою
"Квадрокоптер угнали прямо на наших очах, коли ми з його допомогою обстежували поле для розмінування. Схоже, використали антидронову рушницю. Зробив хтось із місцевих, тому що відчувалося знання ландшафту, все було швидко, без зайвих рухів", - кажуть сапери, які працюють на одному з полів під Снігурівкою у Миколаївській області.
Вони просять не називати їх імена. Адже викрадання квадрокоптера в районі, який вже пів року за сотню кілометрів від зони бойових дій, стане приводом для глузування колег. Снігурівка (містечко на південному сході Миколаївщини) та довколишні села сім місяців перебували або в окупації, або на "нулі".
Тому поля тут рясно "засіяні" вибухівкою будь-якого походження та типу – гранати та заряди до них, "міни-пелюстки", які розсипані з касетних снарядів та бомб, протитанкові міни, НУРСи з літаків та авіабомби.
Землі та врожаї тут чудові, тому фермери дуже чекають очищення полів від вибухівки. Вони запевняють, що не чіпали "саперного" дрона, та і "дронобойки" у них немає – в господарстві така штука ні до чого. Прилад коштує не дешевше ніж $10 тисяч.
На відміну від засіяних, доглянутих жовтих або зелених полів, небезпечні поля в чагарниках червоних маків та півтораметрових будяків. Іноді по їх краях новенькі таблички з білими черепами та написами "Небезпечно міни!!!".
На тлі колишньої посадки, від якої залишилися лише почорнілі стовбури, таблички виглядають занадто чепурно, наче театральний реквізит. Але вибухи на полях – справжні – тут чутно декілька разів на тиждень.
Частіше за все це звіри – козулі або кабани – чіпляють вбивчий мотлох, що залишився після боїв. Але буває, що підриваються й люди.
На Снігурівщіні працюють декілька груп саперів з гуманітарного розмінування – і у кожної свій підхід, свої завдання та правила . Першими з’явилися сапери ДСНС. Вони пройшли сотні кілометрів уздовж ліній електропередач, промаркувавши такі коридори білими стрічками.
Але без підривів – декількох – не обійшлося. Посічені уламками, деякі стовпи ледь тримаються.
"Хто його знає, може це якійсь довбень з сусіднього села ту білу стрічку вже перев’язав", – каже жіночка, припинаючи козу біля своєї хати з вибитими вікнами.
Вони з чоловіком самі провели "розмінування" двору та городу. Чоловік каже, що знайшов дві нерозірваних 82-мм міни з міномету.
"Звідти прилетіли. Там кацапи стояли", – показує рукою він у напрямку великого ставка.
На в’їзді в це село – Широке – великий борд із написом "Небезпечно! Міни та нерозірвані боєприпаси! Не використовуйте сільскогосподарські поля та узбіччя дороги!".
Але немало фермерів на свій страх розміновують власні поля. І буває, що підриваються, не маючи досвіду.
Чому фермери займаються не своєю справою, яка є смертельно небезпечною?
По-перше, сапери Державної служби надзвичайних ситуацій (ДСНС) дійдуть до полів не скоро. У них багато роботи за невеликої кількості фахівців. Норма кваліфікованого ручного розмінування, коли сапер проходить небезпечну ділянку із міношукачем – максимум 20 кв м за робочий день. Тобто розрахунок з 5 саперів розмінує гектар поля за три місяці щоденної роботи.
За даними ДСНС, загалом по країні служба має в своєму розпорядженні 600 саперів-розмінувальників.
"Якщо дивитися правді в очі, то у найближчі рік-два ДСНС не буде розміновувати поля, які є виключно зоною інтересів приватного бізнесу. Адже є тисячі об’єктів критичної інфраструктури, громадські території які ніхто, крім нас, не буде розміновувати", – сказав кореспонденту LIGA.net один із працівників цієї служби.
По-друге, найняти недержавну компанію із розміновування – дорого. Фахівець однієї із установ, яка займається розмінуванням, каже що 5 млн грн за гектар – це лише собівартість ручного розмінування.
"Таки витрати можливо відбити лише, якщо на такому полі потім щось надприбуткове вирощувати. Не знаю, якійсь опійний мак або коноплю, умовно кажучи", – розмірковує фермер Микита.
"І то, років п’ять буде потрібно", – чомусь уточнив його сусід, який під’їхав на велосипеді.
По-трете, фермери упевнені, що ціна послуг із розмінування – завищена, а роботи проводять занадто довго.
"Чомусь навіть приватні сапери майже не використовують механізацію, спецмашини для розмінування. Ми завжди бачимо саперів із металошукачами. Повільна робота в час, коли треба обробляти поля, виглядає як знущання", – каже менеджер одного із великих фермерських господарств Миколаївщини.
Розмінування – справа рук замінованих
І саме Снігурівщіна має на цьому напрямку унікальний досвід. Тут працює єдиний в Україні саперний підрозділ у складі аграрної компанії. Холдинг "Нібулон" Андрія Вадатурського наприкінці квітня отримав сертифікат на проведення НТО – нетехнічного обстеження територій, що можуть бути заміновані.
"Перше, з чого починаємо, отримавши план на поле, – це знаходимо найближчу лікарню із потужним хірургічним відділенням. Далі проводимо хронометраж, скільки часу займе дорога від місця розмінування до лікарні", – каже Владислав Григор’єв, керівник служби демайнингу "Нібулона".
Він досвідчений сапер, за плечами якого робота у відомій міжнародній компанії, що спеціалізується саме на демайнінгу – гуманітарному розмінуванні.
Наступний крок у НТО – проведення інтерв’ю із місцевими жителями, робота з документами, щоб локалізувати місця із вибуховим забрудненням. Добре, якщо вдається дістати у військових карти мінних полів. Були випадки, коли в руки саперів потрапляли навіть російські карти. Такі документи потребують перевірки, адже можуть буди підроблені, або просто намальовані на традиційне для їх авторів "авось".
"У спілкуванні з місцевими необхідно відокремити достовірну інформацію від байок, фантазій та легенд. Тому важливо розуміти, з наскільки адекватною людиною спілкуємося", – кажуть сапери.
Цього разу завдяки місцевим жителям сапери "Нібулона" знайшли в полі касетний снаряд з російської РСЗВ. За допомогою лазерного далекоміра, компасу та навігатора Garmin 66S зафіксували його координати та передали в ДСНС.
І вже сапери державної служби провели знищення боєприпасу. Такий розподіл праці значно прискорює роботу з розмінування.
Наразі "Нібулон" за такою технологією за кілька місяців обстежив та повернув до роботи вже 1 500 га своїх полів. Але найважчі ділянки попереду. Адже сапери рухаються все ближче до лінії зіткнення – там забруднення вибухівкою інтенсивніше.
Робота там потребує додаткової сертифікації – наступні рівні це "Розмінування вручну", "Технічне обстеження" та "Очищення району ведення бойових дій".
"Схоже, далі нам не обійтися без спецмашини для розмінування", – каже Владислав Григор’єв. Поки ж він налаштовує металошукач Minelab F3 CI.
Київщина – поля під Копилівим
Інший принцип роботи у "Патрон демайнінг" – спеціалізованої компанії з Києва, для якої розмінування є основною діяльністю. Вона не прив’язана до великого холдингу. Всі її проєкти з розмінування – результат участі в тендерах.
Вигравати на конкурсах допомагають чотири тузи і джокер. Компанія має чотири ліцензії: на нетехнічне обстеження, на технічне обстеження, на ручне розмінування та очищення району ведення бойових дій. А серед її менеджерів досвідчений сапер – Дмитро Юрчук, колишній начальник відділу гуманітарного розмінування в ДСНС.
Таким чином "Патрон демайнінг" отримав підряд на очищення полів площею 53 га під Копилівим, у Київській області. Тут у березні минулого року проходив так званий Поліській рубіж – саме село близько місяця було під російською окупацією. Отже, у процесі нетехнічного обстеження з’ясовано, що поля можуть містити нерозірвані снаряди та навіть авіаційні бомби. А ближче до колишніх позицій росіян, на дальньому краю, є небезпека мінування.
Трава на полях тут виросла вище за людину, адже землю не обробляють другий рік. Отже, сапери працюють косарями – в касках та посилених бронежилетах. Під час спеки вітер не продуває чагарники, і були випадки, коли міцні хлопці в обладунках втрачали свідомість.
Сапери досвідчені – майже половина команди працювала у відомих міжнародних демайнінгових компаніях та установах.
"Тут більше платять. Це по-перше. По друге – менше формалізму, немає ієрархічних бар’єрів між ланками", – каже сапер Сергій.
За його словами, в міжнародній компанії був випадок, коли сапери працювали в зливу. Вода стікала по захисних екранах на обличчі – і для саперів було поставлено завдання із зазначеною загрозою мін-розтяжок та "пелюсток".
"Але їх неможливо розгледити в таких умовах. Чому не перечекати зливу? Тому що керівник розрахунку не міг зв’язатися із своїм шефом", – нервує Сергій.
За словами його колег, тут вони отримують 30 тис. грн на місяць, що приблизно на 5 тис. більше, ніж в тих міжнародних компаніях, де вони працювали раніше.
Як повідомив LIGA.net керівник "Патрон демайнінг" Андрій Сербін, витрати на підготовку та оснащення одного сапера становлять 5 млн грн.
Сума передбачає всію амуніцію, металошукачі, а також страхування здоров’я та життя. Тут використовують "броню" українського витробництва, а металодетектори – німецькі Vallon.
В обід, який готує та привозить на поле до саперів Зінаїда Олексіївна – мешканка Копиліва – серед саперів виникла дискусія стосовно переваг та недоліків металошукачів різних виробників.
"Схоже на суперечку про те, яка машина краща – Mercedes або BMW. Якщо за кермом нормальний водій – то навіть Opel буде те що треба. Без навчання та практики із професіоналами поруч найкращий металошукач не допоможе", – резюмував сапер Вадим.
Він впевнений, що майбутнє – за машинами для розмінування, а не за саперами із детекторами.
Вадим попрацював пів року оператором дистанційно керованої машини з розмінування на Донбасі та називає її Робокатом.
"Вона проходить ділянку як шредер, кущі для неї не є перешкодою. І продуктивність вища, ніж ручне розмінування – для такого Робоката за зміну звичайна норма 2,5 тисячі квадратних метрів", – каже він.
Вадим показує відео такої роботи на своєму смартфоні. До речі, за підрахунками саперів із "Нібулона", собівартість механізованого розмінування у 15 разів нижча від ручного.
Отже, один із проєктів "Патрон демайнінг" – це витвір "Української безпілотної машини механізованого розмінування". Але поки проєкт лише на початковому етапі. А саперам треба працювати – із плановими 20 кв. м за зміну.