Від коктейлів Молотова до пива з помідорів. Як працює під обстрілами крафтова броварня ShoBrewery

Робити пиво під ударами артилерії, щоб потім продавати його в GoodWine. Так можна описати роботу миколаївської крафтової пивоварні ShoBrewery, яка понад пів року працювала на лінії фронту. З приходом великої війни у пляшки Sho почали наливати не пиво, а коктейлі Молотова. Згодом бізнес не просто відновився, але й оновився, ставши місцевою знаменитістю. 

За п'ять років роботи броварня відома своїми експериментами: хлопці роблять пиво навіть з апельсинів, помідорів та карамельних цукерок. Це дало результати: уже двічі вони ставали переможцями конкурсу East European Beer Award. Вражає й динаміка. 

ShoBrewery продають товар у відомих мережах та багатьох закладах України: GoodWine, WineTime та заклади VeroVero, "Публіцист" та "Пивна дума". Навіть під час війни географія постачань широка – понад 20 міст. Зокрема, Харків, Суми, Запоріжжя, Київ, Ірпінь, захід України. 

Понад пів року броварні загрожувала окупація, сама ж війна ставила питання, чи справа виживе. 

Як прифронтовий бізнес зміг не тільки вижити, але й зрости? LIGA.net відвідала крафтову миколаївську броварню й розповідає її воєнну бізнес-історію.

Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини

Бізнес захищає місто

На східних околицях Миколаєва сильніше ніж у центрі відчувається близькість фронту. Тут більше пошкоджених будинків, а із власником ShoBrewery Дмитром Волощенком ми зустрічаємося неподалік побитого ракетами Миколаївського заводу мастильного та фільтрувального обладнання. В одному з його корпусів розміщено пивоварню, яку підприємець заснував разом із партнером Олексієм Губським у 2017 році. 

До листопада цей район щодня зазнавав потужних обстрілів. Про це свідчать отвори в будівлях, розкидана цегла, розбитий асфальт. Дмитро йде подвір'ям заводу і показує рукою: "Ось туди прилетів "Калібр", навіть два. Сюди – сотні касет прилітали. Тут дуже гаряче було".

Ми заходимо на виробництво, де солодко пахне й шумлять великі установки для варіння. До війни тут працювало четверо людей. Зараз – 12. "Навіть під час великої війни, без води та світла, ми розширюємося й нарощуємо продаж", – розповідає Дмитро, показуючи цехи.

Втім, партнерам вдалося перетворити цей досвід в "історію успіху" і перевершити довоєнні показники. 

На світанку 24 лютого Дмитро із дружиною прокинулось від вибухів: окупанти обстрілювали інфраструктуру та військовий аеропорт. "Коли прилітає "Калібр" у 10 км від тебе – це дуже гучно", – згадує Дмитро.

Партнери того дня зібрали всю свою команду вже о 6:30 ранку на виробництві. 

"У нас із дружиною дітей нема, але є у наших працівників. Я їм кажу: "Беріть свої родини і виїжджайте". Я роздав їм гроші і наші робочі тачки. Всі поїхали і ми закрили броварню", – розповідає Дмитро.

Вже 25 лютого Дмитра додали у великий чат миколаївців для координації допомоги місту. Волонтери вирішили зустрітися у закинутому Домі офіцерів і флоту (ДОФ) у центрі міста. Згодом Дмитро з колегами організували там волонтерський штаб Rebel Volunteers.

Тут миколаївці почали готувати коктейлі Молотова, щоб зупиняти росіян на вулицях міста. До цього процесу швидко долучилась броварня.

"Я приїхав на виробництво, взяв пів тисячі пляшок, відвіз туди. Ми скупили на АЗС бензин і всі запальнички – сотні дві. І почали лити. Ми зробили тисячі цих пляшок", – каже засновник ShoBrewery. Для розуміння масштабу, до війни броварня на місяць продавала 2000 пляшок, все інше – у кегах.

Вже 26 лютого на кожному перехресті міста лежало по 10-15 пляшок і запальнички. Жодної пляшки використати не довелося – окупантів зупинили на підступах до міста.

Запуск роботи

Упродовж кількох тижнів запеклих боїв довкола міста завод був зачинений. Його простій дорого коштував. Напередодні вторгнення броварі зварили 12 тонн пива, але не встигли продати. У грошах це – приблизно 800 000 грн. У цих запасах власники ShoBrewery побачили можливість.

"Ми витрачали дуже великі гроші, щоб [пиво] постійно охолоджувалося і не зіпсувалося. Ми вирішили, що треба щось робити, щоб пережити шість-сім місяців", – пояснює Дмитро.

12 тонн пива поїхали на захід країни й дали команді перші "воєнні" гроші. Це стало фінансовою базою для перезапуску в воєнних умовах. Єдиною проблемою була відсутність якісної води, без якої  не зварити пиво. Знайти воду нормальної якості вдалося лише у знайомих, що займаються видобутком. 

"Найгірше для виробництва – це коли закінчувалась вода. Одного разу треба було їхати за нею після удару авіабомбою, вона впала недалеко від нас", – згадує бровар Іван. Робота під авіаударами стала новою нормою, розповідає він.

Врешті, броварня змогла запуститися. Команда працювала "з коліс", бо води завжди було мало.  "Спочатку ми варили небагато. Нам привозили дуже мало води. Щоб зварити тонну пива, треба чотири тонни води. Адже потім усе треба помити – броварня має бути дуже чистою, щоб пиво не скисало", – каже засновник Sho Дмитро.

Як організували роботу під обстрілами

Броварня виявилась єдиною з прифронтових, що продовжили роботу, запевняє Дмитро. 

"Війна дала нам величезний кредит довіри. А саме – пивоваріння і волонтерство під час війни. Люди бачать, що це не просто пиво – це геройське пиво", – розповідає Дмитро.

І варіння, і доставляння пива робили під постійною канонадою. "Коли стільки місяців живеш у прифронтовому місті, уже не звертаєш на це уваги", – каже засновник. Зазвичай "захистом" від ударів для робітників була стіна будівлі або імпровізований "мур" з мішків солоду. 

"Найстрашніше – коли наприкінці квітня були артобстріли. Але це було недовго", – розповідає бровар Іван. 

Разом з виробництвом відновлювався і продаж, броварня повернула собі комерційний сенс. Так само більше привозили і води, необхідної для варіння. Восени обсяги виробництва уже перевищували довоєнні – 20 тонн пива на місяць. Показник був би вищим, якби стабільно були вода і світло, каже Дмитро. 

Броварня продовжувала платити своїй команді. "Всі розуміли, що на час війни ми платимо зарплату гібридно, за запитами працівників. Умовно хтось каже "мені потрібно 10 000 грн" – ми даємо. Якщо є гроші – ми даємо. Просто домовилися, що зараз час сильно економити". 

Підписуйтесь на наш Instagram: корисні пояснення актуальних тем

Люди, маркетинг, сміливість: як Sho встояли

За час війни зросли як виробництво, так і продаж: +10-15% від "довоєнного" рівня. Зростання відбулося завдяки продажу пива у пляшках: з 2000 до 8000 пляшок на місяць. Більший інтерес до пляшок мають торгові мережі та безпосередньо покупці, пояснює Дмитро. 

Зараз завод працює у маленький плюс. Це дозволяє купувати сировину, сплачувати податки і трохи вкладати у розвиток бренду. Втім, дивіденди інвесторам платити поки що не виходить. Водночас до великої війни бізнес важко було назвати прибутковим: COVID-19 майже не лишав шансів заробляти. 

"Зараз ми продаємо по 10 тонн на місяць. До війни було 8 тонн. Але цього вистачає лише на маленький розвиток. Щоб бізнес заробляв, треба 30 тонн", – пояснює Дмитро.

Як крафтовій броварні вдалося не тільки вижити, але й наростити продаж? Завдяки кадрам. Дмитро визнає, що самотужки навряд чи потягнув і роботу, і воєнне волонтерство. 

Допоміг збіг. Навесні власник ShoBrewery познайомився із волонтером Юрієм, який привіз до Миколаєва гуманітарку. Чоловік вперше відвідав завод й одразу вирішив, що хоче тут працювати. 

"Я прийшов, спробував пиво і вирішив, що хочу тут працювати. Я місяць вмовляв Дмитра і став виконавчим директором", – згадує Юрій. Доки власник займався волонтерством, новий менеджер взяв на себе більшість операційної роботи. Частину відповідальності власник ShoBrewery передавав напряму броварям.

З 24 лютого у компанії втричі збільшили штат. Зокрема – додали двох менеджерів з продажу та маркетолога. Така інвестиція в людей швидко почала окуповуватися.

"Ми нарощуємо продаж завдяки "продажникам". Ставимо їм плани, стимулюємо продаж. Виходимо на торгові мережі і нарощуємо контрагентів завдяки тому, що багато міст і закладів уже можуть нормально працювати", – пояснює Дмитро.

"Я не знаю, як ми все це зробили. Але не було складно. Якась резервна енергія з’явилась під час війни. І це ж було у місяці терору, коли регулярно рівно о третій ночі починався обстріл", – каже власник ShoBrewery. 

Провали

Працювати у Миколаєві незмінно складно.Передусім через перебої із доступом до води. Одного разу вода виявилась неякісною і броварні довелося прощатися з кількома тоннами нового пива.

"Нещодавно ми вилили цистерну пива – майже дві тонни і 400 пляшок. Це пиво нормально продавалося, але це було моє рішення – через якість води пиво мало не ту ароматику", – розповів Дмитро.

Збитків додають і блекаути: порушувалась технологія й доводилося виливати цілі цистерни. 

 

Вікно можливостей 

Найважливіше, що вдалося здобути під час війни, – сміливість, визнає Дмитро.

"Ми стали набагато сміливіші. Більше експериментуємо, хай навіть це пиво буде складним і не всім сподобається. Раніше я міг переживати, що втратимо гроші. А зараз до цього ставлюся спокійно: шукаємо рішення", – ділиться власник бізнесу. 

Одним з таких рішень стало блекаут-пиво типу Lager, яке вдалося зварити без електроенергії. Раніше це здавалося неможливим, каже Дмитро. 

До кінця зими броварня планує вийти на виробництво 25 тонн на місяць. Це дасть ресурс для розвитку і систематизації бізнесу, який поки що  розвивався емоційно-інтуїтивно. А ще – створювати нові смаки пива. За час війни хлопці вигадали 16 абсолютно нових смаків пива.

"Ми хотіли зробити пиво з кавуном. Тобто замість води у пиві хочемо використовувати сік кавуна. Тому я чекаю, коли ми почнемо постачати пиво в Херсон", – каже Дмитро.

Підписуйтесь на LIGA.Бізнес в Telegram: коротко про важливе