Ми були на межі віялових відключень електроенергії. Інтерв’ю з Андрієм Герусом
Вперше ім'я Андрія Геруса стало відомим для загалу в грудні 2013 року. Тієї зими під елітним житловим комплексом One Hyde Park в Лондоні протестувальники, серед яких був і Герус, вимагали від власника апартаментів у ЖК Ріната Ахметова рішучих дій: вплинути на керуючого державою Віктора Януковича і "зупинити кровопролиття на Майдані" в Києві.
На протистоянні з Ахметовим він зробив собі політичне ім'я. Згодом за Герусом закріпився статус головного борця з энергокомпанією ДТЕК, яка належить найбагатшому українцю. Він неодноразово критикував діяльність групи, називаючи її з насмішкою "не монополіст".
Сам Герус від подібних ярликів відхрещується. За його словами, він не проти ДТЕК, а за конкуренцію – рівні правила гри для всіх учасників енергоринку.
Втім, саме Герус – один із депутатів Верховної Ради, які публічно виступають проти важливих і системних рішень для енергетичного бізнесу олігарха. Це навіть стало приводом для телеканалу "Україна" Ахметова зробити чотири серії компроментуючих матеріалів про депутата наприкінці 2019 року.
Наразі Герус головує в парламентському комітеті з енергетики і ЖКГ від президентської партії Слуга народу. Це дає змогу команді Володимира Зеленського стримувати енергетичні апетити олігарха. Комітет – один із ключових законодавчих органів влади, які впливають на правову базу енергосектора.
В інтерв'ю LIGA.net Герус розповів, як працює енергетична система під час енергетичної блокади Росії, про можливий саботаж ДТЕК та війну президента з Рінатом Ахметовим.
Про віялові відключення, постачання вугілля і причини енергокризи
– Наскільки виправдані побоювання людей і заяви політиків, що вже зараз начебто відбуваються віялові відключення електроенергії? Тільки не прямо, а під виглядом ремонтів електромереж.
– Такого не може бути. Якщо говорити професійною мовою, ремонти електромереж не мають ніякого відношення до віялових відключень. Вони проводяться щороку, незважаючи на сезон.
Людей штучно накрутили, дехто вже в любому миготінні лампочки бачить віялові відключення. Це – політизація процесу, а займаються цим деякі політики та олігархи, які мають свої телеканали.
Останній раз, коли країні загрожували відключення електроенергії, – це лютий 2021 року, коли Запорізька ТЕС "сіла на нуль". Про це ніхто не говорив, можливо, через те, що мало хто розумів. Ситуація була небезпечна. Ми були на межі. Втрачену потужність тоді компенсували Укргідроенерго й імпорт (з Росії та Білорусі. – Ред.).
Якби Запорізька ТЕС не змогла знову піднятися, Укргідроенерго могло б спрацювати свою воду і могли б бути проблеми.
– Станом на 8 грудня на складах ТЕС – 409 тонн вугілля. Це аномально низький показник. Щоб компенсувати низькі запаси, компанії законтрактували вугілля з США, Польщі та Казахстану. Із США та Польщі він надходить, а з Казахстану – ні, хоча прем'єр-міністр Денис Шмигаль обіцяв, що РФ розблокує постачання казахського вугілля "найближчими днями". У вас є інформація чому?
– З Польщі та США вугілля йде стабільно. Ризиків, що постачання припиниться, немає. ДТЕК купує по 80 000 тонн на місяць, а Центренерго – по 20 000 тонн. З Казахстану, як мені відомо, постачання все ще немає.
Росія заблокувала транзит через свою територію. Ситуація динамічна і змінюється щодня. Можливо, щось зміниться.
– Україна неодноразово називала дії росіян політичними – скорочення постачаннь скрапленого газу, блокування постачання антрациту, відмова постачати електроенергію. Раніше подібні питання вирішувались переговорами, зокрема політичними. Зараз відбуваються подібні переговори?
– Я не знаю про жодні політичні переговори. Думаю, що їх немає. Більше того, якщо говорити про імпорт електроенергії, то жодних політичних переговорів і не відбувалось. Тільки комерційні, де влада участі не брала. Там були конкурентні аукціони, де завжди брали участь приватні компанії.
– У вас є пояснення, чому Україна другий рік поспіль заходить в зиму фактично не готовою? Провалена ремонтна кампанія, про що свідчать аварії на теплоелектростанціях, низькі запаси вугілля на складах. Це саботаж, менеджерські прорахунки органів влади, державних або приватних компаній чи результат фінансової нестабільності ринку?
– Хороше запитання. Але давайте за чергою. Ознака проваленої ремонтної кампанії – аварійні ремонти. На сьогодні у нас немає енергоблоків, які перебувають в аварійному ремонті. Є планові, середні ремонти. Аварійних – немає. Тому теза про провалену ремонту кампанію перебільшена.
Але їх було багато в січні-лютому 2021 року. І це виглядає досить цікаво. Як же так? Зараз їх немає, а минулого року – були. Про що це може свідчити? Про те, що аварійність електростанцій у нас не така вже й висока, і, ймовірно, аварійні ремонти на початку року були штучні – щоб не виробляти електроенергію на газу через низькі запаси вугілля.
Оскільки медіа про це дуже активно писали і, грубо кажучи, викрили цю схему, то зараз ТЕС так більше не роблять. Так, щось ламається, від цього ніхто не застрахований, але ситуація не настільки критична. Стан обладнання не може так швидко змінюватися.
– Як щодо вугілля?
– Є три причини. Перша – безвідповідальне ставлення і погана дисципліна. Гарантовані запаси – це правило, яке безумовно має виконуватися. Друга причина – можливо, дійсно у когось був недостатній фінансовий стан, щоб закупити вугілля. А третя – можливо, в окремих компаній були якісь політичні причини.
– Ви про ДТЕК?
– Якщо звернути увагу на звіт Dragon Capital про фінансові результати компанії ДТЕК Енерго, можна побачити, що на 1 жовтня 2021 року на рахунках компанії було $51 млн – майже 1,5 млрд грн. Це еквівалент майже 500 000 тонн вугілля, якщо рахувати за ціною серпня-вересня.
Водночас ще на початок третього кварталу на рахунках ДТЕК було в 3,5 рази менше – $14 млн. Про що це свідчить? Про те, що за третій квартал – з липня до вересня – вони накопичили кошти, але не накопичили вугілля. Це факт, із яким сперечатися неможливо.
Хоча за ці кошти можна було купити вугілля, а потім виробити з нього електроенергію і продати за достатньо високими осінньо-зимовими цінами. Так було б краще і для генеруючої компанії, і для країни.
– ДТЕК – не єдина компанія, яка провалила підготовку. Центренерго, Донбасенерго. Хіба це не показник того, що в системі є фінансовий дисбаланс?
– Проблеми є, але у вертикально-інтегрованих холдингів із власним вугіллям були кращі можливості підготуватися до зими. У того ж ДТЕК Енерго EBITDA-маржа за третій квартал склала 15% – це нормальна робоча маржинальність, мабуть, вона склалася у більшості через наявність власного вугілля із достатньо низькою собівартістю.
У інших виробників ситуація складніша, бо їм доводиться більше вугілля шукати на ринку, зокрема й імпортувати. Дійсно, в травні-липні ціни на спотовому ринку електроенергії були достатньо низькими. Це пов'язано з тим, що в цей період у нас профіцит електроенергії, зокрема через великі потужності сонячної генерації. А там, де профіцит – там низька ціна на електроенергію.
– Голова ДТЕК Максим Тимченко наводив інші причини. За його словами, це – результат регуляторної політики, яка спрямована на стримування цін на ринку, маніпуляцій трейдерів і того самого імпорту електроенергії.
– Ні імпорт, ні трейдери глобально не відіграють великої ролі. Прямо зараз ми імпортуємо електроенергію з Білорусі, працюють трейдери, а ціна висока. Чому? Бо високий попит. Те саме й щодо прайскепів (граничних цін на електроенергію. – Ред.) – у травні-липні ціна електроенергії була суттєво нижчою за прайскепи, тобто вони майже не втручалися у ціноутворення.
З іншого боку, ми імпорт заборонили у квітні, але ціна у травні-липні не зросла, а все одно знизилась. Очевидно, що фактор СЕС і ВЕС був настільки потужний, що переважив фактор імпорту.
Це наслідок перестимулювання "зеленим" тарифом СЕС і ВЕС. Замість будівництва маневрових потужностей, які би покривали пікові навантаження, держава простимулювала будівництво зеленої генерації, що призвело до такого розбалансування системи. Тепер від цього страждає та сама традиційна генерація протягом весняно-літнього періоду.
Про дизель із Росії та війну Зеленського з Ахметовим
– Що має статися, щоб наступної зими Україна не обговорювала низькі запаси вугілля?
– Ринку необхідна конкуренція. Щоб він сам обирав, що йому потрібно, – імпорт електроенергії чи імпорт вугілля. Також будівництво так званих Energy storage. Це дозволить зберігати електроенергію, коли вона не потрібна, і видавати в мережу – коли потрібна.
Ця зима для генерації стане дуже прибутковою. Енергоатом ніколи в історії не продавав електроенергію за такими цінами, як зараз. ДТЕК, Енергоатом, Укргідроенерго, Центренерго, думаю, і за четвертий квартал цього року, і за перший квартал наступного покажуть високі фінансові результати.
Ці кошти можна буде використати на закупівлю вугілля, ремонти енергоблоків, підвищення зарплат і таке інше.
– З 1 січня має втратити чинність дія мита на постачання нафтопродуктів з Росії трубопроводом. Ви були ініціатором введення цього мита. Що буде з цим митом: його продовжуватимуть?
- На мою думку, це спецмито мало позитивний ефект. По-перше, покращилася диверсифікація джерел постачання дизелю, активніше запрацював морський напрямок. По-друге, бюджет отримав понад 1,5 млрд грн. Моя позиція: потрібно не просто продовжувати це спецмито, а встановити єдине спецмито у 4-5% на всі енергоресурси із РФ - скраплений газ, дизель, вугілля, електроенергію.
Це буде покращувати диверсифікацію, але не матиме критично негативного впливу на конкуренцію. Окрім того, це дасть надходження у державний бюджет. І важливо, щоб це було приблизно єдине спецмито. Тоді це не буде виглядати просто як обмеження імпорту, який складає конкуренцію окремим фінансово-промисловим групам. Тоді це будуть рівні правила гри, про які часто просить бізнес.
– Наразі вся країна стежить за політичним протистоянням президента Зеленського та Ріната Ахметова. У кожної зі сторін є власні козирі: у влади є можливість збільшити ренту на видобуток руди, ввести тимчасові адміністрації в обленерго або навіть заблокувати погашення 3,5 млрд грн боргу перед ДТЕК за "зеленим" тарифом. Водночас у Ахметова – власні телеканали, ТЕС, вугільні шахти та металургія. Влада свій хід вже зробила, ви не боїтесь, що Ахметов піде на загострення ситуація, не тільки з політичного погляду, але і з енергетичного?
– Йти на шантаж і погрожувати владі відключенням електроенергії – це дуже погана ідея. Сподіваюсь, що це розуміють усі. Суть цього конфлікту проста: наскільки я розумію, має місце дуже гостра реакція на ухвалення закону про олігархів.
Це чітко видно за тими новинами та сюжетами, які показують на телеканалах ТРК Україна та Україна 24. Це вже не просто висвітлювання подій, це справжня медійна атака на органи влади – на парламент, уряд і президента.
– Ахметов – інвестор чи олігарх?
– На мою думку, було б добре, щоб був інвестором. Це все залежить від глибини участі у політиці, від масштабів впливу на політичні та адміністративні рішення, зокрема заради обмеження конкуренції. Що менше такого впливу, то менш олігархічний такий бізнес.
– Чому інші представники великого бізнесу не відреагували на закон про олігархів так, як Ахметов? Проти цього закону були не тільки Ахметов, але й Петро Порошенко, Вадим Новінський. Але так однозначно проти влади з цього питання пішов тільки він. Навіть Коломойський погодився увійти в реєстр олігархів.
– Це залежить від двох факторів. Перше – від можливостей і амбіцій, друге – від того, як сильно ти пустив коріння на Заході.
Якщо твої компанії працюють на західних ринках капіталу, зберігають там свої гроші або живе твоя сім’я, то в тебе одна ситуація. А якщо ти бачиш свою перспективу тільки в Україні – то зовсім інша.
– В одному з інтерв’ю ви сказали, що між державою та олігархами завжди має бути діалог. І результатом цього діалогу мають бути певні домовленості і компроміс. Який компроміс влаштував би обидві сторони – Ахметова й інших потенційних олігархів з одного боку, і держави – з іншого?
– Складно сказати. Відразу так і не назвеш якоїсь конструкції, яка влаштувала б обидві сторони.
Я припускаю, що той закон про олігархів на побутовому рівні є трохи жорстким. Їм доведеться звітувати про свої витрати, щоразу, коли вони перевищать трохи більше 100 000 грн. Для олігарха це зовсім невеликі гроші. Це може призвести до того, що вони щодня вноситимуть у свої декларації зміни майнового стану.
Але на чому точно держава має твердо стояти – великий бізнес має працювати в конкурентних умовах і інвестиції великих бізнесменів мають бути в ефективність, в технологічність, в інноваційність, в конкурентоспроможність своїх компаній, а не в політиків, корпоративних експертів та ЗМІ. Це погано впливає на розвиток держави.
Про "антиахметівський" закон, (не) партнерство з Ігорем Коломойським, деолігархізацію Зеленського
– У будь-якій війні мають бути союзники. Останнім часом з'являється багато ініціатив, які потенційно можуть бути вигідними конкуренту Ахметова Ігорю Коломойському. Це активно використовують проти влади представники опозиції. І як приклад наводять історію з Укрнафтою, стриманість телеканалу 1+1 щодо до влади і підтримку партією "За майбутнє" бізнес-партнера Коломойського Ігоря Палиці закону №5600. Як ви це прокоментуєте?
– Їм треба розкручувати цю ідею про Коломойського, щоб нас дискредитувати. Це їхня типова реакція. Завдання будь-якої опозиції критикувати владу. Наше завдання – тримати удар, робити свою роботу та пояснювати це суспільству.
Коломойський дійсно не так агресивно відреагував на закон про олігархів. Мабуть, тому, що він менше пов'язує своє життя та свій бізнес із західним світом. Жодних суттєвих преференцій в його бік я не бачу. Нам було багато закидів, що Коломойський поверне ПриватБанк. Повернув? Не повернув.
Одна з найбільш типових преференцій – це обмеження імпорту, який є конкурентом бізнесу олігарха. Як бачимо, європейські лоукостери в Україну літають, а імпорт дизелю та бензину ніхто не забороняв. Давайте користуватися фактами.
– Де гарантії, що політичне протистояння між Зеленським та Ахметовим не закінчиться консенсусом? Порошенко свого часу також боровся з Ахметовим, все закінчилось формулою Роттердам+. Чим деолігархізація Зеленського відрізняється від його попередників.
– Можна багато говорити про гарантії, але, на мою думку, те, що Зеленський підняв питання надмірного впливу олігархів на розвиток держави, кардинально та принципово відрізняється від ліній поведінки попередніх президентів.
Але, звісно, щоб суспільство побачило практичний ефект, то потрібні наступні кроки: демонополізація та розвиток конкуренції, судова реформа, підвищення якості роботи правоохоронних органів, побудова сильних державних інституцій.