"Тільки недоумок думає, що Росатом отримає Запорізьку АЕС". Голова Енергоатому Петро Котін

Останніми місяцями держкомпанія Енергоатом часто з'являється у воєнних хроніках. З початку повномасштабної війни росіяни показово запустили над атомними об’єктами оператора чотирьох атомних електростанцій України щонайменше вісім ракет.

До цього, у березні, Росія окупувала найбільшу в Україні атомну електростанцію під Запоріжжям. Працівники цієї АЕС відтоді працюють під прицілом російської армії. "Окупанти не втручаються в роботу АЕС, але вони там укріплюються, риють окопи, використовують станцію як військову базу", – розповідає президент Енергоатому Петро Котін.

Попри війну та завдані нею 40 млрд грн матеріальної шкоди, Енергоатом будує амбітні плани. Готується до "великого будівництва" нових атомних енергоблоків, обіцяє виробляти ядерне паливо для власних потреб і приглядається до європейського ринку електроенергії.

LIGA.net поговорила з президентом Енергоатому Петром Котіним 30 травня, за день до того, як уряд призначив його на цю посаду без конкурсу. До цього він понад два роки керував компанією в якості виконувача обов'язків голови. 

В інтерв'ю LIGA.net Котін розповів, як Енергоатом планує виробляти власне ядерне паливо, що відбувається на Запорізькій АЕС і скільки коштуватиме будівництво нових в Україні атомних енергоблоків.

Про атомні перспективи та роботу Енергоатому

– В якому ринковому полі зараз працює компанія? Як у Енергоатома з фінансами: через війну різко впали платежі за електроенергію, тож як це позначилося на компанії?

– Ситуація непроста. Обсяги шкоди, завданої російським агресором, на сьогодні ми оцінюємо у близько 40 млрд грн. Це знищені під час обстрілів і пожеж корпуси, пошкоджене обладнання на Запорізькій АЕС, а також втрати від вимушеного скорочення виробництва електроенергії.

З початку ("великої". – Ред.) війни споживання електроенергії в країні скоротилося майже на 40%. У промисловості – на 60%. Ми вимушені працювати лише половиною наших енергоблоків.

Також значно впали платежі за електроенергію. Менше з тим, ми і далі виконуємо PSO і постачаємо населенню дешеву електроенергію. Понад 60% нашої електроенергії Енергоатом постачає населенню. 

Завдяки Енергоатому утримуються і зберігатимуться низькі тарифи для побутових споживачів. Крім цього, ми збільшили вдвічі виплати в держбюджет і виплатили з початку року 11,3 млрд грн податку.

– Нещодавно Енергоатом підписав три угоди з американською компанією Westinghouse. Тепер замість п'яти атомних енергоблоків Енергоатом планує побудувати дев'ять. Чому вирішили змінити кількість енергоблоків і що ці угоди передбачають?

– По-перше, ми домовилися суттєво збільшити постачання в Україну палива Westinghouse. Як на енергоблоки Енергоатома, що працюють, так і на ті, які компанія планує побудувати в майбутньому. Паливо постачатиметься з виробничого майданчика Westinghouse у Вестеросі (Швеція). Водночас виробництво компонентів тепловидільних збірок відбуватиметься в Україні на базі одного з відокремлених підрозділів Енергоатома.

Друга підписана угода передбачає будівництво в Україні не п'яти, а дев'яти нових енергоблоків за технологією АР1000. Це перевірений реактор покоління III+, він має кращі характеристики в галузі, може працювати в режимі маневрування. Така кількість обумовлена перспективою будівництва в Україні нових АЕС. 

І третя підписана нами угода – ми домовились із Westinghouse побудувати в Україні інженерно-технічний центр компанії. Він супроводжуватиме будівництво та експлуатацію енергоблоків АР1000 в Україні, а також допомагатиме у майбутньому виводити наші АЕС із експлуатації.

– Як давно йшли переговори?

– Із Westinghouse ми перебуваємо в постійному, майже безперервному контакті вже близько року. Весь час тривають обговорення й обмін думками щодо розвитку ядерної енергетики України.

Досягнуті домовленості – важливе стратегічне рішення на десятиріччя співпраці з компанією Westinghouse. 

– Скільки коштуватиме будівництво одного енергоблоку та звідки гроші? Коли плануєте завершити будівництво, з якої електростанції розпочнете?

– Вартість будівництва одного енергоблоку АР1000 – $5-6 млрд. Ціна залежить від місця розташування, супутньої інфраструктури, комунікацій, охолодження тощо. Середній термін будівництва – п'ять років, а головне джерело фінансування – кредит Ексімбанку США.

Звісно, війна загальмувала всі переговорні та підготовчі процеси. Проте ми не опускаємо рук і рухаємося вперед. Підготували майданчик на Хмельницькій АЕС під початок будівництва (п'ятого та шостого енергоблоків. – Ред.) і почали створювати законопроєкт для будівництва нових енергоблоків.

Про попередників, власне ядерне паливо та розрив співпраці з РФ

– Кілька місяців тому ви анонсували будівництво заводу з виробництва ядерного палива. Як зараз просувається ця історія, вона на паузі?

– Роботи у цьому напрямі не зупинялися. Ще до війни ми планували відмовитися від російського ядерного палива. Для цього ми плануємо побудувати нові потужності для його виробництва за технологією Westinghouse.

Завод, а точніше один з наших відокремлених підрозділів, який цим займається, отримав відповідну кваліфікацію Westinghouse.

Наразі ми будемо виготовляти деякі компоненти для паливних збірок: голівок та хвостовиків. Westinghouse погодився їх використовувати для виробництва ядерного палива, що постачатиметься на всі українські АЕС.

Наступне завдання – розробка каркасу, а вже тоді – будівництво нової лінії збірки. Ми рухаємося у тому темпі, на який і розраховували від самого початку.

– Будувати новий завод, як це колись обіцяло Міністерство енергетики, ми не плануємо?

– Будівництво такого заводу коштує $250 млн. У нас вже було декілька проєктів – і де вони?! Як вони хотіли його збудувати? По-перше, в рамках Будапештського меморандуму нам заборонено збагачувати уран. По-друге, у нас немає виробництва цирконієвої трубки, в яку завантажуються пігулки з ураном.

Так, ми можемо відновити виробництво цирконієвої трубки. В нашій урановій руді є цирконій. Але з нього ще треба зробити суміш і вилити трубки. А це дуже дорого.

Можна було б відновити виробництво цирконієвих трубок, за умови якщо виготовляти їх і для наших потреб, і на експорт. Проте якщо тільки для нас – то вигідніше їх імпортувати.

– Чому попередні подібні проєкти так і не реалізувалися? Ще 2019 року ексміністр Ігор Насалик обіцяв, що до 2020-го в Україні з'явиться власний завод з виробництва ядерного палива.

– Не хочу коментувати дії попередників. Ми й досі доводимо до пуття те, що вони почали будувати. Вони нічого так і не закінчили.

– Як відбуватиметься технологічний процес: ми купуватимемо у Westinghouse збагачений уран і збиратимемо паливні касети?

– Так, ми будемо купувати трубки та пігулки зі збагаченого урану. Додамо до них свій каркас, голівку та хвостовики.

Уран буде свій. Україна має  підприємство у Жовтих Водах (СхідГЗК. – Ред.), Звідти уран за давальницькою схемою ми відправлятимемо партнерам на збагачення і формування уранових пігулок.

Потім він піде на Westinghouse або на наш завод для виготовлення палива.

– Зараз наші АЕС працюють на ядерному паливі двох типів – російському й американському. Якщо порівнювати ціни на імпортне ядерне паливо, нам вигідніше мати власне виробництво чи купувати у інших?

– Це закрита інформація, але, безумовно, вигідніше. Як би Росія дешево не продавала своє паливо, власне виробництво буде дешевшим. Але важливою є не тільки ціна. За умови власного виробництва  додаткові податки підуть в український бюджет, з’являться нові високотехнологічні робочі місця, ми матимемо сучасне високотехнологічне виробництво.

Ми щороку витрачали на закупівлю палива у США та Росії для своїх АЕС від 10 до 14 млрд грн. За планом, з 2025 року, завдяки власному виробництву ми забезпечимо себе власним ядерним паливом на 50%. Половину нашої потреби покриватиме Westinghouse, половину – ми самі.

– Виходить, що ми остаточно розриваємо нашу співпрацю з росіянами в ядерній енергетиці? У нас був контракт на $200 млн, за яким ми постачали до РФ своє відпрацьоване ядерне паливо. У 2023 році мали б отримати його назад у вигляді "скла". Що із цим контрактом?

– Ми розірвали контракт на постачання в Росію відпрацьованого ядерного палива ще у січні 2021-го. Зберігатимемо наше відпрацьоване паливо в Україні. Крім того, ми зупинили постачання в РФ хвостовиків і голівок нашого виробництва.

Так, за старими контрактами з 2023 року Росія мала б нам повернути на зберігання наше відпрацьоване паливо у вигляді осклованого продукту. Російські атомники його переробили, залишили собі певну частину радіоактивних матеріалів, а непридатний для повторного використання "залишок" мали повернути б нам. 

Ми відмовимося від цього контракту. Нехай тримають ті "відходи" у себе де хочуть. Енергоатом вже отримав Окремий дозвіл на введення в експлуатацію Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП. – Ред.).

Щойно ми отримаємо дозвіл на перевезення ядерного матеріалу Україною, відразу розпочнемо відвантажувати відпрацьоване паливо у це сховище.

Про військову базу росіян на Запорізькій АЕС, Росатом і плани "недоумків" 

– Росія кілька місяців контролювала нашу Чорнобильську атомну станцію. За цей час, за даними The Washington Post, росіяни вкрали та знищили обладнання з ЧАЕС на $135 млн. Поблизу ЧАЕС розташоване Сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Росіяни його не пошкодили? 

– На щастя – ні. Можливо, вони навіть не розуміли, що у Чорнобильській зоні стоїть наше ЦСВЯП. Мабуть, у них були застарілі мапи.

– Що зараз відбувається із Запорізькою АЕС? Розвідка повідомляє: на АЕС ситуація вже майже критична, представники уряду навіть не виключають, що електростанцію доведеться вимкнути. 

– Ми контролюємо роботу Запорізької АЕС, хоча електростанція все ще тимчасово перебуває під окупацією ворога. На території АЕС є російські військові та важка техніка – вантажівки, танки, БМП.

Окупанти не втручаються в роботу АЕС, але вони там укріплюються, риють окопи, використовують станцію як військову базу.

На сьогодні ЗАЕС стабільно працює в енергосистемі України, виробляє необхідні обсяги електроенергії.

– Були чутки, що росіяни хотіли передати Запорізьку АЕС Росатому. Що їм завадило? 

– Мало чого вони хотіли. Як вони збиралися це зробити, я не розумію. ЗАЕС працює в енергетичній системі України, весь обіг коштів проходить через Енергоатом, ми розпоряджаємось електроенергією, виробленою ЗАЕС.

Вибачте, але тільки недоумок думає, що це можливо.

Це така сама нісенітниця, як і заяви росіян про постачання електроенергії з нашої АЕС в окупований Крим. Говорити можна все що завгодно, але станція працює в іншому частотному режимі й не під’єднана до енергосистеми Росії та Криму.

Про експорт електроенергії в Європу та долю уранових шахт в Україні

– Була ідея об'єднати Енергоатом із підприємством СхідГЗК, яке видобуває в Україні уранову руду. Що зараз?

– Нещодавно ми надали Кабміну відповідні пропозиції. Сподіваюсь, що найближчими днями уряд ухвалюватиме рішення. Ми пропонуємо об’єднати не весь ГЗК, а тільки частину. Ми не візьмемо на себе ті шахти, які планується вивести з експлуатації та законсервувати.

Ми збережемо ту частину, яка може видобувати уран за конкурентною ціною, щоб можна було виходити на світовий ринок і виробляти з цього урану паливо для власних потреб. Ми готові в це інвестувати.

За нашими розрахунками, щоб СхідГЗК був прибутковим, необхідно вкласти у підприємство близько 12 млрд грн. На першому етапі достатньо вкласти до 2 млрд грн, щоб підприємство почало розвиватися. 

– Останнім часом у ЗМІ багато говорять про перспективи України стати великим гравцем на європейському ринку електроенергії. Нещодавно Енергоатом розпочав експорт електроенергії в Молдову. Коли ми зможемо вийти на ринки інших країн Європи?

– Ми вже ведемо перемовини, щоб розпочати експорт електроенергії до Польщі. Лінія, яка з’єднує Хмельницьку АЕС з Польщею, дозволяє нам відправляти туди електроенергію під напругою 750 кВ. Польща наполягає на пониженні класу напруги цієї лінії до 400 кВ.

Для нас це невигідно, оскільки суттєво зменшиться її пропускна спроможність. Але якщо іншого варіанту немає… Це потребує великого обсягу додаткових робіт і устаткування – як з нашої, так і з польської сторони.

Тож, початок експорту електроенергії у великих обсягах  в Польщу стане можливим через рік-півтора. 

– Уявімо, що це вже відбулося. Що це означає для Енергоатому?

– Вже сьогодні Енергоатом може експортувати за довгостроковими контрактами 2000 – 2500 МВт. Зараз багато потужностей НАЕК стоять у резерві, але краще б вони у такий складний час працювали на експорт.

Це принесе користь і Україні, і Європі.

Доходи від продажу електроенергії за кордон можуть стати джерелом фінансування PSO та підтримки доступних тарифів на електроенергію для населення. Крім того, компанія отримуватиме фінансові ресурси для повоєнної відбудови пошкодженої та втраченої інфраструктури Запорізької АЕС.

Зрештою, відкриються можливості під наявні експортні контракти залучати дешеві довгострокові кредити на будівництво нових енергоблоків в Україні.