Ціни на бензин, пальці Лукойлу та інвестори з Австрії: інтерв’ю з головою мережі АЗС Amic

Аудрис Стропус — литовський експат і генеральний директор однієї з найбільших в Україні мереж АЗС Amic. Це правонаступниця українських автозаправок російського нафтового гіганта Лукойл, її материнська австрійська компанія Amic Energy придбала ці АЗС у 2015 році за 280 млн євро.

Стропус майже не спілкується з пресою. Замість розмов з журналістами він воліє зосередитися на робочих процесах. З одного боку, це дозволяє приділяти якомога більше уваги проблемам: попри своє почесне місце середнього гравця на ринку, мережа АЗС Amic все ще намагається вилізти зі збиткової ями.

Утім, така таємничість підживлює конспірологів. Навіть сьогодні, через сім років з моменту угоди з Лукойлом, не всі конкуренти Amic вірять, що зміна власника — не звичайна юридична формальність. До того ж навіть сам Стропус довгі роки працював у закордонних "дочках" Лукойлу — у литовській Lukoil Baltija R і польській Lukoil Polska.

До недавнього часу чутки про ймовірний зв’язок Amic і Лукойла не завдавали серйозної шкоди. Однак ситуацію змінило повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Вже через шість місяців, 18 серпня, Бюро економічної безпеки  України (БЕБ)  ініціювало арешт усіх АЗС Amic за ймовірний зв'язок з Лукойлом і спроби начебто ухилитися від сплати понад 1 млрд грн податку. 

Арешт АЗС — продовження політики української влади. За останні шість місяців правоохоронці ініціювали арешт десятків російських бізнес-активів на території України на $1,5 млрд. Їх мають залучити на відновлення післявоєнної України.

В інтерв’ю LIGA.net Аудріс Стропус разом зі своєю правою рукою — фінансовим директором Amic Україна Тетяною Тележинською — відповідає на всі звинувачення правоохоронців і розповідає, яких втрат понесла компанія через російську агресію проти України.

Про арешт АЗС Amic та прорахунки БЕБ

— У пресрелізі БЕБ зазначено, що суд заарештував 308 заправок Amic, хоча Amic свого часу купила у Лукойлу трохи більш як 200 АЗС. Вам відомо, які ще АЗС було заарештовано?

А.С.: Заарештували 234 наші АЗС, чотири нафтобази та землю. Ми не можемо їх продати чи перебудувати, але продовжуємо працювати. Суд не заарештував наші рахунки, тому ми не втратили своєї функціональності.

БЕБ знайшло якісь АЗС на окупованих територіях: одна частина — у Криму, інша — у Донецькій та Луганській областях. Вони колись належали Лукойлу, але він продав їх ще 8 років тому.

До нас вони жодного стосунку не мають. Лукойл продав їх ще до операції з Amic Energy. БЕБ просто не розібралося, що і кому належить. Все гуртом заарештувало і не перевірило.

Т. Т.: Частина заарештованого майна нам не належить. Є активи, які ми орендуємо. Також під арешт потрапило майно, яке Лукойл продав десь у 2013-2014 роках. Ми не розуміємо, якою базою даних користувалося БЕБ, це майно було продано ще до приходу Amic.

— За версією слідства, Amic Україна наперед завищувала свої витрати, щоб знизити податкові виплати. Також БЕБ встановило, що Amic протягом 2016-2021 років сплачувала дивіденди російській компанії з державною часткою. За моєю інформацією, йдеться про "дочку" компанії Лукойл Lukoil Lubricants International Holding Gmbh. Як ви це прокоментуєте?

А.С.: Я почну з останнього запитання. Amic Україна ще жодного разу з 2015 року не виплатила дивіденди. Нікому й жодного разу. Жодної гривні та жодної копійки. Це якась плутанина та абсурд. Amic Україна з 2014 до 2019 року була збитковою. Щоб ви розуміли, компанія мала більше боргів, ніж коштували її активи. А нам ще потрібно було розвивати компанію.

Тепер про податки. За останні два роки ми об'єднали всі свої юридичні особи під парасолькою однієї організації (ПІІ Амік Україна. – Ред.). Навіщо? Щоб простіше було керувати бізнесом. Це перше. По-друге, так ми набагато прозоріші, адже все, що відбувається в компанії, можна побачити в одному документі — у нашій фінансовій звітності. Все прозоро. 

Протягом шести років до нас не було жодних претензій із боку податкової. Навіть навпаки. Торік, коли Міністерство економічного розвитку аналізувало ринок, нас внесли до п'ятірки найбільших платників податків ринку із 1 літра палива.

— Ви обговорювали з кимось цю справу з правоохоронних органів чи з Офісу президента?

А.С.: Ми не знали, що проти Amic ведуться якісь кримінальні справи. Нас ніхто не інформував, що нас у чомусь підозрюють, особливо в ухиленні від сплати податків. Ця справа — чисте рейдерство. Я так вважаю. Інакше це не назвеш. Я вперше з таким стикаюся.

У партнерстві з нашим юридичним радником та за підтримки посольства Австрії ми звертаємось до всіх передбачених законом інстанцій та структур. Починаючи з БЕБ та Генеральної прокуратури, закінчуючи міжнародними інструментами захисту, які є в Україні.

Ми повністю відкриті і готові конструктивно і по поличках розібратися в кожному звинуваченні, тому що повністю впевнені у своїй позиції. Єдине, чого ми просимо в органів влади, — бути об'єктивними та не блокувати господарську діяльність на час такого розгляду.

Т. Т.: Якщо ви подивитеся нашу фінансову звітність за 2019 рік, ви побачите, що наш кредитор пробачив нам усі накопичені відсотки за кредитом. Усі ці відсотки Amic Україна відобразила у доході, тим самим ми збільшили базу для виплати податку на прибуток, а не зменшили її.

Так, дійсно, компанія не виплатила тоді податки на прибуток, бо, як сказав Аудрис, вона фіксувала збитки з 2014 до 2017 роки. А ці збитки за законодавством України переходять рік у рік, доки компанія їх не покриє.

Тому звинувачення БЕБ дивні. Наша фінзвітність публічна і кожен може перевірити її на сайті компанії.

— Чи були у вас такі проблеми в інших країнах? Наприклад, у Польщі, Латвії чи Литві, де вам теж належать колишні АЗС Лукойлу.

А.С.: Ні. Я шість років працюю з інвесторами Amic Energy. І за цей час у нас ніде не було таких проблем, як зараз виникли в Україні за 8 років роботи тут. Так, часто у ЗМІ дублюються одні й ті ж чутки та міркування з минулого. Угоду з Лукойлом схвалив Антимонопольний комітет України у 2015 році, компанія працює в Україні близько восьми років.

Ба більше, у Литві Комісія з національної безпеки вивчала у 2016 році угоду Amic Energy та Лукойлу і дала свій висновок, що угода відповідає інтересам національної безпеки Литви. А я нагадаю, що Росія — одна з офіційно визначених загроз нацбезпеці для Литви, починаючи з анексії Криму у 2014 році.

— Де ви купували паливо?

А.С.: В Україні, Білорусі, Литві та Польщі.

— Із Росії не купували?

А.С.: У дуже невеликих обсягах. До лютого 2022 року Лукойл постачав в Україну багато палива через різні компанії, близько 580 000 тонн на рік. Ці дані відкриті, їх легко знайти у спеціалізованих виданнях для паливного ринку. Ми купували лише 2-5% від цих обсягів. Нам невигідно було купувати паливо у Лукойлу. Тому ми, як і багато хто на ринку, дуже щільно працювали останніми роками з Кременчуцьким та Мозирським НПЗ.

Т. Т.: Я не хочу називати компанії, але головними покупцями нафтопродуктів Лукойлу були не ми, а наші конкуренти. 2021 року ми купили в українського імпортера всього 5% від поставленого цим постачальником палива Лукойлу в Україну. Ще десь 30% ми купуємо у польського Orlen. Ми з 2017-2018 років серед лідерів ринку з диверсифікації у бік джерел постачання з Європи. 

Про руку Лукойлу та акціонерів Amic

— У своєму пресрелізі ви повідомили про підготовку до позову та плани оскаржити арешт АЗС. Це буде позов до українського суду чи до міжнародного?

А.С.: Ми готові працювати з будь-якою організацією та структурою, щоб донести правду та закрити це питання. В Amic немає ні руки, ні навіть пальця Лукойлу. І немає жодного факту, що це підтверджувало б.

У нас австрійські власники та менеджери з Литви. Арешт європейської компанії без жодних вагомих причин — це поганий сигнал. Нічого хорошого це за собою не несе.

— Ви сказали, що Amic довгі роки не приносив прибутку та дивідендів. У чому тоді була логіка купівлі цього бізнесу? 2014 року Україну важко було назвати привабливим ринком для інвестицій: розпочалася війна та економічний спад. А акціонери Amic погодилися виплатити за АЗС в Україні 280 млн євро, не маючи досвіду за спиною на паливному ринку.

А.С.: Я не брав участі в угоді, тож я не знаю, скільки вона коштувала. У середньому одна АЗС Amic, ймовірно, коштувала десь $300 000-400 000. Але це така справа. Аmic Energy, що мав людей із досвідом роботи в австрійській компанії OMV, зробив їх ефективними. За кількістю АЗС у нас лише 3% на ринку, а за обсягом продажів — 7%.

Це дуже добрий показник і результат. У Лукойлу ми купували запущені АЗС. Ми реструктуризували борги, оптимізували бізнес та інвестували. За вісім років ми інвестували у розвиток своїх АЗС в Україні близько $30 млн. Ми підняли продаж та вивели компанію на новий рівень.

Це було непросто. Але з 2019 року компанія приносить гроші, хоча Лукойл і близько не стояв поряд. Лукойл, навпаки, хотів піти з цього ринку. З 2014 року він продав усі свої АЗС у Східній Європі. І не лише в Україні, Латвії, Литві та Польщі, а й в Угорщині, Чехії, Словаччині та Естонії.

— Ви не знаєте, скільки коштувала AMIC Energy купівля АЗС у Латвії, Литві та Польщі?

А.С.: Ні. Я знаю, що спочатку AMIC Energy купила у Лукойлу АЗС в Україні, а потім у 2016 році купила одним пулом заправки в Польщі, Латвії та Литві. Спочатку купівлі українських АЗС навіть брав участь СЕО OMV (Петер Лешер. — Ред.), але потім він вийшов.

Про збитки через Росію, амбіції Amic та ціни на пальне

— У 2020-2021 роках Amic Україна мала плани розширити свою присутність на українському ринку. Що завадило?

А.С.: Ми хочемо розвиватися, але тоді ніхто особливо не хотів продавати свої АЗС. Цього року ми планували побудувати нові автозаправки та модернізувати старі, але потім почалася війна (йдеться про повномасштабне вторгнення Росії в Україну взимку 2022 року. — Ред .).

Хочеться поступово покрити територію України заправками Amic. Нас, наприклад, більше на півдні України — на Одещині, а от у Львові та інших містах та передмістях нас мало.

— Бойові дії якось торкнулися ваших АЗС?

А.С.: Так. У перші дні, коли російський агресор проходив через Антонівський міст (під Херсоном. — Ред.), було знищено дві наші автозаправки. Вони стояли по обидва боки одразу за Антонівським мостом. Також нам відомо про 10 пошкоджених АЗС, ще 20 — під окупацією.

Крім того, під Бородянкою (Київська область. — Ред.) агресор знищив нашу нафтобазу, більша частина палива, що було там, згоріла. Ми рахували, що на сьогодні від початку війни через бойові дії постраждало наших активів на $20 млн. Це заправки, нафтобаза та паливо.

Фінальну суму збитків можна буде порахувати лише після перемоги (України. — Ред.). У нас у Херсоні були дуже гарні АЗС.

— Вимагатимете компенсацію від Росії?

А.С.: Будемо. Як і будь-яка інша компанія.

Т. Т.: Ми активно стежимо за всіма законодавчими змінами у частині репарації. Активно ведемо оцінювання збитків, і обов'язково вимагатимемо від країни-агресора компенсацію всіх збитків.

Ми чудово розуміємо, що саме Росія прийшла на нашу територію та зруйнувала наші життя.

А.С. – Так.

— Ми бачимо, що ціни на АЗС в останні кілька місяців повільно, але впевнено падають. Чи варто очікувати людям на відскік цін?

А.С.: Минулого тижня гуртові ціни на пальне почали зростати. Тому я не виключаю, що невдовзі це може позначитися трошки і на заправках. Хоча в принципі тенденція на зменшення цін не зникне.

Ми ніколи не продавали вище ціни на ринку, завжди намагалися продавати трохи нижче. Думаю, що так буде й надалі.

— Хто зараз головний імпортер палива?

А.С.: Я не можу сказати точно. Ми поділили між собою напрямки, звідки купуватимемо паливо. Ми купуємо з Литви та всередині України. Хтось — в іншому місці.

Поступово палива ставатиме більше, і це заслуга всіх. Дуже сильно допомогли державні структури. За чотири місяці ми з нуля відбудували всю логістику. Адже з початку війни Україна втратила можливість імпортувати паливо з трьох сторін — з півдня, півночі та сходу. Залишився лише західний напрямок. Втрачено було 2/3 логістики.

— А що буде взимку? Чи немає ризику, що в Європі виникне дефіцит нафтопродуктів?

А.С.: У світовому масштабі дефіциту палива немає. Дефіцит є у кількох регіонах Європи. Але це не тому, що його фізично не вистачає, просто є проблеми з логістикою.

Розв'язати цю проблему непросто, але можливо. Ми вже відновили роботу кількох своїх нафтобаз. Підготовка до зими йде на повну.

— Останні кілька років ринок АЗС в Україні вважали преміальним та маржинальним. А який він зараз?

А.С.: Ті компанії, які возять паливо, — звісно, вони заробляють. Але хіба компанії завозитимуть в Україну паливо, якщо на цьому не заробиш? Я сказав би, що там не дуже висока премія. Так, вона є, але роботи набагато більше. І дуже великі ризики.

У нас, наприклад, не всі водії, які возять паливо з Литви, згодні доїжджати до Києва. До Рівного, а далі — бояться. Так і працюємо, будуємо логістику, шукаємо паливо. 

Найпростіше буде, коли Україна звільнить південь країни. Тоді ми зможемо постачати паливо морем. А коли ми доб'ємо ворога на сході, тоді простіше стане.