Скасування держрегулювання: скажіть нарешті людям правду – з пальним у країні легко не буде

Кабінет міністрів України відмовився від державного регулювання цін на пальне. Щоб оператори ринку могли наситити ринок необхідним ресурсом, за словами міністерки економіки Юлії Свириденко. В уряді очікують, що граничні ціни на дизпаливо будуть не більше ніж 58 грн за літр, на бензин – не більше ніж 52 грн.

Відгуки на це рішення, як завжди, виявилися полярними: перемога спекулянтів або мудрий крок уряду. Зрада й перемога, нічого нового. Поділюся своїм ставленням.

Все спочатку

Головна причина дефіциту пального в Україні – відсутність достатнього постачання.

Європа паливнодефіцитна сама собою. Наприклад, Польща – наш головний партнер – має шукати для себе імпорт 7 млн т дизпального та бензину на рік. Це навіть більше, ніж все наше прогнозне споживання у повоєнний період.

Усвідомте нашу місію: Україна – перша країна Європи, яка позбулася російських енергоносіїв! На власному досвіді ми зараз переконуємось, як складно це зробити та як складно прийняти рішення про ембарго іншим. 

Жодна країна Європи не має досвіду 100% переорієнтації на нові джерела постачання.

Великі виклики – великі проблеми. З ресурсами ми визначились, навіть їх законтрактували, але не можемо їх довезти з європейських портів, НПЗ, нафтобаз до України.

Питання вирішується, ті ж поляки дивуються нашим темпам, але все одно потрібен час. Очікується, що місяців зо два. Це за умови, що нічого не станеться, а на війни це норма.

Як наповнити ринок

Прискорити наповнення ринку можна зустрічним шляхом – обмеженням споживання. Дійсно, на ажіотажі співгромадяни почали заповнювати не тільки баки авто, але й будь-які інші місткості. 

В одній з мереж поділилися статистикою: за можливості заправити 30 л пального, тільки половині клієнтів вдається втиснути такий обсяг. Тобто баки не порожні. Але ж з повним баком ми засинаємо краще.

Вчора прийшла статистика – в Україну ввезли 76 500 "пільгових" машин. Так розумію, за нинішніх умов люди купували їх, щоб активно використовувати, а не поставити в гараж. Рахуємо: 76 500 множимо на 20 л на добу (200 км пробігу) та на 30 днів = 46 млн л або 36 700 т на місяць. Наша розрахункова потреба – це 450 000 т пального на місяць. Потенційно маємо попит на 8% споживання.

Є ще одна обставина. Держрегулювання розділило ринок навпіл – одні дотримуються граничних цін, інші – ні. Відстань – 20 грн на літрі. Це спровокувало логічний перетік пального з першого сегменту в другий, сприяючи подовженню черг.

Також немає регулювання на гуртовий продаж, який тече у спекулятивний сегмент ринку, де хлопці зароблять 27 грн, а не 7 грн на літрі.

Можливість заробити на різниці цін – ще один фактор зростання попиту. Громадяни швидко стали трейдерами, увесь OLX продає талони на пальне.

Створення зайвих очікувань

Український уряд мав надію, що постачання ось-ось налагодиться (ми всі сподіваємось на краще). Але після того, як міністерка економіки Юлія Свириденко особисто побувала у Варшаві на "дизельних" зустрічах із союзниками, оцінка перспектив, імовірно, змінилася.

З очевидних причин уряд не хоче називати речі своїми іменами, але важке рішення про скасування держрегулювання (навіть тимчасове, на два місяці) має на меті збити попит. Прямий та спекулятивний. Розрахунок на черги себе не виправдав, тому перейшли до наступного кроку.

Що мені не подобається – це поспіх та створення зайвих очікувань. То ми говоримо про покращення за тиждень, потім за другий. То погрожуємо спекулянтам-мародерам, а потім погоджуємось на зростання цін. Але знову робимо це якось не щиро: говоримо про вільне ціноутворення, але очікуємо 52 грн/л на бензин та 58 грн/л на ДТ. Натомість гуртом дизпального дешевше за 60 грн за літр немає, проте є реальні контракти по 65 грн.

А головне – знаємо, що впевненості у достатніх обсягах постачання не маємо.

Як треба зробити

По-перше, пояснити населенню, що з пальним в країні легко не буде. 

Ми реально робимо неможливе, будуємо новий ринок, всупереч всьому розгортаємо потоки вуглеводнів із Заходу на Схід. Без перебільшення, змінюємо енергетичний ринок світу.

По-друге. Повернути акцизи. 

Ви вирішуєте завдання зменшення попиту методом високих цін. Але зараз висока ціна буде коштом високої націнки, яка нічого не дає з огляду наповнення ринку. Адже економічних стимулів у трейдерів більш ніж достатньо, проблема не в грошах. 

То нехай ця ціна буде високою коштом податків, зиску держави. Це й людям буде більш зрозуміло: купую пальне по 55-70 грн/л, але ж з них 10-15-20 грн піде на Збройні сили України. 

По-третє, продовжуємо методично працювати над розбудовою транспортних коридорів. Немає простих рішень, без політичної підтримки все буде набагато повільніше. Польща та Румунія не забезпечать необхідний обсяг. Треба нові партнери. Зокрема, тиснемо на Угорщину (з реверсом нафтопродуктопроводу трохи поквапились). Працюємо з німцями для транспортування із Західної Європи. Проробляємо шляхи із Середземного моря.

Уряд має говорити людям правду. Кого ви ще боїтесь налякати у цій країні? Чим? Нестачею пального та дорожнечею під час війни? Невже люди цього не розуміють?!

Сміливіше! Беріть приклад з наших хлопців на фронті!