Санкції на російську нафту будуть болючими для Росії, але не надто болючими для ЄС

Довгий час Росія шантажувала Європейський Союз постачанням енергоносіїв. Але ми показуємо, відмова від російських нафти та газу буде не такою витратною для Європи, ніж заведено вважати. Переговорна позиція ЄС у цьому питанні сильніша і потрібно нею скористатися для досягнення миру.

Перш ніж почати лякати світ ядерною зброєю, президент Росії Володимир Путін використовував як геополітичну зброю нафту та газ. Росія перекривала (чи погрожувала перекрити) енергопостачання цілим країнам, якщо вони не виконуватимуть накази Москви.

У новітній історії Україні газ перекривали у 2006 та 2009 роках. Якщо поглянути на це відсьогодні, шокує, що Німеччина та інші країни ЄС забули про цей нахабний шантаж і тепер підвішені на російському гачку у поворотний момент історії. Росія може бомбити міста у Європі та не очікувати практично жодної реакції від ЄС, тому що Євросоюз надто залежить від російських енергоносіїв. Російський економіст Сергій Алексашенко стверджує: навіть якби Росія окупувала Фінляндію, Європа все одно купувала би російський газ.      

Купувати енергоносії у Росії чи інших режимів, які вбивають невинних людей, – аморально. Однак ще гірше те, що обсяг постачання нафти та газу до ЄС абсурдно великий. Андріус Кубілюс, депутат Європарламенту, пише, що денний обсяг купівлі нафти та газу з Росії еквівалентний видачі Путіну 100 нових танків. Це вдвічі більше, ніж українська армія може знищити за день.

Уряд США наклав санкції на імпорт енергоносіїв з Росії та закликав інші країни зробити те саме.

Якщо ЄС та Китай приєднаються до санкцій, занепад російської економіки буде дуже швидким, що змусить Путіна припинити агресивну війну проти України та домовлятися про мир. У такому разі буде тимчасовий сплеск цін на нафту, який можна пом'якшити завдяки нафті, яка наразі зберігається в танкерах, крім того, країни Перської затоки можуть доволі швидко наростити видобуток.

Інший варіант – це запровадження програми "нафта/газ в обмін на продовольство", щоби доходи від експорту енергоносіїв можна було витратити лише на гуманітарні товари.

Але це малоймовірний сценарій. Фото дедалі більших руйнувань в Україні – Росія розбомбила пологовий будинок у Маріуполі, убивши матерів та немовлят, – найімовірніше, приведе до бурхливих протестів у європейських країнах та змусить уряди відмовитися від російських енергоносіїв. Інші країни можуть звертати менше уваги на моральні аспекти та продовжувати купувати російські нафту та газ. Однак навіть у цьому сумнішому, але більш реалістичному сценарії, Росія заплатить високу ціну.

По-перше, багато людей вважають, що нафта – це однорідний продукт, але це не зовсім так. Нафта може бути важкою і легкою, солодкою чи кислою. Перехід з однієї на іншу вимагає певних інвестицій у нафтопереробні потужності.

По-друге, нафту потрібно доставити від свердловин до покупців. Нафтопроводи від Росії до Європи (вони перекачують незначну частку російської експортної нафти) не можна переспрямувати. Танкери, які курсують між портами Росії та ЄС, можна використовувати для транспортування нафти до неєвропейських країн, але доставлення нафти з Росії до Китаю чи Індії займе набагато більше часу (особливо, якщо Суецький канал буде недоступним), таким чином обмеживши обсяги перевезення нафти. Перевезення залізницею дорожче, і також потребує певного пристосування.

По-третє, Росія звикла бути монополістом для великої кількості дрібних покупців. А у цьому сценарії вона зіткнеться з монопсоністом, тобто покупцем, який має владу на ринку. Наприклад, Китай уже купує російський газ дешевше, ніж Європа.    

По-четверте, контракти Росії з потенційними покупцями, найімовірніше, будуть укладені в основних валютах (долар, євро), що робить цю торгівлю вразливою до фінансових санкцій. Навіть нещодавній контракт на постачання газу з Росії до Китаю встановлює розрахунки у євро.

Що станеться з ціною за такого сценарію? Якщо нафта взаємозамінна, як багато хто думає, світові ціни значно не зміняться, і Росія продовжить отримувати доходи від експорту нафти.

Але якщо нафта не є такою взаємозамінною, буде значний розрив між ціною Urals (російської нафти) та іншими типами нафти, такими як Brent чи West-Texas. З ринкової ситуації видно, що маємо другу ситуацію. Сумнозвісна купівля російської нафти компанією Shell відбулася зі знижкою майже $30 на барелі.

Діаграма нижче показує, що такий розрив цін дуже нетиповий. Хто покриватиме цей розрив у довгостроковій перспективі – неясно, але зараз це російські виробники. Це означає, що російська воєнна машина матиме менше коштів.

Різниця цін Urals-Brent, долар США за барель

Отже, Захід має значний важіль тиску на Росію навіть із помірними санкціями.

З іншого боку, країни ЄС можуть працювати без російської енергії з помірними витратами.

Зараз не час знову задовольняти Путіна. Час нарешті йому протистояти та використати міцну переговорну позицію, щоби принести мир до Європи та захистити глобальну безпеку.