В США 30 млн чоловіків без роботи. А в Україні? Здається, після 40-ка багато хто вже не потрібен країні
Нещодавно мені потрапив на очі один цікавий факт: третина американських чоловіків "працездатного віку" не мають регулярного працевлаштування. І це не багато, ні мало – 30 млн чоловік (всього населення США – 328,2 млн людей. – Ред.)!
Цікаво, а скільки в Україні безробітних чоловіків, серед яких, безумовно, є як "ідейні", так і вимушені?! Відповідь можна тільки вгадати, адже будь-яка претензія на точну оцінку в країні, де загальна кількість громадян оцінюється "на око", з точністю до п'яти-десяти мільйонів, – це нісенітниця.
І все-таки, якщо припустити, що нас всього залишилося близько 40 млн, і використовувати ту саму пропорцію, що і в США, то вийде близько 3,5 млн. Чимало! І, впевнений, що ви легко знайдете таких в своєму оточенні.
Я, наприклад, знайшов моментально. Більше того, виявилося, що серед моїх приятелів таких дуже багато, що досить легко пояснити негласним віковим цензом, встановленим в нашій країні.
Поспостерігайте за людьми, що входять і виходять з офісних центрів – ви не побачите серед них багато чоловіків старших 35 років, максимум 40-ка. Зверніть увагу, хто обслуговує вас у магазинах і ресторанах. На відміну від досвідчених, повних непривітливої гідності і впевнених у собі французьких офіціантів, наші юні, усміхнені і послужливі.
Старі таксисти – теж анахронізм, схоже, вони всі давно наїжджають милі по Нью-Йорку. "Будівельна" тусовка стала суцільно молодіжною. У всякому разі, ті, хто в брудних будівельних робах і чоботях купує "ранкову" горілку в супермаркетах, явно люди "до сорока". Хоча, може бути, у будівельників процвітає "дідівщина" і поки молоді ганяють за горілкою, "старі" гріють кістки на залитих сонцем бетонних плитах.
На жаль, в Києві не залишилося жодного діючого заводу, щоб глянути на натовп біля прохідної, але не думаю, що в ній домінували б сивочолі токарі, слюсарі та віртуози інших робочих спеціальностей, які навчають секретам майстерності молоде покоління.
Те ж саме з лікарями, вчителями і артистами. Виділяється хіба що Академія наук і система вищої освіти, де тон задавав її покійний президент та інші старці, які може й не бачили Леніна, але вже точно добре пам'ятали Сталіна. Це останній оплот для "старих за п'ятдесят", і насмілюся припустити, що в академічній сфері така ситуація може зберегтися ще надовго. У всякому разі, так мені підказує власний досвід роботи в одному їх "передових" українських університетів.
"Академіки" – народ чіпкий, живучий і дуже витончений, коли справа стосується їх шкурних інтересів. Просто так викинути їх з кабінетів, з заляпаними мухами дипломами на стінах, які іноді навіть на англійській мові, так просто не вийде. Відступати їм нікуди, за межами своїх альма-матерів вони нікому не потрібні і на хліб вміють заробляти, в основному, переказуючи студентам стародавні підручники і плетучи інтриги. Битися будуть до останнього, не соромлячись методів і не боячись забруднитися.
Та що вже там говорити! Навіть органи вищої державної влади України, і ті разюче помолодшали. Де міцні, з синьо-червоними, трохи спитими і обвислими обличчями досвідчені господарники, які пройшли багаторічний шлях від робочих до розкрадачів?!
Де мудра сивочола інтелігенція?! Де досвідчені кадрові політики?! Їх немає!!! Їх місце зайняв молодий набрід, який керує країною без костюмів, краваток, совісті і царя в голові.
Так чому ж живуть і як заробляють собі на життя всі ці люди, які залишилися поза системою?! Про людей при владі говорити не буду, ви, напевно, й самі здогадуєтеся, звідки у них гроші. Але як же всі інші? Адже їх мільйони і вони не полетіли на небеса і не провалилися під землю, багато хто з них навіть не втік в Польщу.
Як вони можуть жити в Україні, не маючи справжньої роботи, з зарплатою, відпустками, лікарняними та фантазіями про пенсії?
Різновидів безробітних багато: від хворих, нещасних, схиблених бомжів, які потребують опіки держави і співчуття суспільства, до високооплачуваних, в минулому, фінансистів, банкірів, програмістів і навіть управлінців вищої ланки з престижними зарубіжними кваліфікаціями, які в якийсь момент випали з обойми і не зуміли повернутися назад. А між цими двома полюсами – мільйони людей з різними долями, історіями і способами виживання.
Без особливих претензій на будь-яку соціологічну достовірність, давайте просто оглянемося навколо і спробуємо зрозуміти, як ці люди виживають? Де різні категорії безробітних чоловіків, які не поїхали за кордон на заробітки, беруть гроші на життя?
Мої варіанти:
1. Виплати по безробіттю. На відміну від США, в Україні на нього довго не протягнеш. По-перше, платять всього кілька місяців, а по-друге, щоб отримувати стерпну за розміром грошову допомогу, потрібно, щоб вас звільнили з офіційної добре оплачуваної роботи. Інакше отримаєте "мінімалку", якої вистачить тільки, щоб спитися.
2. Рання пенсія та допомоги по інвалідності. Боюся, що в переважній більшості випадків, слова "пенсія" та "інвалідність" в Україні звучать як вирок, хіба що у вас є якісь додаткові джерела доходу або забезпечені люди, які піклуються про вас. Ті часи, коли відставний офіцер в ще відносно молодому віці міг на свою пенсію насолоджуватись рибалкою, помірним випиванням і навіть запрошувати на побачення жінок, безповоротно минули.
3. Життя на утриманні. Судячи з деяких моїх знайомих, до речі, в минулому дуже успішним, професійним і добре оплачуваним фахівцям і навіть, уявіть собі, які добре знають англійську, – це варіант! Хоча і з деяким збоченням. Адже в переважній більшості випадків цих чоловіків утримують не ті, хто повинен, а саме – вдячні діти, які міцно стоять на ногах. Найчастіше це або вірні дружини, які від безвиході обрали тягар годувальника сім'ї, або самотні жінки "необальзаковского" віку, переповнені невитраченою любов'ю, або засліплені тваринним інстинктом матері. Все-таки, слов'янські жінки – велика сила! Як би ми без них вижили?!
До речі, в середовищі молодших мужиків таких історій теж чимало – "сильна" стать із добувача перетворилася в домогосподарок і няньок для малолітніх дітей. Прибирання, борщі і котлети вони з успіхом освоїли, ще б грудьми навчитися годувати, і картинка гендерної рівності в одному зі зрізів суспільства стала б просто ідеальною.
4. Заощадження, інвестиції і криптовалюти. У цьому сегменті безробітних я б виділив дві категорії: тих, хто дійсно подбав про майбутнє, приготував сани влітку, і тепер, обережно інвестуючи свій пенсійний капітал, насолоджується зрілим віком.
По-моєму, дуже гідне проведення часу. І на забезпечене життя вистачає, і мізки зайняті, адже для того, щоб домогтися успіху, інвестуючи в цінні папери, необхідно дізнаватися багато нового і працювати головою, а й те, й інше, як відомо, продовжує життя і робить його цікавим.
Друга категорія – оповідачі, які запевняють оточуючих, що активно торгуючи цінними паперами, крипто, граючи в покер і роблячи ставки на спорт, можна заробити на життя. Мені здається, що в ці історії можуть повірити тільки ті, хто застряг на нижчому щаблі подібних "заробітків" – в залі з гральними автоматами.
5. Випадкові заробітки. Велика армія людей, готових працювати час від часу за готівку! Багато з них досить професійні, повні енергії і були б готові до повноцінного офіційного працевлаштування, але на це попиту немає. Навіщо роботодавцю платити податки і пенсійні відрахування, які, як недавно виявилося, нам вже ніколи не отримати назад, якщо є старий "добрий" кеш, який вирішує всі проблеми і прибирає зі шляху довгострокові зобов'язання?!
6. Дачники. Один мій друг, в минулому чесний фінансовий директор у великих відомих українських та іноземних компаніях, в приватній бесіді ділився радістю: у нього на дачі виріс відмінний урожай, і він може забезпечити овочами та фруктами всю сім'ю.
Ні, він не бере приклад з Імператора Діоклетіана, який ростив капусту заради задоволення і душевного спокою. Овочі потрібні йому, щоб виживати і годувати домочадців. Тепер ще він замислюється про пасіку і навіть склав блискучий бізнес-план з управління бджолами.
Таких чимало і при відсутності утриманців прогодуватися "з землі", напевно, можна. Хоча, не думаю, що ваша старість при цьому буде легкою і безтурботною. Ймовірно, в цю ж категорію варто було б включити численних рибалок і мисливців, особливо не чужих браконьєрського промислу.
Напевно, є й інші категорії "зайвих людей", які я не помітив і пропустив, та й нехай. Адже мета дискусії – не глибокий аналіз ситуації. Просто хочеться хоча б звернути увагу суспільства на ситуацію, що склалася.
Але ж, погодьтеся, що це проблема, коли країна, яка страждає від демографічної кризи, запросто виключає з життя мільйони своїх працездатних громадян. І з такою проблемою, боюся, нам "комунізм" не збудувати.
PS Про жінок писати не наважуюся, так як в цьому питанні вікова дискримінація змішана з гендерною, а це занадто ризикована тема для чоловічої дискусії.