Газ у Європі дорожчає. Чи вплине це на українських споживачів?

Європейські ціни на газ продовжують бити рекорди. Наприкінці липня ціни на газ на європейському хабі TTF виросли до рекордних з березня 2018 року $484 за тисячу кубометрів. Зростання цін спостерігається з квітня 2021 року.

Це нетипова ситуація для літнього періоду, адже в теплий сезон ціни зазвичай знижуються. З чим це пов'язано?

Нетрадиційне зростання експерти пов'язують з низкою чинників, серед яких особливо виділяється неринкова поведінка російського Газпрому на європейському ринку.

Що відбувається та як це відображається на українських споживачах – в партнерському проєкті LIGA.net і Федерації роботодавців нафтогазової галузі (ФРНГ).

В Європі настав газовий "голод"

Ринок Європи страждає від дефіциту газу. Це головна причина, чому ціни на "блакитне паливо" продовжують зростати. Зараз потреба в газі відчувається особливо гостро, адже у світі відновлюється ділова активність, а європейські країни готують свої підземні сховища до зими.

Традиційно Європа отримує газ з багатьох напрямків: власний видобуток, країни Близького Сходу, американський LNG, а також паливо з Росії.

"Країни стимулюють свою економіку – насамперед це стосується Китаю та інших країн тихоокеанського регіону. Значна частина газу йде саме за цим напрямком. Це той газ, який мав направлятися в Європу. Тож, як наслідок, утворився дефіцит, – розповідає директор енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. – Певним чином даються взнаки відносини Австралії та Китаю, які погіршилися. Китай не хоче купувати вугілля та газ в Австралії, це заміщається газом з країн Близького Сходу. Наприклад, катарський газ, газ з Еміратів, який мав би постачатися до Європи". 

А от газові сховища у Європі, які минулого сезону були практично переповнені ресурсом, у літо-2021 ввійшли напівпустими. Через холодну зиму європейські споживачі відібрали близько 65,6 млрд кубометрів газу. На початку сезону сховища були заповнені лише на третину, зараз цей показник вдалося підвищити до 50%. Однак це досі на 10-15 відсоткових пунктів менше середнього за останні п’ять років значення.

Цінову кризу нагнітає російський "Газпром"

Європейський дефіцит "блакитного палива" – історія, зручна для російського газового монополіста, який міг би компенсувати брак обсягів поставок. Натомість Газпром обрав позицію вичікування. Він мінімізував постачання газу своїм партнерським компаніям, очікуючи, імовірно, на зростання власних прибутків та подальші вчинки з боку Європи стосовно "Північного потоку-2".

"Поява певного дефіциту газу на ринку означає, відповідно, зростання ціни. Це – вигідна для Газпрому лінія поведінки, оскільки вона гарантує для нього максимізацію прибутку", – вказує президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

Уже зараз стає очевидним, що Росія продовжить тиснути на Європу, поки не переконається в остаточному сприйнятті ідеї запуску "Північного потоку-2".

Тут європейці мають зауважити: заповнювати вже існуючі потужності української ГТС Російська Федерація з незрозумілих причин відмовляється. Так, ТОВ "Оператор ГТС України" пропонував Газпрому додаткові транзитні потужності обсягом 63,7 млн кубометрів газу на добу, починаючи з квітня. Але Росія пропозицію так і не акцептувала, навіть з огляду на заплановані ремонти інших своїх газогонів з Росії до Європи.

"На мою думку, такими діями Кремль надсилає чіткий сигнал, що без запуску "Північного потоку-2" не варто чекати на збільшення обсягів поставок газу. Сподіваємося, що ЄС правильно прочитає цей сигнал і антимонопольний орган Європи надасть відповідну оцінку", – вважає голова ОГТСУ Сергій Макогон.

Він додає: якщо тенденція не зміниться і Газпром не збільшить обсяги постачання газу до Європи, то ціна, найімовірніше, продовжить зростати. Адже саме зараз необхідно забезпечити закачування достатнього обсягу газу до підземних сховищ ЄС на опалювальний сезон.

"Мене дивує, що Європейська комісія та її генеральний директорат, який відповідає за дотримання конкурентної політики, не проводить відповідне дослідження антиконкурентної та неринкової поведінки Газпрому та його клієнтів", – додає Михайло Гончар.

Тож, врешті-решт, пробачаючи Газпрому його дію, Європа ставить під удар своїх кінцевих споживачів, яким доведеться платити високі ціни за газ. 

Чи захищені від цінових шоків українські споживачі?

Відлуння європейської газової кризи вже відбилося на українському промисловому споживачеві. Ціни на газ на Українській енергетичній біржі з постачанням в серпні вже перевищила 15 грн за кубометр. Це втричі більше, ніж в серпні минулого року.

Чи зачепило зростання цін населення? Ні. І в першу чергу завдяки переходу побутових споживачів в травні 2021 року на річні контракти за фіксованим тарифом. Ще в квітні Кабінет міністрів зобов'язав постачальні компанії розробити базову річну ціну на газ, яка не ростиме протягом 12 місяців. В рамках таких тарифних планів лише близько третини постачальників продають газ клієнтам від 10 грн до 13,50 грн за кубометр.

А найдешевші постачальники – зокрема, державний Нафтогаз – пропонують менше восьми гривень за кубометр.

"Завдяки річним фіксованим пропозиціям українські споживачі уникають сезонних коливань і не переплачують за "блакитне паливо". Як свідчать огляди ГазПравди, деякі з постачальників взагалі ліквідували місячні ціни, адже їхні клієнти користуються тільки більш вигідними річними. Переходити на місячні ціни людям просто немає сенсу. Таким чином базові річні тарифні плани вже довели свою ефективність", – зазначає керівниця Центру правової підтримки споживачів газу інформаційно-консультаційного центру "ГазПравда" Єлизавета Белей.

Хоча зараз базова річна ціна має найвигідніші умови, в майбутньому постачальники можуть запропонувати привабливі ціни ще і в рамках сезонних тарифів.

Скільки газ коштуватиме в майбутньому?

Конкретні ціни на наступні сезони спрогнозувати важко. Все залежатиме від стабільності попиту та пропозиції на ринках. Але різке падіння цін, як це сталося торік, малоймовірне.

Цьому сприяють одразу декілька чинників. Перший – падіння обсягів видобутку в Нідерландах – на найбільшому європейському родовищі газу.

"Європейські експерти очікують, що у 2022 році темпи видобутку газу зменшаться вдвічі – до 4 млрд. кубометрів, що у 12 разів менше за показник 2013 року. Починаючи з 2015 року, на цьому родовищі стався злам тренду. Обсяги видобутку стали скорочуватись, і вже у 2017 році товарний обсяг газу склав 24,8 млрд. кубометрів. За результатами 2020 року, з Гронінгена видобуто лише 8,6 млрд, що співрозмірно з річним споживанням газу в Чехії, – пояснює директор з інтегрованих комунікацій Групи Нафтогаз Максим Білявський. – Нідерландська влада вирішила виводити з експлуатації дане родовище у 2025-2028 роках, попри доведені запаси газу (2,7 трлн. кубометрів). Офіційна причина такого рішення – землетруси в районі родовища Гронінген". 

Паралельно в ЄС зростає попит на газ. На думку фахівців, глобальний кліматичний тренд у найближчі п’ять років остаточно витіснить теплову генерацію і, відповідно, спонукатиме виробників електроенергії збільшувати частку споживання "блакитного палива".

При цьому в самих США газу теж поменшає: через глобальну кліматичну політику обмежується видача нових ліцензій, а також зменшується активність бурових робіт на вже існуючих ділянках. Такий тренд позначається на котируваннях: у липні тут так само зафіксований ціновий рекорд за останні три роки. 

Відтак, енергоефективність і як наслідок – зменшення споживання – в даному контексті знову стає завданням №1. Особливо для України з її високим рівнем енергоспоживання. Якщо лише населення та підприємства теплокомуненерго сповна скористаються потенціалом енергозбереження, потреби країни в імпортному газі зведуться до мінімуму.

А за умови розвитку та збільшення власного видобутку невдовзі Україна зможе взагалі відмовитися від імпорту газу. Вітчизняний Нафтогаз над цим нині активно працює.

За такого сценарію газ у майбутньому справді зможе подешевшати – адже вітчизняні видобувні компанії забезпечать усі внутрішні потреби, купувати паливо за кордоном більше не знадобиться.

Текст підготовлений Федерацією роботодавців нафтогазової галузі і публікується в рамках проєкту ФРНГ