Історії на мільярд. П'ять енергетичних перемог України за 30 років незалежності
За 30 років незалежності Україна пережила чимало важливих подій, які увійшли в підручники з історії. Ваучерна приватизація, два Майдани, військове вторгнення Росії і дві економічні кризи – лише кілька з них. Без "поразок" не обійшлося. Але перемог на рахунку сучасної України не менше – як політичних, так і в сфері економіки.
Залежність від РФ і укорінений не без її допомоги олігархічний режим спонукав різні уряди України на рішучі кроки: економічні реформи, гучні суперечки в міжнародних судах і геополітичні угоди з партнерами – в першу чергу з США і країнами Євросоюзу.
Чимало перемог у України і в енергетиці. За партнерства з Федерацією роботодавців нафтогазової галузі (ФРНГ) LIGA.net вирішила нагадати, про які перемоги йдеться, і який ефект вони принесли українцям.
Перемога №1 – Стокгольмський арбітраж
Стокгольмський арбітраж – історія найдорожчої перемоги НАК Нафтогаз України над російським Газпромом. Арбітражна суперечка тривала близько чотирьох років – з червня 2014 року до лютого 2018 року. Перемога в арбітражі принесла Нафтогазу понад $5 млрд доходу, а Україні – можливість не виконувати вимоги Газпрому на десятки мільярдів доларів.
Предметом суперечки стали умови контракту, який Росія і Україна уклали в 2009 році в присутності тодішніх прем'єрів Юлії Тимошенко і Володимира Путіна. За умовами угоди Нафтогаз повинен був купувати у росіян щонайменше 52 млрд кубометрів газу в рік за принципом "бери або плати". Вартість газу була прив'язана до вартості нафти і до падіння світових цін на нафту, та сильно перевищувала вартість "блакитного палива" на європейському ринку.
Умови виявилися кабальними. По-перше, український ринок стільки газу не споживає, а по-друге, – Нафтогаз не міг за умовами угоди перепродати "зайвий" газ Газпрому в Європу. Тому з року в рік Україна мала переплачувати за газ незалежно від обсягів поставок і потреб споживання.
Повинна була, але не платила. Так утворився борг, який Газпром захотів стягнути з Нафтогазу зі зміною влади в Україні у 2014 році. Сума претензії колосальна – близько $50 млрд з урахуванням відсотків за прострочення оплати. У свою чергу НАК у відповідь на позов російського монополіста зажадав від Газпрому перегляду контракту і компенсації $18 млрд за переплату газу з 2011 року.
І хоч суд, врешті-решт, став на бік української компанії, Газпром відмовлявся виконувати рішення арбітражу аж до грудня 2019 року. Тоді, в рамках нового контракту на транзит газу, Газпром погодився під тиском України та Німеччини виплатити компенсацію в обмін на відмову Нафтогазу від усіх претензій до росіян.
Перемога №2 – прощавай російський газ
Росія історично використовує поставки газу в політичних цілях. Тому конфлікти між Україною і РФ щодо газових питань розпочалися ще з розпаду СРСР. І що більше український уряд поділяв політичні погляди Європи, то жорсткішими були суперечки Газпрому з Нафтогазом через ціни на газ, що постачається в Україну.
За 30 років незалежності між Україною і Росією відбулися десятки дрібних і великих політичних угод, що стосуються питання газу. Один з яскравих прикладів – "Харківська угода", підписана в 2010 році президентами Віктором Януковичем і Дмитром Медведєвим.
Підписаний документ передбачав 30% знижку на газ для українців в обмін на дозвіл російському флоту залишатися в українському Севастополі до 2042 року. Присутність Чорноморського флоту в Криму стала плацдармом для росіян під час окупації півострова у 2014 році. При цьому "дешевий" газ з РФ не тільки віддалив Україну від Європи, але і зміцнив економічну залежність від Росії.
Але нам допоміг випадок. Влітку 2014 року у відповідь на зміну влади в Україні російський Газпром вкотре призупинив поставки газу на український ринок. На додачу монополіст зажадав від Нафтогазу в Стокгольмському арбітражі близько $50 млрд в якості оплати боргів попередніх років.
Дії РФ стали сигналом для України. У відповідь на позови Газпрому держкомпанія Нафтогаз ініціювала відповідний арбітраж проти російського опонента і відкрила імпорт газу з Європи в реверсному режимі. Альтернатива Росії істотно знизила залежність українського ринку від російського газу і згодом дозволила повністю відмовитися від поставок Газпрому.
Безпосередньо з Росії Україна не купує газ з липня 2015 року.
Перемога №3 – транзитний контракт
Україна – історичний транзитер газу до Європи. До 2019 року десятирічний транзитний контракт з Газпромом приносив Нафтогазу по $3 млрд щорічно. Але цінність української ГТС не тільки грошова.
Наявність транзиту – гарантія безпеки. Завдяки транзиту українські імпортери можуть купувати в реверсному режимі газ у європейських компаній і забезпечувати внутрішній ринок паливом. Також транзит служить "щитом" від політичних амбіцій Кремля.
Що це означає? Економічний тиск – одна з головних причин, чому Газпром з 2008 року будує в обхід України газотранспортні системи. На думку багатьох експертів, альтернатива української "труби" дозволить РФ не тільки скоротити доходи нашої країни, але і розпочати повномасштабну агресію.
Довгий час Газпром відмовлявся продовжувати транзитний контракт з Нафтогазом після 2019 року. Ставка Кремля була очевидною: добудувати до нового року в Балтійському морі газопровід Північний потік-2 – уже третій газопровід в обхід України до Європи.
Хотів, але не вийшло. Планам Газпрому завадили санкції США, запроваджені в грудні 2019 року. Рішення Конгресу де-факто зупинило на півтора року будівництво газопроводу. Щоб не втратити європейський ринок, Газпрому тоді довелося розблокувати переговори з Нафтогазом і підписати чотирирічний контракт на прокачування від 60 до 40 млрд кубів газу на рік.
Таким чином, Україна отримала контракт на $7,2 млрд і шанс заблокувати Північний потік-2 біля самого фінішу – Газпрому на момент введення санкцій США залишалося прокласти всього 6% "труби".
Перемога №4 – санкції США
Це може бути неочевидним на перший погляд, але санкції США проти Північного потоку-2 – теж заслуга України.
Підготовка до санкцій розпочалася з 2016 року. Україні вдалося заручитися в Конгресі США двопартійною підтримкою і призупинити будівництво Північного потоку-2, підписати новий транзитний контракт з Росією і заборонити великим міжнародним компаніям брати участь у проєкті.
Але боротьба продовжується. З 2021 року будівництвом "труби" займаються два російських кораблі – "Академік Черський" і "Фортуна", яким залишилося прокласти в Балтійському морі всього близько 100 км. У РФ обіцяють добудувати Північний потік-2 до вересня.
Перемога №5 – мільярди в ПСГ
Україна – країна з великим потенціалом зберігання газу. У власності держави знаходиться 13 підземних сховищ газу (ПСГ), здатних зберігати одночасно 32 млрд кубометрів "блакитного палива". Це багато. Українські ПСГ – найбільші за розмірами в Європі і треті – у світі.
Довгий час українські ПСГ не користувалися високим попитом. Особливо з боку іноземних компаній. До 2017 року зберігання газу для іноземців в українських ПСГ було невигідно. По-перше, бюрократія, а по-друге, – зберігати газ на території України їм дозволялося не більше 31 дня.
Простіше кажучи, іноземці не могли закачувати "дешевий" газ влітку і продавати взимку, коли ціни через сезонний попит набагато вищі. Торговельна модель, налагоджена в Європі, в Україні просто не працювала.
Але тенденція змінилася. Починаючи з червня 2017 року, Укртрансгаз разом з іншими "дочками" Нафтогазу ініціював ряд реформ на газовому ринку. Запуск режиму "митний склад", дозвіл зберігати газ в ПГС без розмитнення і можливість торгувати їм прямо в "підземці" зробили свою справу.
До 2020 року клієнтський портфель Укртрансгазу налічував близько 100 іноземних компаній з 26 країн. Нерезиденти закачали в українські ПСГ 10 млрд із 28 млрд кубометрів газу. Іноземці принесли оператору "підземки" в 2020 році третину від всієї торішньої виручки.
Що відбувається сьогодні? Інтерес нерезидентів до української підземки не зник. До середини 2021 року в українських ПСГ продовжує зберігатися близько 3,5 млрд кубів газу іноземних компаній, що дає Укртрансгазу додаткові доходи.