Кабала или спасение? 10 вопросов о помощи МВФ, ЕБРР и других

Навіщо потрібні міжнародні фінансові організації (МФО)?

Переважно для того, щоб підтримувати розвиток у світі, боротися з бідністю. Ці організації надають кредити, зазвичай під дуже невеликий відсоток, але з відповідними умовами використання цих коштів.

Найбільші кредити ми отримуємо від Міжнародного Банку Реконструкції і Розвитку (МБРР), Європейського Банку Реконструкції і Розвитку (ЄБРР), Європейського Інвестиційного Банку (ЄІБ), KfW (Німецького державного банку з розвитку).

Україна повертає всі кредити?

Дефолту ще ніколи не було – значить, вертає. 

Говорять, дефолт та відмова від співпраці з МВФ підуть на користь Україні. Це так?

Порівняно з іншими ресурсами, гроші МВФ та інших МФО коштують менше. Якщо є альтернативні джерела інвестування – можна відмовлятися. Але альтернативи немає, або вона дорожча. МВФ не хоче, щоб ми обов’язково підвищували тарифи чи "гнобили" своє населення та піднімали пенсійний вік. Вони хочуть стабільності у наших бюджетних розрахунках, зменшення дефіциту Пенсійного фонду і т.д. Якщо ми знайдемо інші шляхи закриття "дірок" в бюджеті, МВФ не буде проти.

Як використовуються інвестиції?

Двома способами. Якщо вони призначені для фінансової стабілізації країни, то кошти вливаються у загальний держбюджет. Далі країна сама вирішує, в який сегмент ринку їх вкласти.

Якщо гроші надаються як інвестиційний проект на конкретну ділянку економіки, то їх використовують для закупівель товарів та послуг в рамках розроблених інвестиційних проектів. Наприклад, на охорону здоров’я та покрашення автомобільних доріг. Останні цікаві для країни, оскільки їх дають під низький процент, набагато нижчий, ніж можна залучити від бізнесу, від випуску облігацій тощо. 

Які умови таких закупівель?

Світовий банк та ЄБРР знають про рівень корупції у країнах, що розвиваються, тому перестраховуються та розробляють свої правила проведення закупівель. Наприклад, визначають - який досвід має мати компанія, скільки постачальників має прийти. За правилами електронної системи публічних закупівельProZorro у тендері мають брати участь, як мінімум, два постачальника. За правилами Світового Банку достатньо й одного. З появою системи Prozorro Світовий Банк почав дозволяти проводити через неї певні види закупівель.

В Україні є приклади реалізованих інвестицій?

Є проекти, котрі завершуються добре, хоча ми ніколи не використали 100% інвестицій. Наприклад, наш медичний проект, що спрямований на вісім областей, був повністю реалізован тільки у Львівській області. Багато чого залежить від команди, яка впроваджує проект на місцях.

Проекти зазвичай розраховуються на декілька років, міжнародна фінансова організація прописує умови використання коштів, дивиться за темпом. Часто вони не використовуються навіть наполовину, країна не виконує умови, міжнародна фінансова організація не може дати більше, тому проект закривається або зупиняється на роки. Це, наприклад, сталося з проектом будівництва доріг - замість запланованих $500 млн, ми використали $80 млн. А все тому, що на етапі підготовки проекту не обговорили з громадськістю і не дізналися завчасно, що одна з ділянок не надана місцевою владою під будівництво.  

Чому так відбувається? У чому складність інвестпроектів?

Інвестиційний проект готує країна та її фахівці. Проекти не завжди досконало розраховані, не враховані питання підтвердження ефективності вкладених коштів.

Дуже низька мотивація використовування коштів. Галузі, куди йдуть інвестиції, десятиріччями знаходяться у стагнації, вони занедбані. І коли приходять гроші, люди на місцях – чиновники, службовці – не розуміють, як їх правильно використовувати, як закуповувати товари, визначити який товар краще, який напрям важливіший. Тому інвестиції можуть спрямовувати на "гасіння пожеж". 

Інша причина - недосконалість нашої нормативної бази. Завжди можна знайти якийсь пункт у правилах використання бюджетних коштів, за який можна відкрити кримінальну справу проти чиновника. Це дуже сильна перепона. 

Яку вигоду донори отримують з інвестицій?

Будь-яка країна потребує інвестицій у свою економіку. Добре, коли інвестує бізнес, але він не ризикує інвестувати в Україну через недосконалу економіку, юриспруденцію, систему зв’язків у країні. Тому міжнародні фінансові організації - чи не єдиний шанс отримати інвестиції.

Це великі пули коштів, які формуються внесками від багатьох країн світу. Наприклад, у Світовий Банк входять приблизно 187 країн, кожна з яких робить свій внесок. Наш внесок дуже невеликий. Найбільші мають - США, Японія, Німеччина, Франція, Британія, Канада. Залежно від розміру внеску, та чи інша країна так чи інакше впливає на рішення організації. Наприклад, квота Україна в голосуванні менше 1%. Для порівняння – Штати мають 16.39% впливу,  Японія – 7,84%, Канада 2,78%.

Держави-інвестори мають свої інтереси. Сусідні держави можуть надавати допомогу, бо зацікавлені у стабільному  демократичному сусіді, який би не "сповзав" у країни третього світу. Але гроші надаються не просто так, а за умови повернення з відповідним відсотком. У світі дуже багато вільних грошей, та бажання їх кудись вкласти. Але інвестори мають мати гарантію повернення своїх грошей.

Інвестують в Україну, та заробляють інші?

У нас конкурентний, глобальний ринок. Міжнародні закупівлі цим і цікаві, що можуть прийти іноземні постачальники, виробники та запропонують ціну нижче, ніж у країні.

Наприклад, аналогічне медичне обладнання закуповується через ProZorro та пілотні проекти на гроші кредиту Світового Банку. Різниця доходить до 50%. Закупівлі за правилами Світового Банку були дешевшими, тому що були зроблені одночасно на великі партії товарів та напряму від постачальника. 

Треба розуміти, що Україна не є виробником якогось сучасного обладнання чи матеріалів. Наприклад, ще п’ять років у нас не було достатньої кількості сучасної техніки для хороших доріг. Тому на першому етапі на ринку вигравав іноземний виконавець.

Як залучити більше інвестицій?

Показати, що спроможні чесно використовувати гроші. З боку міжнародних фінансових організацій немає великих претензій щодо розкрадання грошей на закупівлях, бо вони йдуть за правилами цих організацій, це зменшує можливість розкрадання.
Є застереження, що гроші не використовують, оскільки в міністерствах, департаментах, місцевих органах влади не вистачає інституційної спроможності правильно проводити закупівлі, визначати пріоритети інвестицій, оцінювати економічну доцільність тих чи інших заходів. Це можна виправити тільки шляхом покращення освіти для представників. У міністерствах часто немає людини, яка розуміє ці правила. Тому може бути ефективним наймати фахівців з приватного сектору, які на цьому знаються. Але і у приватному секторі не вистачає фахівців з сучасною освітою та досвідом.

Автор - Вадим Бізяєв, дослідник Київської школи економіки, який спеціалізується на інвестиційних проектах міжнародних фінансових організацій

Информационное партнерство LIGA.net и KSE происходит на безоплатной основе. Если у вас есть идеи о темах будущих эксплейнеров, пишите на [email protected] мы обязательно передадим ваши пожелания нашим партнерам в KSE