Що таке корупція? Як її відрізнити?
Корупція - це зловживання службовим становищем для особистої вигоди – так написано у законі. Але це дуже вузьке розуміння.
Вона має глибші корені. Мова про суспільний лад і про те, як влаштований доступ до суспільних благ. Ідея в тому, що в суспільстві доступ до важливих ресурсів (економічних, політичних, природних) зазвичай обмежений колом певних осіб.
Як правило, ці люди мають потенціал для того, щоб забрати ресурси силою. У певний момент вони вирішують, що воювати між собою невигідно, тому домовляються і створюють певні правила, які діють лише всередині їх кола, куди закритий доступ для інших членів суспільства.
В Україні це поняття ототожнюється з впливом олігархів або політиків, які ведуть свої справи на межі із бізнесом і зацікавлені в особистому збагаченні, а не в неупереджному розподілі ресурсів для всього суспільства.
Як відрізнити корупцію?
Є три основні ознаки корупції. Перша - наявність публічної влади (і права розподіляти суспільні ресурси) у осіб, що задіяні в корупції. Друга - використання цієї влади в особистих інтересах. Третє - від корупції є видима шкода суспільству.
Гроші, хабарі - це найнижчий ступінь корупції. Системна корупція відбувається на вищому рівні і вона виглядає як домовленості, коли йде обмін "посадами на потоках", де можна отримати корупційну ренту.
У такій системі, тільки "свої" люди можуть бути на посадах, де можна отримати відкати.
Як корупція завдає збитки?
Вона зменшує конкуренцію, бо ліцензії, доступи до ринків та замовлення отримують "дружні", а не найбільш ефективні підприємства. Відповідно, підприємці розуміють, що потрібно вкладати не в інновації і продукт, а в побудову знайомств з "потрібними" людьми. Від цього програє і бюджет (від завищених цін), і споживачі (від недостатньої якості товарів і послуг).
Минулого року Інститут економічних досліджень та політичних консультацій порахував, що економічний виграш від запровадження відкритих даних та антикорупційних заходів у державних закупівлях ProZorro, податковому адміністрування та на газовому ринку у 2014-2018 рр. склав $6 млрд щорічно. Це приблизно 6% ВВП України.
Іноземні інвестори називають корупцію однією з ключових проблем, через яку вони бояться інвестувати в Україну. Через корупцію їм важко передбачити, як бізнес буде розвиватися, бо вони не вміють грати за місцевими правилами. Це переважно стосується не транснаціональних корпорацій, які мають сильних юристів і податкових консультантів, а середніх підприємств.
Чи є плюси від корупції?
Можна і так сказати. Вчені з’ясували, що в 60-70-х роках корупція сприяла розвитку азіатських країн. У той час там не було якісного законодавства і практик, тому корупція встановлювала певні правила існування суспільства і допомагала орієнтуватися у тому, як працює держава. Але довгостроково корупція все одно несе більше шкоди, ніж користі.
Чи падає рівень корупції у світі?
Це важко виміряти, бо корупційні дії відбуваються за "зачиненими дверима". Найчастіше рівень корупції вимірюють за допомогою індексів, наприклад, Індексу сприйняття корупції від Transparency International. Але варто розуміти, що різні експерти розуміють під терміном "корупція" різне. Хтось відповідає про рівень політичної корупції, хтось займається корупцією у адміністративних органах, хтось знається на побутовій корупції.
Якщо більшість експертів говорять про якийсь певний вид корупції і не відстежують зміни у інших її видах, індекс може не відображати реальний стан речей.
Як сприйняття корупції впливає на корупцію?
У деяких авторитарних країнах, наприклад, у Арабських Еміратах, згідно індексів, рівень корупції нижчий, ніж в деяких демократичних країнах. Справа у тому, що при цензурі в країні про корупцію не пишуть і виникає відчуття, що якщо ти зіштовхнувся з корупцією, це виключення і особистий досвід. У демократичних суспільствах медіа багато пишуть про корупцію, відповідно, починає здаватися, що вона всюди.
Тоді громадяни перестають боротися з корупцією. Виникає проблема колективної дії - якщо людина розуміє, що всі поводяться певним чином, то для неї виникає більше ризиків. В цьому випадку участь у корупційних схемах стає раціональним кроком, а не моральною дилемою.
Хто в Україні є рушієм антикорупційної боротьби?
Це умовний трикутник, який складається з активістів, міжнародних організацій та української влади.
Активні представники громади доносять інформацію про проблеми до міжнародних організацій, бо уряд зацікавлений у збережені статусу кво і не реагує на скарги громадянського суспільства. У той же час, Європейський Союз прагне мати серед сусідів сильну та мирну країну, з якою можна будувати сталі економічні зв’язки. Корупція стає на заваді цьому. Тож донорські організації з цих країн ставлять українській владі вимогу - боротьба з корупцією в обмін на фінансову допомогу.
У цьому трикутнику бракує малого та середнього бізнесу - це той середній клас, який має ресурси, щоб впливати на політиків, та мають, що захищати - свій бізнес.
Варто звертати увагу на локальні можливості, де громадяни можуть впливати на розподіл ресурсів. Це зараз розвивається завдяки децентралізації. Як правило, в місті чи в ОТГ на сайті є інформація і про місцеві ініціативи, і про бюджети участі. Варто групуватися з людьми, які мають схожі пріоритети та інтереси для того, щоб їх відстоювати і впливати на локальну політику прозорими і чесними методами.
Які антикорупційні органи працюють в Україні?
Це НАЗК - Національне агентство з питань запобігання корупції. САП - Спеціалізована антикорупційна прокуратура. НАБУ - Національне антикорупційне бюро України. Та Антикорупційний суд - він все ще у процесі створення.
Також є Державне бюро розслідувань (ДБР), яке має стати українських аналогом ФБР та зокрема розслідувати корупцію у правоохоронних органах. Крім того, є низка інститутів, які створені як непрямі інструменти боротьби із корупцією. Наприклад, система електронних закупівель ProZorro, портал відкритих даних державної влади e-data.gov.ua та місцеві портали відкритих даних на рівні області, міста, ОТГ, а також можливості слідкувати за діяльністю місцевих депутатів через відвідування сесій, запити чи перегляд сесій онлайн. Можна також готувати громадську експертизу рішень і програм місцевої влади.
Чим вони займаються?
Завдання НАЗК - запобігання корупції серед держслужбовців та контроль за прозорістюі фінансування політичних партій. Це агентство зокрема перевіряє електронні декларації чиновників та, в ідеалі, мало би сигналізувати про їх сумнівні статки. НАБУ займається розслідуваннями топ-корупції - це чиновники вищих ешелонів державної влади, депутати, голови облдержадміністрацій, прокурори тощо. Потім НАБУ має передавати справи у Антикорупційний Суд. САП має наглядати за розслідуваннями НАБУ та представляти обвинувачення в судах, хоча в останні роки їх співробітництво було дещо складним.
Чи можна звернутися до них напряму?
До НАБУ можна звернутися, щоб подати заяву чи пропозиції, на їхньому сайті, а також безпосередньо через бокс для заяв у офісі або написати листа.
ДБР та НАЗК мають офіційні сайти із контактами. Більшість з цих органів також мають сторінки у Facebook. Офіційно до всіх цих органів можна звертатися через звернення громадян (Закон України про звернення громадян та Закон України про інформацію).
До місцевих рад та адміністрацій найпростіше звертатися через контактні дані на їхніх сайтах, приходити на громадські слухання або, якщо маєте конкретні пропозиції, звертатися через місцеву ініціативу або петицію (більш формально та вимагає їхньої реакції).
Про інструменти на місцевому рівні, радимо ознайомитися із Довідником громадського активіста від УНЦПД.
Автори - Оксана Гус, Олександра Койдель, викладачки Магістерської програми з публічної політики та врядування у Київській школі економіки.
Информационное партнерство LIGA.net и KSE происходит на безоплатной основе. Если у вас есть идеи о темах будущих эксплейнеров, пишите на [email protected] мы обязательно передадим ваши пожелания нашим партнерам в KSE