Бюджет в 5 раз больше, чем в Киеве. Как все устроено в норвежских "Броварах". Интервью

Норвегія - одна з найбагатших та найрозвинутіших країн світу. Крім перших місць у рейтингах розвитку і достатку, ця країна вирізняється  політичною системою із високими рівнями участі громадян у виборах та довіри до політичних інститутів.

Для того, аби дізнатися, чому Норвегія відмовилася від електронного голосування, хто досі обирає комуністів "по приколу" та як держава "змушує" громадян пересідати на електрокари, політолог  Максим Джигун зустрівся з Торе Опдалом Хансеном - мером Драммена, дев'ятого за розміром міста країни, що знаходиться поруч із Осло ( за розміром і розташуванням місто схоже на українські Бровари).

Бюджет, магічна фабрика та електрокари

- Давайте трохи поговоримо про вашу роботу міського голови. На сайті вашого міста вказано, що бюджет Драммена із населенням в 70 тисяч осіб складає близько $430 млн. Для порівняння, бюджет столиці України, Києва, із фактичним населенням близько 4-х мільйонів осіб - $2 млрд. Іншими словами, на одного жителя Києва припадає $500 бюджету міста, на жителя ж Драммена – $6142. Різниця в доходах міст – колосальна. Яким є розподіл бюджету міста та яка стаття витрат є найбільшою?

- В нашому місті, як і загалом у всій країні, є два найбільших сектори, які використовують левову частку бюджету міста. Одним із них є система догляду за людьми, яку ви, мабуть, не знайдете в більшості інших країн.

- Ви маєте на увазі систему охорони здоров’я?

- Я маю на увазі спеціальний догляд за старшими людьми. На зразок хоспісів, де за відвідувачами доглядають в режимі 24/7. Для такого догляду пенсіонери підписують із нами контракт та сплачують щомісяця близько 80% від їхньої пенсії в бюджет міста. Однак взамін на це отримують повноцінну систему догляду, де все включено. Інший сектор, який потребує значних фінансових затрат – це фонд заробітної плати людей, які працюють на муніципалітет. На сьогоднішній день в муніципальній системі працює близько 4500 людей.

- Ким працюють ці люди?

- Близько 1700 спеціалістів працює в системі охорони здоров’я. Переважно це лікарі, медсестри/медбрати та інший медичний персонал. Ще близько 2000 тисяч людей працюють в освітній галузі – вчителями у школах та вихователями в дитячих садках. Також в муніципалітеті працюють інженери, працівники міської адміністрації та бек-офісу міської ради. Більша частина бюджету міста йде на заробітну плату людей, які працюють на місто. І, я думаю, ці витрати складають близько 75-80% нашого бюджету .

- Що відбувається з рештою бюджету?

- У власності міста також знаходяться 42 компанії, які підтримують порядок, чистоту та забезпечення міста всіма необхідними ресурсами. На їх функціонування також потрібні чималі кошти. Разом із тим, у комунальній власності є й підприємства, що приносять місту прибуток. Приміром, компанія зі збору та переробки сміття щороку поповнює міський бюджет на близько $20 тис.

- Після збору та розподілу сміття, де воно переробляється?

- Більшість сміттєвих відходів ми утилізуємо в Швеції, кордон з якою знаходиться менш ніж за 200 кілометрів від нас. Однак частину сміття переробляємо на так званій "магічній фабриці" поруч із містом. "Магічність" фабрики в тому, що на ній сміття перетворюється в біогаз, який ми використовуємо для комунальної техніки та міжміських автобусів.

- Виходить, що міські автобуси Драммена їздять на екологічно чистому пальному?

- На жаль, наразі лише невеличка їх частина. Однак ми також активно працюємо над електрифікацією міжміського транспорту. На даний момент одне сполучення забезпечується автобусами на виключно електричному приводі.

- Наскільки я знаю, в Норвегії також активно зростає кількість електричних авто особистого користування? З чим пов’язаний такий запит суспільства?  

- Варто почати з того, що автомобілі в Норвегії надзвичайно дорогі. Я думаю, наша країна знаходиться на другому місці в Європі після Данії за вартістю автомобілів. Податок на купівлю бензинового автомобіля складає близько 50% від вартості нової машини. Однак, при купівлі електричного авто власник не повинен платити жодних податків. Купівля такого авто має й чимало інших переваг. Приміром, власники електрокарів платять вдвічі менше за паркування в місті, а також мають право користуватися смугами громадського транспорту в час пік. І станом на сьогоднішній день, близько половини усіх електричних автомобілів Європи продаються саме в Норвегії – країні, де 96% електроенергії добувається за допомогою гідроелектростанцій.  Більше того, держава має чіткий план, згідно з яким вже в 2025-му році в нашій країні будуть лише електричні автомобілі.

-  На вашу думку, чи зможете ви здійснити цей намір в повному обсязі?

- Думаю, що так. Проблемою, що не дозволяє зробити це ще швидше, є недостатня потужність більшості електричних машин. І найбільшим побоюванням, через яке люди не купують електричні авто є страх просто не доїхати до пункту призначення. Однак розвиток електрокарів відбувається надзвичайно швидко і зовсім скоро ця проблема має розв’язатися.

- Окрім переходу на відновлювану енергетику, більшість європейських країн турбує питання прийому біженців з Близького Сходу. Скільки таких людей на сьогоднішній день є у вашому місті та чи інтегруєте ви їх якось до життя в норвезькому суспільстві?

- Приблизна кількість біженців, які щороку прибувають до Норвегії, складає 10 тисяч осіб. Однак в останні роки їхня чисельність в Норвегії, як і в інших країнах Європи, зменшується. Держава, у співпраці з муніципалітетами, мають спеціальну програму для соціалізації таких людей. Приміром, у Драммені ми створили спеціальну школу, де протягом трьох років біженці мають можливість вивчити норвезьку мову та опанувати професію чи ремесло. Також ми маємо окрему програму для біженців віком до 18 років без батьківської опіки. Держава забезпечує їх житлом, харчуванням та опікуном із державної служби. 

- Питання щодо розвитку спорту у вашому місті. Ви маєте два професійних футбольних клуби, гандбольну, хокейну та лижну команду. Яка позиція міської влади до розвитку та популяризації спорту в місті? Та чи інвестуєте ви кошти в розвиток спортивної інфраструктури?

- Звичайно. Практично кожен спортивний об’єкт у місті був збудований міською владою. На сьогоднішній день у місті є 14 футбольних полів зі штучним покриттям та ще кілька – з натуральним. Також ми маємо величезний спортивний комплекс Drammenshallen. У ньому – 4 гандбольних майданчики, кілька волейбольних та міні-футбольних. Також, практично кожна з міських шкіл має свої спортивні майданчики. Окрім того, в Драммені є дві лижні траси – одна для гірських лиж, інша – для бігових змагань.

Комуністична партія Норвегії, голосування "по приколу" та відмова від Е-голосування

- Ви в політиці вже 39 років - вперше стали депутатом міської ради в далекому 1980-му. Політика – це ваша давня мрія чи ви почали займатися нею за волею випадку?

- Звичайно, про політичну кар’єру я думав давно. У 18-річному віці вступив до Консервативної партії Норвегії і того ж року виграв свої перші вибори до міської ради Драммена, ставши наймолодшим обраним представником у міській владі. Десь через 5 років мені запропонували посаду інформаційного радника у головному офісі Консервативної партії в Осло, де я працював аж до 2003-го року, коли мене вперше обрали мером Драммена. Тому я можу сказати, що політика є одночасно моєю професією та хобі, яким я завжди цікавився та захоплююся досі.

-  Нещодавно в Норвегії відбулись місцеві вибори, за результатами яких Консервативна партія здобула друге місце. Ви вважаєте це позитивним результатом? І що ви думаєте про результати місцевих виборів по країні в цілому?

- Ми маємо приблизно однакові результати виборів по всій країні, включно з нашим містом. Робітнича, Соціал-демократична та Консервативна партії сьогодні вже не настільки сильні та впливові як були раніше. Натомість значної популярності набувають дрібні партії, на кшталт Зеленої, Центру, Прогресу, та поступово стають впливовими політичними силами.

- Підйом дрібних політичних сил спостерігається не лише в Норвегії, але й в усій Європі. Яка цьому причина?

- Явка на цьогорічних виборах склала близько 60%, що вважається нормальним показником. Справа в тому, що сьогодні більшість жителів нашої країни  почуваються цілком задоволеними своїм життям. І часто на виборах люди не замислюються про те, за кого голосують. Коли у вас є сім’я, будинок, хороше авто і ви живете в цілком комфортних умовах, то в певний момент просто перестаєте боротися за краще життя політичними шляхами. І, тримаючи в руках бюлетень із переліком партій, ви думаєте: "Що ж, я маю за когось проголосувати, однак більшість з партій у списку мені давно відомі. Можливо дати шанс комуністам?".  

- Ви вважаєте, що Комуністична партія є загрозою для вашої країни? В Україні, наприклад, ця партія вже кілька років заборонена.

- Так. Однак, на мою думку, люди голосували за цю партію неусвідомлено (сміється). Я не знаю, скільки відсотків вони набрали, однак однозначно збільшили своє представництво у місцевих органах влади (на місцевих виборах Червона партія Норвегії отримала 10 місць в обласних радах та 80 – на місцевому рівні – Ред.). Маю зауважити, що лідер комуністів у парламенті, Бйорнар Мокснес, є доволі харизматичним лідером, який приваблює виборців.

- Для того, щоб перемогти на виборах, кандидати мають проводити політичну агітацію серед виборців. Як виглядає передвиборча кампанія в Норвегії та скільки в середньому може витратити кандидат в депутати міської ради на рекламу?

- Я можу сказати, скільки грошей витратила наша політична сила. Бюджет Консервативної партії на останніх місцевих виборах у Драммені склав близько 30 тисяч євро на всіх кандидатів разом. В результаті, до міської ради пройшло 15 наших представників. Справа в тому, що вибори в Норвегії не потребують значних ресурсів, адже ми абсолютно не використовуємо телевізійної реклами, зовнішніх банерів та не замовляємо послуг політичних технологів. Натомість - виготовляємо партійну газету та платимо за рекламу в соціальних мережах. Найефективніший спосіб агітації – спілкування зі своїми виборцями. За час передвиборчої агітації ми з однопартійцями обійшли близько 10 тисяч будинків у місті. Стукали в двері, спілкувалися із людьми. Переконували їх в тому, що будемо відстоювати інтереси людей на рівні міста.

-  На останніх місцевих перегонах виборці обирали лише партії та кандидатів, однак не голосували за мерів своїх міст. Яка в Норвегії система обрання голів міських органів управління? Адже, до прикладу, в Україні на місцевих виборах громадяни обирають і мерів.

- Ми мали схожу систему й в Норвегії близько 8-10 років тому. Однак обрання міських голів громадянами не увінчалося успіхом. Адже це часто призводило до випадків, коли люди обирали мера від однієї партії, а більшість формувалася від іншої. Виникав політичний конфлікт і місцеві органи влади ставали абсолютно недієздатними. Відповідно до логіки нашої політичної системи, мер має відображати настрої більшості. Через це мерів міст в нашій країні обирає вже сформована міська рада.

- Чи після такого кроку система стала більш стабільною?

- Безперечно, адже в такому випадку більшість на чолі зі своїм мером приймає рішення значно швидше та ефективніше. Приміром, якби голосуючи за такі відповідальні питання як бюджет, більшість не підтримувала бачення та позиції мера, в органів самоврядування виникала би політична криза.

- Ще одним нововведенням, яке намагалися впровадити в Норвегії під час виборів, було електронне голосування. Чому ця ідея не прижилася і ви повернутися до традиційної системи волевиявлення?

- Так, на виборах 2011 та 2013-х років в Норвегії дійсно проводився експеримент із електронним голосуванням, однак доволі швидко його припинили. Сьогодні ми не проводимо електронних виборів взагалі, тому що голосування – це, в першу чергу, секрет, а не шоу в прямому ефірі. На мою думку, найбільшою проблемою після введення електронного голосування стало те, що голосуючи вдома за допомогою комп’ютера чи мобільного телефону, втрачалася приватність та анонімність волевиявлення. І на рішення людини - за кого віддати свій голос - могли впливати, приміром, родичі виборця та, що найважливіше, спостерігати за процесом голосування іншої людини. В такій системі міг порушувався фундаментальний принцип демократичних виборів – свободи волевиявлення. За умови ж голосування на дільниці такі загрози зникають.

Автор - Максим Джигун для LIGA.net