Язык и медиа: версия Нацсовета
Первый замглавы Нацсовета по вопросам телевидения и радиовещания Украины Игорь Курус прокомментировал некоторые решения Нацсовета относительно русского и украинского языков в отечественном медиа-пространстве
Как скоро, по Вашим прогнозам, украинские телеканалы полностью перейдут на украинский язык?
Національна рада не має намірів форсувати такий перехід. Але ситуація, коли телекомпанії відверто нехтують законом, а це призводить до порушення прав десятків мільйонів україномовних громадян, тривати довго не буде. Мене вражає цинізм захисників національних меншин. Захищаючи начебто мови осіб, які становлять меншини, вони або захищають виключно російську мову, яка безперечно домінує в медіа просторі, або борються проти української, яка фактично стала попелюшкою у своїй країні.
Згадайте, хто з так званих борців проти начебто насильної українізації хоч раз згадав про білоруську мову? Чи болгарську, гагаузьку, грецьку, кримськотатарську, молдавську, німецьку, польську, румунську, словацьку чи угорську? Або мови на яких спілкуються євреї? Згадали? Ні! А це мови, які підлягають захисту відповідно до ратифікованої хартії. Тому, сподіваюся, що Національна рада не буде звертати увагу на гасла чи міжнаціональні провокації, а діятиме виключно на підставі законодавства та об’єктивної інформації.
Якщо конкретно, то строк такого переходу ми визначили у своїх рекомендаціях. Це еволюційний перехід на 90% мовлення протягом 3 років. Сподіваюсь, галузь без зайвої метушні виконає ці рекомендації.
Нацсовет обязал иностранных вещателей дублировать программы на украинский язык. Не считаете ли Вы, что такие условия приведут к, скорее, постепенному вытеснению их из украинского эфира, нежели к тому, что они будут заниматься переводом программ на украинский язык?
Національна рада не зобов’язувала іноземні телеканали дублювати свої програми українською. Національна рада прийняла рішення, відповідно до якого іноземні мовники, які планують працювати у кабельних мережах нашої держави, повинні адаптувати свій продукт до українського законодавства. Це означає, що власники програм повинні для себе вирішити, чи вони будуть далі працювати на українському ринку, чи ні. Якщо так, то необхідно зареєструвати підприємство в Україні, отримати відповідну ліцензію, і працювати в межах законодавства, як це роблять українські мовники.
Щоб було зовсім зрозуміло, то Національна рада вимагає від них виконання кількох статей Закону України "Про телебачення і радіомовлення", крім статті 10, яка регулює мовну діяльність. А також кілька десятків статей законів "Про рекламу", "Про захист суспільної моралі", "Про авторське право і суміжні права". Як бачите, про мову не йдеться. А той, хто говорить про мову, або не читав документу, або не хоче його читати взагалі.
Чем определяется количество выданных квот на вещание на украинском и русском языках? Почему, к примеру, у "Интера" их больше, чем у телеканала "1+1"? Это прописано в условиях лицензии?
Різноманіття мовних квот для різних телеканалів зумовлена тим, що телекомпанії отримували ліцензії у різні роки, а тому відображають принципи регулювання цього питання старим Законом про телебачення і, відповідно новою редакцією цього ж нормативного документу. Через те Національна рада і вирішила уніфікувати підходи до мовного регулювання. Що б ніхто не ображався, усі загальнонаціональні телекомпанії повинні регулюватися однаково.
Щодо інших, які працюють локально, то тут Національна рада відстоює принципи захисту мов меншин, що проживають у нашій країні. Для прикладу, тільки за нашого складу ради в АР Крим з’явилося кримськотатарське радіо. Це погано, чи добре?
Не считаете ли Вы, что 100%-ое дублирование абсолютно всех программ украинского эфира приведет к тому, что телезритель будет смотреть исключительно спутниковое телевидение?
Глядач має право обирати, що йому дивитися. Держава не може обмежувати його прав. Тому, якщо комусь цікаво переглядати телепрограму через супутникові засоби, то це можна зробити і зараз. Але обмежений ресурс, яким є частотний ресурс, не може використовуватися, як кому заманеться.
Держава дає бізнесменові право заробляти гроші на телебаченні. Але бізнесмен повинен заробляти ці гроші, виконуючи правила, які встановлює держава. І якщо цей бізнесмен, отримуючи ліцензію, погодився з цим, то Закон треба виконувати, а не коментувати чи бунтувати. Закони приймаються Верховною Радою для того, щоб їх виконувати.
Как Вы считаете, нужен ли сейчас украинскому телепространству такой довольно-таки резкий языковый переход?
Я не вважаю, що це різкий мовний поворот. Національна рада два роки проводила роз’яснювальну роботу і благала керівників телекомпаній виконати Закон. Але якщо вони не реагують, то, мабуть, пора відійти від прохань. Ви запитайте будь-якого глядача, який вийшов з кінотеатру після перегляду цікавої кінострічки, якою мовою йшов фільм - українською чи російською? В більшості люди цього не згадають. Їх не цікавить мова. Але мова цікавить політиків, які намагаються використовувати цей культурний феномен у політичній діяльності. І бізнесменів, які намагаються економити на мові. І в носі вони бачили інтереси цього глядача.
Якщо загалом, то Україна, ще 17 років тому прийняла відповідні програми по відродженню української мови, яка нищилася спочатку Російською імперією, а потім СССР. І якщо б держава запровадила такі заходи як це робилося у Радянському союзі, то думаю, ми вже б давно забули про проблему державної мови.
Комментарии