Рога, сыр и карантин. Как устроена и на чем зарабатывает буйволиная ферма в Закарпатье

Підприємець із Закарпаття Роман Фетько 13 років тому придбав до домашнього господарства буйвола та двох буйволиць. Так він підтримав родинну традицію. Розведенням тварин займався ще його дід. 

Зараз Фетько – власник буйволиної ферми "Карпатський буйвіл" у Виноградові на Закарпатті з більш ніж 70 тваринами. Ця ферма є найбільшою в Україні. Тут виготовляють десятки видів продукції з буйволиного молока та приймають тисячі туристів щороку. Подібні господарства також є під Хустом на Закарпатті, в Чернігівській області, на гірськолижному курорті Плай на Львівщині. Ще кілька буйволів тримають в Києві при Голосіївському монастирі та на Івано-Франківщині.

Як працює та чи приносить прибуток такий незвичний бізнес?

Чому саме буйволи

Буйволине господарство для Закарпаття не є чимось незвичним, розповідає керуюча фермою "Карпатський буйвіл" Інна Левдар, яка працює тут понад 10 років. "Цей напрямок нетиповий для всієї України, але не для Закарпаття, – каже вона. – Хустський, Тячівський, Рахівський райони завжди використовували буйволів як сільськогосподарських тварин". 

За словами Левдар, вибір саме цих тварин для власника ферми невипадковий: його дід тримав вдома 26 карпатських буйволів і намагався створити господарство для збереження популяції. "Проте під час колективізації тварин забрали, а згодом як неприбуткову тварину здали на м'ясокомбінат", – переповідає вона. Продовжити справу та зберегти карпатських буйволів дід заповів своєму онукові.

Втім, з роками буйволів ставало дедалі менше – їхнє поголів'я скоротилося до 50 тварин на всю Україну. Фетько вирішив нарешті діяти і виконати волю діда. 

У 2008 році, розповідає Інна Левдар, підприємець Фетько, який на той час вже мав власний фармацевтичний бізнес, придбав двох самок і самця, витративши на них близько $3000.

Він був не єдиним ентузіастом. У той самий час подібне господарство почав створювати німецький волонтер, екоактивіст Мішель Якобі. До того ж місцевий житель Михайло Гінцяк заснував асоціацію "Бугол Закарпаття" для збереження популяції цих тварин. 

Спочатку ферму не планували, просто тримали для себе, розповідає Інна. Але за кілька років, у 2012-му, до Фетька звернулись люди, які шукали, куди би збути своїх тварин. "Сказали: якщо хочете, викупляйте, нам немає часу за ними доглядати, заготовляти їжу", – розповідає Левдар.

Так Фетько збільшив кількість тварин до 12 особин. Збільшення поголів'я обійшлося приблизно в $10 000. 

"Утримувати таку кількість тварин вдома складно, тому виникла ідея створення фермерського господарства", – розповідає Левдар. Підприємець з помічниками промоніторили ринок і виявили, що ніша майже порожня. Проте організувати господарство швидко не вийшло: знайти потрібну ділянку землі не вдавалось. Буйволи весь цей час мешкали на полонині або в дерев'яних бараках посеред поля.

Та п’ять років тому карпатським буйволам побудували нове помешкання у місті Виноградів. "Ферма будувалася з нуля. Новий хлів, загін, басейн", – розповідає вона, не називаючи суму інвестицій. Але, зауважує менеджерка, тільки 6 га землі з близько 100 га Фетьку вдалося викупити – решта полів, які використовуються для випасу та кормозаготівлі, – орендовані паї місцевих мешканців.

До 2021 року ферма працювала як ФОП, а з 16 лютого – це вже зареєстроване фермерське господарство "Карпатський буйвіл".

Жодної гривні прибутку

Наразі на фермі вже 71 тварина: три дорослі самці, 40 самок репродуктивного віку, телички і буйволятка. Щороку стадо приростає 10-12 тваринами. Середній надій – 4-4,5 л молока на день після першого отелення, проте від народження до отелення у буйволиць минає аж чотири роки. 

Утримання однієї тварини в середньому обходиться у 223 грн на день. "Кожна тварина щодня споживає 70-80 кг сіна, 8 кг круп, а ще щось смачненьке – жмих, кукуруда, люцерна", – розповідає Левдар. Сам Фетько відмовився від спілкування з LIGA.net через свою непублічність.

На фермі виробляють понад 10 видів сирів, а окрім продукції, ферма інколи продає тварин. "Зараз орієнтовна наша продажна ціна – від $2000 до $5000. Залежить від віку тварини та її продуктивності", – каже Левдар.

На запитання, чи повернув власник "Карпатського буйволу" свої вкладення, Левдар відповідає коротко: "Ні. За всі 13 років він жодної гривні прибутку не отримав", – каже вона. 

Левдар зізнається: для "Карпатського буйвола" був розроблений бізнес-план, але він виявився далеким від реальності. Проблема в тому, що про користь і переваги буйволиного молока та продукції з нього знає дуже обмежене коло людей. Попит виявився нижчим, ніж очікували на фермі.

У суспільстві дуже низька проінформованість про буйволине молоко, підтверджує фермер з Франківщини Роман Яковин, який має шість буйволів карпатської породи. "Буйволяче молоко дуже цінується за високий вміст білку, жирів, кальцію та інших мікроелементів, вітамінів групи А і В, значно менший вміст холестерину ніж у коров’ячому", – розповідає він.

Як донести це до споживача?

Для поширення інформації про свої продукти фермери торгували буйволиним молоком та сирами з нього на ринках, відвідували сирні фестивалі та ярмарки, розробили сайт, активно залучали туристів через соцмережі. "Проте виявилося, що спеціалістів, які знають, як правильно презентувати, популяризувати товар у нас немає. Тому ми просто чекали, що хтось прийде і купить наш товар", – зізнається Левдар.

Усе змінив карантин.

Усмішка фортуни

Коли у світі сталася пандемія, "Карпатський буйвіл", як і багато інших малих бізнесів України, ризикував збанкрутіти. Але сталося інакше: на допомогу малому бізнесу прийшов середній.

Як розповідає Інна, на початку квітня минулого року власниця мережі клінік Медіскін Єлизавета Куртяк з Хуста започаткувала ініціативу допомоги малому бізнесу, в рамках якої локальних виробників знайомили з досвідченими маркетологами та піарниками. "Ми познайомились із власниками закарпатської PR-агенції, які півтора місяці працювали з нами як волонтери, а зараз вже є нашими штатними працівниками", – каже Левдар. 

За допомогою залучених спеціалістів онлайн-крамниця ферми та соціальні мережі розквітли. "Якщо раніше 90% продажу у нас було офлайн, то зараз найактуальніший канал збуту – онлайн-крамниця", – ділиться Інна. 

Співпраця вдалася: аудиторія крамниці збільшилася, продаж зріс.

За словами Левдар, у локдаун або непогоду через онлайн-крамницю продається близько 65% продукції. А у вихідні чи свята, наприклад, травневі, 90% сирів розкуповують безпосередньо відвідувачі на фермі. Асортимент збільшився: до молока додалися сметана, творог, м'який сир панір, буйволине масло, традиційний кляганий сир, бринза, а також моцарела, рікота, згущене молоко, мацоні. На замовлення тут також роблять страчателлу, бурату.

З'явилися постійні клієнти – винний бар "Сировина" в Ужгороді, крамниця "Закарпатські делікатеси" в Яремче, мережа магазинів "Молоко" в Києві.

Близько третини доходу забезпечують туристи, для яких незвична ферма відкрита вже п'ятий рік. "Ми маємо екскурсію з дегустацією – 100 грн з особи. До нас їдуть автобусами по 40-50 людей, вони приносять нам 30% доходу", – зазначає Левдар.

У 2020 році оборот "Карпатського буйвола", за даними Левдар, склав 1,3 млн грн. Роком раніше, у 2019-му, виторг був скромнішим – близько 800 000 грн. "Багато залежить від об'єму молока і кількості дійних голів", – пояснює Інна. 

Зараз, за її словами, господарство наближається до самоокупності. "За роки три-чотири плануємо отримати прибуток, а протягом наступного року точно самі себе забезпечуватимемо", – говорить менеджерка.

Шляхи розвитку

"Сюди вже вкладено стільки, що кинути справу не вийде, тільки розвивати", – розповідає Левдар.

Наразі "Карпатський буйвіл" шукає можливість обладнати поблизу ферми кемпінг, аби довше приваблювати туристів. "Але довкола немає дерев, немає поки хорошого клаптика землі – скрізь людські поля", – каже вона. Можливо, сподівається Інна, втілити цей задум у життя допоможе відкриття ринку землі. 

Втрачати час було би недоречно. Роман Яковин з Івано-Франківщини вже готує "Карпатському буйволу" конкурента. Він планує перетворити своє господарство на контактну екоферму для туристів, а тому має намір активно нарощувати поголів'я буйволів до вже наявних в господарстві французьких карликових овець і угорських свиней. 

Подібне буйволине господарство вже є і на Одещині – тут у Ренійському районі на самому березі Дунаю працює екопарк "Картал". 

Наступним кроком у розвитку "Карпатського буйвола" може стати обладнання повноцінного переробного цеху для виготовлення сирів. Поки що такого у господарстві немає: на фермі щодня переробляється 85 літрів молока, а цього обсягу замало для промислових сироварень (на виробництво 1 кг сиру потрібно в середньому 6-7 л). 

"Для того, аби інвестувати в переробку, треба бодай 50 дійних самок і 250 л молока. Тоді вже можна ставити сироварню, холодильну камеру для витриманих сирів. Це інвестиції в десятки тисяч доларів", – каже Інна. 

Інвесторів у "Карпатському буйволі" наразі не чекають. "В Україні таких буйвололюбителів, як ми, мабуть, більше немає", – посміхається Інна.