Рога, сыр и карантин. Как устроена и на чем зарабатывает буйволиная ферма в Закарпатье

Підприємець із Закарпаття Роман Фетько 13 років тому придбав до домашнього господарства буйвола та двох буйволиць. Так він підтримав родинну традицію. Розведенням тварин займався ще його дід. 

Подписывайтесь на полезный легкий контент в Instagram

Зараз Фетько – власник буйволиної ферми "Карпатський буйвіл" у Виноградові на Закарпатті з більш ніж 70 тваринами. Ця ферма є найбільшою в Україні. Тут виготовляють десятки видів продукції з буйволиного молока та приймають тисячі туристів щороку. Подібні господарства також є під Хустом на Закарпатті, в Чернігівській області, на гірськолижному курорті Плай на Львівщині. Ще кілька буйволів тримають в Києві при Голосіївському монастирі та на Івано-Франківщині.

Як працює та чи приносить прибуток такий незвичний бізнес?

Чому саме буйволи

Буйволине господарство для Закарпаття не є чимось незвичним, розповідає керуюча фермою "Карпатський буйвіл" Інна Левдар, яка працює тут понад 10 років. "Цей напрямок нетиповий для всієї України, але не для Закарпаття, – каже вона. – Хустський, Тячівський, Рахівський райони завжди використовували буйволів як сільськогосподарських тварин". 

За словами Левдар, вибір саме цих тварин для власника ферми невипадковий: його дід тримав вдома 26 карпатських буйволів і намагався створити господарство для збереження популяції. "Проте під час колективізації тварин забрали, а згодом як неприбуткову тварину здали на м'ясокомбінат", – переповідає вона. Продовжити справу та зберегти карпатських буйволів дід заповів своєму онукові.

Втім, з роками буйволів ставало дедалі менше – їхнє поголів'я скоротилося до 50 тварин на всю Україну. Фетько вирішив нарешті діяти і виконати волю діда. 

У 2008 році, розповідає Інна Левдар, підприємець Фетько, який на той час вже мав власний фармацевтичний бізнес, придбав двох самок і самця, витративши на них близько $3000.

Він був не єдиним ентузіастом. У той самий час подібне господарство почав створювати німецький волонтер, екоактивіст Мішель Якобі. До того ж місцевий житель Михайло Гінцяк заснував асоціацію "Бугол Закарпаття" для збереження популяції цих тварин. 

Спочатку ферму не планували, просто тримали для себе, розповідає Інна. Але за кілька років, у 2012-му, до Фетька звернулись люди, які шукали, куди би збути своїх тварин. "Сказали: якщо хочете, викупляйте, нам немає часу за ними доглядати, заготовляти їжу", – розповідає Левдар.

Так Фетько збільшив кількість тварин до 12 особин. Збільшення поголів'я обійшлося приблизно в $10 000. 

"Утримувати таку кількість тварин вдома складно, тому виникла ідея створення фермерського господарства", – розповідає Левдар. Підприємець з помічниками промоніторили ринок і виявили, що ніша майже порожня. Проте організувати господарство швидко не вийшло: знайти потрібну ділянку землі не вдавалось. Буйволи весь цей час мешкали на полонині або в дерев'яних бараках посеред поля.

Та п’ять років тому карпатським буйволам побудували нове помешкання у місті Виноградів. "Ферма будувалася з нуля. Новий хлів, загін, басейн", – розповідає вона, не називаючи суму інвестицій. Але, зауважує менеджерка, тільки 6 га землі з близько 100 га Фетьку вдалося викупити – решта полів, які використовуються для випасу та кормозаготівлі, – орендовані паї місцевих мешканців.

До 2021 року ферма працювала як ФОП, а з 16 лютого – це вже зареєстроване фермерське господарство "Карпатський буйвіл".

Жодної гривні прибутку

Наразі на фермі вже 71 тварина: три дорослі самці, 40 самок репродуктивного віку, телички і буйволятка. Щороку стадо приростає 10-12 тваринами. Середній надій – 4-4,5 л молока на день після першого отелення, проте від народження до отелення у буйволиць минає аж чотири роки. 

Утримання однієї тварини в середньому обходиться у 223 грн на день. "Кожна тварина щодня споживає 70-80 кг сіна, 8 кг круп, а ще щось смачненьке – жмих, кукуруда, люцерна", – розповідає Левдар. Сам Фетько відмовився від спілкування з LIGA.net через свою непублічність.

На фермі виробляють понад 10 видів сирів, а окрім продукції, ферма інколи продає тварин. "Зараз орієнтовна наша продажна ціна – від $2000 до $5000. Залежить від віку тварини та її продуктивності", – каже Левдар.

На запитання, чи повернув власник "Карпатського буйволу" свої вкладення, Левдар відповідає коротко: "Ні. За всі 13 років він жодної гривні прибутку не отримав", – каже вона. 

Левдар зізнається: для "Карпатського буйвола" був розроблений бізнес-план, але він виявився далеким від реальності. Проблема в тому, що про користь і переваги буйволиного молока та продукції з нього знає дуже обмежене коло людей. Попит виявився нижчим, ніж очікували на фермі.

У суспільстві дуже низька проінформованість про буйволине молоко, підтверджує фермер з Франківщини Роман Яковин, який має шість буйволів карпатської породи. "Буйволяче молоко дуже цінується за високий вміст білку, жирів, кальцію та інших мікроелементів, вітамінів групи А і В, значно менший вміст холестерину ніж у коров’ячому", – розповідає він.

Як донести це до споживача?

Для поширення інформації про свої продукти фермери торгували буйволиним молоком та сирами з нього на ринках, відвідували сирні фестивалі та ярмарки, розробили сайт, активно залучали туристів через соцмережі. "Проте виявилося, що спеціалістів, які знають, як правильно презентувати, популяризувати товар у нас немає. Тому ми просто чекали, що хтось прийде і купить наш товар", – зізнається Левдар.

Усе змінив карантин.

Усмішка фортуни

Коли у світі сталася пандемія, "Карпатський буйвіл", як і багато інших малих бізнесів України, ризикував збанкрутіти. Але сталося інакше: на допомогу малому бізнесу прийшов середній.

Як розповідає Інна, на початку квітня минулого року власниця мережі клінік Медіскін Єлизавета Куртяк з Хуста започаткувала ініціативу допомоги малому бізнесу, в рамках якої локальних виробників знайомили з досвідченими маркетологами та піарниками. "Ми познайомились із власниками закарпатської PR-агенції, які півтора місяці працювали з нами як волонтери, а зараз вже є нашими штатними працівниками", – каже Левдар. 

За допомогою залучених спеціалістів онлайн-крамниця ферми та соціальні мережі розквітли. "Якщо раніше 90% продажу у нас було офлайн, то зараз найактуальніший канал збуту – онлайн-крамниця", – ділиться Інна. 

Співпраця вдалася: аудиторія крамниці збільшилася, продаж зріс.

За словами Левдар, у локдаун або непогоду через онлайн-крамницю продається близько 65% продукції. А у вихідні чи свята, наприклад, травневі, 90% сирів розкуповують безпосередньо відвідувачі на фермі. Асортимент збільшився: до молока додалися сметана, творог, м'який сир панір, буйволине масло, традиційний кляганий сир, бринза, а також моцарела, рікота, згущене молоко, мацоні. На замовлення тут також роблять страчателлу, бурату.

З'явилися постійні клієнти – винний бар "Сировина" в Ужгороді, крамниця "Закарпатські делікатеси" в Яремче, мережа магазинів "Молоко" в Києві.

Близько третини доходу забезпечують туристи, для яких незвична ферма відкрита вже п'ятий рік. "Ми маємо екскурсію з дегустацією – 100 грн з особи. До нас їдуть автобусами по 40-50 людей, вони приносять нам 30% доходу", – зазначає Левдар.

У 2020 році оборот "Карпатського буйвола", за даними Левдар, склав 1,3 млн грн. Роком раніше, у 2019-му, виторг був скромнішим – близько 800 000 грн. "Багато залежить від об'єму молока і кількості дійних голів", – пояснює Інна. 

Зараз, за її словами, господарство наближається до самоокупності. "За роки три-чотири плануємо отримати прибуток, а протягом наступного року точно самі себе забезпечуватимемо", – говорить менеджерка.

Шляхи розвитку

"Сюди вже вкладено стільки, що кинути справу не вийде, тільки розвивати", – розповідає Левдар.

Наразі "Карпатський буйвіл" шукає можливість обладнати поблизу ферми кемпінг, аби довше приваблювати туристів. "Але довкола немає дерев, немає поки хорошого клаптика землі – скрізь людські поля", – каже вона. Можливо, сподівається Інна, втілити цей задум у життя допоможе відкриття ринку землі. 

Втрачати час було би недоречно. Роман Яковин з Івано-Франківщини вже готує "Карпатському буйволу" конкурента. Він планує перетворити своє господарство на контактну екоферму для туристів, а тому має намір активно нарощувати поголів'я буйволів до вже наявних в господарстві французьких карликових овець і угорських свиней. 

Подібне буйволине господарство вже є і на Одещині – тут у Ренійському районі на самому березі Дунаю працює екопарк "Картал". 

Наступним кроком у розвитку "Карпатського буйвола" може стати обладнання повноцінного переробного цеху для виготовлення сирів. Поки що такого у господарстві немає: на фермі щодня переробляється 85 літрів молока, а цього обсягу замало для промислових сироварень (на виробництво 1 кг сиру потрібно в середньому 6-7 л). 

"Для того, аби інвестувати в переробку, треба бодай 50 дійних самок і 250 л молока. Тоді вже можна ставити сироварню, холодильну камеру для витриманих сирів. Це інвестиції в десятки тисяч доларів", – каже Інна. 

Інвесторів у "Карпатському буйволі" наразі не чекають. "В Україні таких буйвололюбителів, як ми, мабуть, більше немає", – посміхається Інна.