Сигнал для рынка. Почему отмена земельного моратория неизбежна

Сьогодні серед політиків, економістів та експертів вже мало тих, хто б заперечував, що найбільш важливим кроком для розвитку сільської місцевості та земельної реформи наразі є відкриття ринку сільгоспземель, і що цей крок - неминучий. Попри наближення виборчих кампаній, є підстави сподіватися, що саме цей парламент увійде в історію як той, що ухвалив закон про обіг земель сыльгосппризначення – тобто ввів до повноцінного економічного обігу близько 40 млн га, поновив у конституційних правах 6,9 млн громадян – власників паїв та відновив економічне зростання на селі.

Майже пперед початком нового політичного сезону було зроблено дві знакові заяви. Мінагрополітики на своєму сайті назвало 5 базових засад майбутнього ринку, а заступник голови парламентського профільного комітету Олександр Бакуменко пообіцяв внести до Верховної Ради проект закону про обіг сільськогосподарських земель вже найближчим часом. У травні й президент заявляв про своє ставлення до мораторію як до порушення конституційних прав громадян та фактора стримування інвестицій в агросектор.

Таким чином, вперше за всі роки існування мораторію, від усіх трьох гілок влади надійшов сигнал про готовність припинити відкладати запровадження ринку землі, посилаючись при цьому на різні причини.

Проте, наскільки відчутним буде ефект від відкриття ринку земель для добробуту фермерів та землевласників залежить не лише від того, коли буде нарешті ухвалено закон. Найважливішими складовими успіху є забезпечення фінансування ринку землі і фермерства шляхом створення інструментів гарантування кредитів для малих сільгоспкомпаній, запровадження електронних земельних аукціонів, підвищення прозорості земельних відносин та захисту прав власників та виробників.

Ці кроки мають бути зроблені паралельно із підготовкою та прийняттям закону про обіг земель.

Варто відзначити, що існують різні думки про те, які саме зміни найбільш потрібні та в якій послідовності їх впроваджувати. Лунають вимоги до того, що до відкриття ринку мають з'явитись ті чи інші додаткові заходи (які у більшості випадків мають лише опосередковане відношення до ринкового обігу сільськогосподарських земель і не заважають обігу земель ОСГ та не сільськогосподарських земель вже сьогодні).

І тут важливо, щоб процес розвитку земельних відносин відбувався не "від закону до закону" (коли один закон суперечить іншому, або ж загальним пріоритетам розвитку земельних відносин, і чи не наступного дня після ухвалення закону доводиться ініціювати поправки до нього), а набув системного характеру. Зараз формування земельного законодавства часом нагадує лист з мультфільма Простоквашино, до якого по черзі додають свої фрази то хлопчик, то кіт Матроскін, то пес Шарік. Фактично зміни до земельного законодавства за останні роки є результатом ситуативних політичних домовленостей, а не системного підходу до сталого розвитку та використання земельних ресурсів.

Як свіжий приклад можна навести в цілому важливі й позитивні рішення парламенту щодо врегулювання питань колишньої колективної власності на землю та низки інших питань законопроектом 6049-д. Однак у згаданому законопроекті визначено переважне право орендаря, який орендує 75% масиву щодо використання всього масиву. Що це значить? По-перше, це йде на руку великим і потужним виробникам, дискримінує дрібних виробників та одноосібників, а землевласників – знову утискає в правах (на додаток до 7-річної оренди та мораторію), оскільки вони втрачають контроль над тим, хто фактично обробляє їхню землю. Хіба це відповідає задекларованому курсу на розвиток малого та середнього фермерства й турботу про права пересічних землевласників?

Тому ми пропонуємо профільному комітету Верховної Ради на цій сесії не лише внести законопроект про обіг земель (це питання вже перезріло), але й розпочати формування Стратегії розвитку земельних відносин в Україні до 2020 року. Досвід впровадження пілотних проектів з вдосконалення земельних відносин які впроваджує Світовий Банк та інші міжнародні партнери може стати у нагоді у цьому процесі.

Слід зазначити, що наступних 17 років на роздуми, як правильно запустити ринок с/г земель, уже немає. Наприкінці серпня вступило в силу рішення Європейського суду з прав людини про неконституційність мораторію на продаж сільгоспземель. За ним, уряд та парламент мають знайти збалансований підхід до регулювання ринку земель та відновити конституційні права власників. Якщо Україна не хоче створювати спеціального міністерства, до обов’язків якого входитиме відповідати від імені держави на масові позови пайовиків до ЄСПЛ, а потім і передбачати спеціальну статтю видатків у держбюджеті на виплати за порушене право власності (пропоную самостійно помножити 3000 євро – очікуваний розмір компенсації - на 6,9 млн), - думати треба набагато швидше, ніж у попередні роки.

Денис Нізалов,

керівник програми Світового банку та ЄС

Підтримка прозорого управління земельними ресурсами в Україні

(Land Transparency)