Как спасти пешеходов от самокатов, а их владельцев – от колес автомобилей. 5 идей

Електросамокати, моноколеса, самокати, ролики, гіро- та лонгборди стрімко завойовують українські міста, особливо в теплу пору року. Втім, до цього виявились не готові ані інфраструктура, ані законодавство, ані суспільство.

Персональний транспорт в Україні досі перебуває поза правовим полем. І це спричиняє чимало проблем: власники самокатів чи інших видів транспорту гасають тротуарами і часом збивають пішоходів; якщо ж вони виходять на дорогу, ризикують бути збитими самі, оскільки там їх не дуже раді бачити водії авто. Як оформлювати такі ДТП та страхувати своє життя водночас – незрозуміло. 

У Верховній Раді лежить законопроєкт, який має врегулювати правила пересування мобільним транспортом. Але поки його нема, кожен визначає правила на свій розсуд. 

Деякі українські міста, як от Львів, Одеса та Київ взялись самотужки регулювати проблему, поки у законодавстві існує юридичний вакуум. 

Україні вкрай потрібна суспільна дискусія на тему легкого персонального транспорту. LIGA.net готова її розпочати. 

Ми зібрали п'ять думок, як вирішити цю проблему.

Юлія Клименко – перша заступниця голови комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури

Законопроєкт [№ 3023 про легалізацію таких видів транспорту] розроблений ще у 2019 році, коли кількість користувачів легкого персонального транспору (ЛПТ) не була такою високою. Але коронакриза та відсутність нормального громадського транспорту фактично пересадила багатьох людей на персональний електротранспорт. Зараз вже неможливо ігнорувати ситуацію – оскільки в них немає юридичного статусу, а кількість ДТП стрімко зростає. Так, останні п’ять місяців трапилося понад 500 ДТП за участю, як пишуть, велосипедистів, але я думаю, що серед них також користувачі персонального електротранспорту. 54 людини в Україні загинуло. Навіть зараз, коли відбувається ДТП за участю водія персонального електротранспорту, поліція не знає, як його трактувати: у одних справах він – пішохід, в інших – велосипедист. 

У вересні законопроєкт пройшов перше читання, зараз перебуває у транспортному комітеті – вже надійшло близько 80 правок. Основні з них стосуються питання, чи випускати користувачів легкого персонального транспорту на тротуари та пішохідні зони, і якщо так – то на якій швидкості. Щодо цього точиться основна дискусія, і єдиної думки немає. Друга спірна тема: чи потрібно одягати шоломи. 

Безумовно, найкращий варіант – це будувати велодоріжки, якими зможуть рухатись і велосипеди, і ЛПТ. Але далеко не всі дороги для цього пристосовані. Ми обмежені інфраструктурою, архітектурою, яка часто нам дісталася ще з радянських часів, до того ж, не всі міста у найближчі роки зможуть інвестувати у велоінфраструктуру – коронавірус, на жаль, змінив пріоритети. Тому є ідея зробити національно велостратегію або стратегію мікромобільності, і виділити на це кошти на національному рівні. 

Підкомітет вже більш-менш визначився з правками, але ми, мабуть, ще візьмемо якийсь тайм-аут, щоб обговорити все зі спільнотами, тож, найімовірніше, голосування в цілому буде вже восени. 

 

Тарас Потічний – екскерівник сервісів Bolt, експерт ринку

Попит на прокат електросамокатів росте щомісяця впродовж року, і цей тренд продовжуватиметься ще принаймні рік-два. Бізнес швидко реагує на бум попиту і відкриває нові прокатні сервіси у всій країні.

Безумовно питання регуляції та інфраструктури повністю провалене законодавцями та багатьма міськими владами. На мою думку, місце електросамоката – лише на спеціально обладнаній доріжці, якщо таких достатньо в місті.

Однак у Києві, наприклад, відповідальні за це чиновники декларують неспроможність швидко розв'язувати питання розбудови необхідної інфраструктури.

Тому, на мій погляд, план може бути лише таким:

1. Усвідомити, що технічний прогрес і далі активно змінюватиме наше життя, а нам варто вчитись його приймати та ефективно вбудовувати в свій побут та бізнес.

2. Верховній Раді якнайшвидше прийняти закони для опису персонального електротранспорту.

3. Міським адміністраціям якнайшвидше розбудувати інфраструктуру (принаймні кілька тисяч кілометрів доріжок на прикладі Києва).

4. Примушувати користувачів самокатів виїжджати на дороги – злочин. Люди не захочуть помирати під колесами, які б закони не ухвалювали.

5. Щоб гарантувати більше безпеки у взаємодії пішохід-самокат, проводити активні інформаційні кампанії про безпеку користування.

Це складний шлях для держави і, звісно, простіше забороняти/скасовувати/штрафувати, аніж шукати сучасні державницькі рішення для сучасних вимог суспільства. 

Тому, важливо сформувати активну спільноту, щоб будувати діалог з чиновниками, обстоювати права містян та допомагати вбудовувати нові технології в щоденне життя міст. Наявність таких структур – важливий елемент у побудові тої безпечної та сучасної країни, у якій нам буде комфортно жити.

 

Анна Даниленко – голова ГО "Велодень в Києві", голова оргкомітету акції Всеукраїнський велодень у Києві

Новий транспорт з'являється у всіх містах світу, і всі зіштовхуються з проблемою, що з цим робити. У багатьох з них є велосипедна інфраструктура, однак у нас вона не розвивається. Від початку інфраструктурного проєкту до часу його реалізації минає три роки, це гра в довгу. А персональний транспорт вже є на наших вулицях.   

Тому ми пропонуємо вже зараз використовувати концепцію швидкісних зон, яка може врегулювати це питання, поки в нас немає інфраструктури у найближчі 5-7 років. Тобто коли ти на тротуарі і є принаймні ймовірність появи пішохода, швидкість має бути безпечною, щоб встигнути зреагувати – не більше ніж 10 км/год. Тротуаром також зазвичай користуються власники самокатів, літні люди на електрокарах, діти, частина ролерів і скейтерів. Але якщо здатен тримати швидкість потоку (на велодоріжці – 15-25 км/год) можна скористатися нею. Якщо райдер досвідчений, то він може рухатись дорогою на правах велосипедиста, позначаючи маневри на дорозі та себе світлом у темний час доби.

Також у деяких містах (попередньо це обговорюється з міськрадою Києва) ми йдемо до того, щоб дещо обмежувати швидкість прокатних самокатів, особливо, де є багато людей, щоб наїздів на пішоходів траплялося менше. 

Дмитро Білоцерковець, співголова фракції партії "УДАР" та радник мера Києва Віталія Кличка 

Зараз використання самокатів знаходиться в "сліпій зоні". Верховна Рада має всі передумови для врегулювання цієї прогалини, але відверто бездіє. У вересні 2020-го законопроєкт №3023 був ухвалений в першому читанні, однак досі до другого читання справа не дійшла.

Поки парламент відмовляється брати на себе відповідальність, влада Києва з 2020 року шукає та пропонує шляхи врегулювання цієї проблеми. Міська влада веде перемовини з компаніями-організаторами прокату електросамокатів на вулицях Києва. Мова про загальне обмеження швидкості, програмне обмеження швидкості в пішохідних зонах, затвердження списку визначних точок старту самокатів, страхування користувачів тощо.

Своєю чергою Київ готовий піти назустріч бізнесу та утриматися від заходів адміністративного характеру. Наразі, в період пандемії, необхідно особливо активно розвивати культуру малої мобільності на вулицях столиці. Меморандум про взаємодію готовий та буде запропонований до підпису учасникам ринку найближчим часом.

 

 

Олександр Полунін – моноколесник, співкоординатор спільноти легкого персонального транспорту 

 

Нам довелося виробити власну схему, як безпечно переміщуватися вулицями міста. На всі пропозиції про заборону та обмеження руху ЛПТ наша спільнота реагувала болісно, особливо про обмеження потужності персонального транспорту. Річ у тому, що потужність – це не завжди погано, скажімо для моноколесників чи гіроскутеристів – це не про швидкість, а про стабільність переміщення, адже частина потужності йде на підтримку балансу. 

Також загалом стикаємось із негативом від людей: частина суспільства ще не розуміє, що це, частина – вже активно користується.  

Ми – не прибічники того, щоб у законодавстві чітко розділяти моноколесо, гіроскутери, самокати тощо. Кращим варіантом є об’єднати їх в одну велику групу за масою та прописати правила поведінки для неї в окремих зонах, скажімо, на тротуарах, на велодоріжках, дорогах тощо. 

Також для нас важливо мати вибір, де саме рухатися. Аби невпевнені користувачі могли рухатися тротуаром, а досвідчені – могли виїжджати на дорогу. Проте, доки немає велодоріжок, під час руху тротуаром важливо надавати пріоритет пішоходам та не лякати їх.