Никогда такого не было, и вот опять. Кабмин ликвидирует Госпродпотребслужбу. Что потом?
Чи потрібно проводити лабораторні дослідження кожної партії мінеральної води "Боржомі", що імпортується до України? Це нібито безглузде запитання було вкрай актуальним ще три роки тому, коли закон вимагав сертифікат компетентного органу країни походження на всю харчову продукцію, в тому числі нетваринного походження. Наші грузинські колеги сильно здивувались і сказали, що вони непотрібні документи не видають.
Ми не посилались на відсутність повноважень, не потирали тихенько руки, посміхаючись в спину, а звернулись до парламентарів щодо необхідності якнайскорішого врегулювання цього питання. І воно було врегульоване, а потім і запроваджений ризик-орієнтований контроль.
Читайте також: Аукціони розбрату. Як продати бодай щось, коли ніхто нікому не довіряє?
І таких мікро-процесів було насправді дуже багато. Чого варте було, наприклад, запровадження єдиного вікна в пілоті ще до закону?
Я не ідеалізую роботу Держпродспоживслужби, там багато було і залишається питань, але чого точно не було і поки що немає, так це байдужості або ставлення до бізнесу як до дійної корови.
Чи всі можуть витримати хоча б таку ж скромну планку? Відповідь, на жаль, негативна. Наприклад, всі виробники харчової продукції в Україні зараз працюють поза межами закону, оскільки вони мають використовувати лише зареєстровані харчові добавки. А реєстру харчових добавок, який МОЗ мало б опублікувати ще в 2017 році, так досі і не існує.
Звичайно, зараз у МОЗ інші пріоритети, але що заважало це зробити в минулому або позаминулому році? Навряд чи це диверсія під харчову галузь України, скоріш за все просто байдужість або неспроможність. Навіть опублікувати харчові добавки, зареєстровані в ЄС (як по закону мали б бути зареєстровані в Україні), не можуть.
І яке геніальне рішення пропонує схвалити КМУ зараз? Реорганізувати ДПСС і створити нову службу…. І навіть запропонували вже керівника ліквідаційної комісії. По суті ми передаємо функції ДПСС до МОЗ! Це наочний приклад історії про те, що битий небитого повинен везти.
Тобто пропонується вирішити всі проблеми одним розчерком пера. Однак ніхто не вивчив питання належним чином. Так, що буде із визнанням ДПСС як компетентного органу для здійснення контролю при експорті агропродукції?
Чи не буде раптом історії про те, що хтось затягне із погодженням фінансування на виготовлення бланків фіто сертифікатів і ми заблокуємо експорт зерна ? Можна ж тягнути і з реєстром харчових добавок три роки!
Хто буде ділити офісні приміщення, бюджет і майно? І чи залишиться в цьому захопливому процесі час на координацію здійснення контролю? Чи забудуть при цьому всю махіну ЦГЗ, яку колись завбачливо вивели із СЕС, щоб не передавати в Держпрод?
Читайте також: Про що свідчить різниця в макроекономічних прогнозах уряду на НБУ?
А може після передачі ДПСС станеться диво і МОЗ раптом зрозуміє, що для здійснення контролю непогано було б уніфіковані форми розробити і затвердити?
Блажен, хто вірує, але для чого брати в заручники весь аграрний сектор? Чи не можна для різноманітності щось не забрати і поділити, а спробувати зробити? Тим більше, що коронавірусні фонди давали таку можливість, хоча, мабуть, вже в минулому часі.
Сподіваюсь, КМУ це рішення не схвалить. Агопродовольчий сектор зараз важко чимось об’єднати, але у в Ууряду цеу виходить. Навесні спробували квотами на міндобрива, тепер черговим реформуваннями системи контролю. А може для різноманітності спробувати якусь позитивну ідею?