Реформування земельної сфери в Україні, на відміну від медицини та освіти, не просто відстає, але відверто пригальмовує: точкові звільнення корупціонерів, розслідування НАБУ або ж передача частини державних земель у власність окремих ОТГ виглядають хіба що як епізоди, але аж ніяк не системна реформа.

Якщо ж говорити про загальну картину, то в цілому система публічного управління в галузі земельних відносин залишається надмірно централізованою, недостатньо публічною, непрогнозованою та перевантаженою внутрішньовідомчими конфліктами інтересів. Земельне законодавство залишається переповненим "рудиментами" радянського права, розпорошеним, декларативним та колізійним. "Новим" є лише те, що за останні десятиріччя сформувалася повсюдна "корупційна культура", коли недоброчесна поведінка посадовців "від землі" найчастіше стає правилом, а не винятком.

У пошуках причин такого стану справ є велика спокуса списати все на "кадри", які в цій сфері, щоправда, міняються доволі активно, однак насправді все складніше.

Чтобы прочесть этот материал нужно оформить подписку. Перейдите к полной версии страницы.
Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
Андрей Мартынгосгеокадастррынок землиземельна реформа