Фонд или понт: как популистская реформа может испортить отношения Украины с МВФ
ПДВ — скільки в цьому слові для аграрія сплелось! І, справді, саме про податок на додану вартість — про його механізми сплати та компенсації — в Україні останнім часом говорили більше за все. Навіть політичний цирк поступається місцем у генерації мемів цій темі.
ПДВ — це символ новітньої української економіки. Уособлення того високого класу еквілібристики, який демонстрували бізнесмени аби отримати компенсацію цього податку від держави. Часто ця "компенсація" ставала ґешефтом і для тих, хто тільки робив вигляд, що займається бізнесом.
Питання про зниження ставки цього податку в Україні завжди було сакральним. Багато з тих, хто форсував рішення цього питання, наводили приклад Європи. Там, мовляв, податкові ставки на продукти харчування становлять лише 5-9%. Такі пільги дозволяють споживачам купувати продукти дешевше, а фермерам продавати більше. Звісно, бюджет втрачає мільярди євро. Якщо ЄС може собі це дозволити, то Україна — ні.
Історія питання досить цікава. Можливе зниження ставки ПДВ завжди було улюбленою темою для обговорення в колах виробників. І ось цей час настав. У законопроекті №3656, який вносить зміни до Податкового кодексу України, йдеться про зниження цього податку. Так влада за сприяння деяких зернотрейдерів намагається вирішити проблему фіктивного ПДВ, ліквідувати так звані "скрутки".
"Скрутки" — це традиційна схема бізнесу по-українськи. Податок на додану вартість повертався за експорт продукції, яку перед цим купили без документів і за готівку. Фактично, компанія отримувала компенсацію ПДВ за неіснуючий товар. Такий вид "бізнесу" розцвів через вкрай неефективний моніторинг і просто через небажання податківців викривати такі схеми. І цей законопроект, вважають його творці, допоможе зменшити об’єм цього схематозу.
В теорії все виглядає непогано. Справді — зерно ж не кінцевий продукт споживання, а, значить, недоплачене ПДВ компенсується на рівні переробника. При цьому ціни для споживача залишаться незмінними. І бюджет буцімто на перший погляд теж не зазнає втрат: аграрії будуть платити податок менше, але ж і його відшкодування при експорті теж пропорційно зменшиться.
Логіка такого кроку зрозуміла. Навіть більше: є ті, хто вважає, що зменшення ПДВ — це справжня пільга для фермерів. Мушу розчарувати — насправді це не так. Зі зниженням ПДВ, знизяться, відповідно, і ціни реалізації продукції, а отже й виручка господарства. У той же час ПДВ зменшується саме на недоотриману суму. Менше отримав — менше сплатив. Результат нульовий. Які тут пільги?
Однак, якщо виручка аграрія менша суми, яку треба сплатити як ПДВ, то виникає від'ємна різниця сплати податку. Таке буває або при значних інвестиціях, або при неврожаях та збитках як було цьогоріч. Теоретично можна звернутися з заявкою про компенсацію цього "мінусу" із бюджету. Проте на практиці цього майже ніхто не робить.
Чому? Все просто — після такого звернення до вас у двері постукають ввічливі (чи не дуже) податківці. Як правило, візит цих непроханих гостей закінчується одним — штрафом. Разом зі зниженням ставки ПДВ таких випадків стане ще більше.
Не варто говорити й про те, що тепер треба дійсно вести "подвійну бюрократичну бухгалтерію", адже по деяким товарам ПДВ залишиться на рівні 20% і, відповідно, треба перебудувати всю систему обліку на підприємствах. Але хто про них зараз думає?
Крім негативних наслідків для агробізнесу, зниження ПДВ йде у розріз з домовленостями з Міжнародним валютним фондом. Згідно підписаного з Фондом меморандуму, Україна взяла на себе зобов’язання утримуватися від будь-яких податкових пільг. Звичайно, за винятком вже прийнятих норм, які стосуються видатків на охорону здоров’я, пов’язаних з COVID-19.
Усі ж інші зміни у податковій політиці України ставлять під загрозу співпрацю з МВФ. Саме ту співпрацю, від якої зараз залежить набагато більше, ніж реформи на папері.