Жизнь без Facebook. Как я сел на диджитал-диету и выжил
Digital detox - це модне нині словосполучення, яке символізує відмову від електронних сервісів на певний період часу. Я випробував на собі місячний курс діджитал детоксу і несподівано… вижив.
Останні сім років свого життя я віддав, щоб поставити на ноги компанію, яка зараз стала одним з лідерів книжкового ринку. У грудні я продав свою частку у видавництві та нарешті отримав можливість трохи відпочити від бізнесу, перезавантажитись, набратися сил і найближчим часом почати новий проєкт.
Перший тиждень після передачі справ я просто не мав бажання користуватися телефоном та відповідав тільки на основні повідомлення. А після цього, свідомо вирішив зробити період місячного діджитал-детоксу, упродовж якого обмежив користування соціальними мережами однією годиною на тиждень.
Повністю відключитися від технологій не вийшло - електронна пошта займала три-п’ять годин на тиждень. Також щотижня я переглядав кілька тематичних телеграм-каналів, щоб бути в курсі подій. На це витрачалося ще до двох годин. Тобто, загалом на режим онлайн йшло від шести до восьми годин на тиждень.
А як щодо FOMO?
Останнім часом все частіше говорять про ефект FOMO (fear of missing out). Це страх пропустити щось важливе, поки перебуваєш офлайн. Люди, які звикли до постійної присутності в соцмережах, бояться "бути не в курсі" - пропустити нову тенденцію чи новину, залишитися за межами якогось обговорення.
А це, в свою чергу, підштовхує до ще більш активного використання соцмереж. Таким чином, FOMO замикає коло. Але за собою такої "ломки" я не помітив. Можливо, тому що свідомо та заздалегідь почав підготовку до детоксу.
Попередня підготовка
Уже рік я налаштовую свій ритм медіаспоживання: вимкнув усі сповіщення на телефоні (виняток лише для повідомлень родичів, ділових партнерів та ключових людей із керівництва компанією), обмежив використання соціальних мереж до двох годин на добу, переніс всі "іконки" програм на останній екран телефона, залишив увімкненими тільки основні сповіщення із корпоративної системи управління проєктами.
Дискомфорт був, радше, через зміну динаміки зайнятості. Я мимоволі помічав, що намагаюсь навантажити себе задачами, щоб перенаправити залишок управлінської енергії. Мені допомогли зустрічі з розумними людьми, бібліотека друкованих книг, ютуб-інтерв’ю цікавих мені персон, які слухав, неспішно гуляючи вулицями, та статті, які я постійно зберігаю для читання в офлайн режимі. Цей місяць був, мабуть, першим, коли сальдо прочитаних і придбаних книг кренилось в бік перших.
Що я отримав в результаті через місяць?
Кілька важливих для мене повністю прочитаних книг із розміченими закладками та коментарями по всьому тексту, кілька зошитів із виписаними власноруч кульковою ручкою думками, проєкт власного стартапу із гіпотезами та варіантами розв'язання проблем та й, загалом, значно більш структуровані плани на майбутнє.
Раніше ми думали, що технології принесуть в наше життя тільки прогрес і будуть поставлені на службу людині, але тепер ми розуміємо, що це не зовсім так. Згідно зі статистикою Світового економічного форуму, яку наводить компанія McKinsey, з 2007 по 2017 рік кількість вільного часу в людей зросла з шести годин та восьми хвилин до семи годин та сорока восьми хвилин. Але при цьому, в структурі відпочинку, 47% часу ми почали проводити перед екраном, порівняно 33% десятиліттям раніше.
Ми точно уже не зможемо бути незалежними від технологій, але можемо взяти наш час під контроль. Зрештою, в ритмі нашого життя має бути присутнє не тільки колесо, в якому ми біжимо на швидкість, змагаючись з іншими під пильним контролем цифрових сервісів, а й насолода від моменту звичайного перегортання сторінки паперової книги, походу в театр або відпочинку в компанії друзів.