07.01.2019, 11:37

Как построить Буковель. Александр Шевченко в Big Money

Александр Шевченко (фото - Big Money)

Интервью Евгения Черняка с совладельцем и экс-директором горнолыжного курорта Буковель (укр.)

Автор і ведучий проекту BIG MONEY - бізнесмен і власник Global Spirits Євген Черняк, зустрічається з бізнесменами і топ-менеджерами і задає їм жорсткі питання про те, як створювати, підтримувати і розвивати бізнес.

Черговий гість програми - 47-річний уродженець Коломиї народний депутат України Олександр Шевченко. Заробивши в середині 90-х - початку 2000 років перші статки на скуповуванні та перепродажі заводів, він вирішив втілити в життя свою ідею - побудувати на території України гірськолижний курорт европейського зразку.

Реклама

Власних коштів для реалізації бізнес-плану йому не вистачало. Тому Шевченко у 2002 році поїхав представляти свою ідею колишньому власнику Приватбанку Ігорю Коломойському. Їх плани співпали. Олігарх пообіцяв проінвестувати в ідею Шевченка і дотримався свого слова. З 2004 по 2010 роки в гірськолижний курорт Буковель вклали приблизно $500 млн. Наразі, чистий прибуток курорту за підсумками попереднього сезону - приблизно 150 млн грн. Але, за словами бізнесмена і депутата, такої віддачі замало для окупності проекту.  

В інтерв'ю проекту Big Money Шевченко розповів про труднощі, з якими стикнувся під час реалізації бізнес-проекту Буковель, про деталі знайомства та переговорів з Ігорем Коломойським і співіснування з іншими інвесторами. Про те, хто і як може стати їхнім партнером, про стратегію та основні принципи розвитку курорту, вплив бізнесу на соціальну сферу та розвиток країни. Про те, куди інвестує власні кошти, суміжний бізнес та рівень зарплат працівників. Чому Буковель - це проект, який окупається десятиліттями, і скільки ще часу потрібно, щоб вийти в нуль. 

LIGA.net публікує найцікавіші уривки з розмови Черняка і Шевченка.

Євген Черняк і Олександр Шевченко (фото - Big Money)

Про зародження Буковеля, Коломойського та $500 млн

Приблизно в 2000 році я зрозумів, що потрібно щось робити трішки інакше, чим те, що вже робилося. На початку 2000-го року поїхав у Словаччину, покатався на лижах. Мене це так захопило, що я подумав зробити щось таке ж цікаве і в Україні. Я зрозумів, що це той бізнес, який в перспективі буде приносити прибуток. Об’їхав всі [українські] курорти, якщо їх так можна назвати. Побачив, що подібних закордонним - не було. Відповідно, зареєстрували фірму. Думали побудувати декілька витягів, котеджів, ресторанів. Таким чином забезпечити більш-менш нормальний рівень катання, комфорту, сервісу.

В 2002 році Ігор Палиця (нардеп України VI і VII скликань, голова Волинської обласної ради, близький соратник екс-власника ПриватБанку Ігоря Коломойського. - Ред.), з яким ми потоваришували у 1999 році, познайомив мене з Ігорем Коломойським.

Я сказав йому: "Ігор (Палиця. - Ред.), є багато чого. Можливо, давай презентуємо [це] великому інвестору. Бачу, що в тебе добре виходить з ним працювати". Він відповів: "Ну, є Ігор Валерійович Коломойський. Давай поїдемо до нього". Я тоді й такого прізвища, навіть, не знав. Можливо, десь щось чув. Приїхав до нього просто презентувати свій бізнес. Він прийшов. Така людина, з такою великою зачіскою, в светрі. Дивлюся, хто це такий прийшов, не зрозуміло. Так і познайомилися. Він каже: "Заводи ви там собі розвивайте. Але є в мене мета збудувати гірськолижний курорт". Так зійшлося. У мене була така мета на мікрорівні, а в нього - на макро. 

В кінці-кінців, мені пообіцяли, що будуть інвестуватися великі гроші. Він організував мені поїздку в інші країни, запросив в Куршевель. Ми поїздили. Він запитав: "Сань, ми можемо зробити щось подібне або краще?". Я сказав: "Так, безумовно. Але це потребує великих коштів і часу". Обіцянку було виконано і вже в 2004-2010 роках було інвестовано приблизно $500 млн. Це і готель Radisson, і вся та інфраструктура.

Реклама
"Я тоді й такого прізвища, навіть, не знав. Можливо, десь щось чув. Приїхав до нього просто презентувати свій бізнес. Він прийшов. Така людина, з такою великою зачіскою, в светрі. Дивлюся, хто це такий прийшов, не зрозуміло. Так і познайомилися. Він каже: "Заводи ви там собі розвивайте. Але є в мене мета збудувати гірськолижний курорт". Так зійшлося. У мене була така мета на мікрорівні, а в нього - на макро"

Чому він вибрав саме мене? По-перше, Палиця був добрим промоутером. Довіра. Якщо ти когось порекомендуєш, скажеш: "Він класний. Йому можна вірити", - я його можу вислухати. І навпаки.

Про інвесторів і партнерів

Не буду говорити, хто скільки має відсотків [в портфелі акцій компанії], але і Палиця... Їх не так вже і мало. Достатньо. Не хотілось би зараз говорити. Не хочу нікого дразнити. [Кого?] Не знаю, нашу владу. Я не знаю їх намірів. Всі достатньо рівноцінні партнери. Коли ми об҆’єднались, ми великий пакет продали новим акціонерам, - значно більший ніж 50%. Але люди, які тоді були засновниками, залишилися з досить великим відсотком. Це був я і ще один чоловік, який потім вийшов, продав свою долю. Він сказав, що не хоче далі розвиватися, вже не того віку. Це був Анатолій Попадюк (в минулому - голова правління ПАТ Фірма Нафтогазбуд та голова НАК Нафтогаз України. - Ред.). Він назвав цифру, йому її віддали. Це було приблизно в 2002-2003 році. 

Мій профіт завжди був від менеджменту. З 2002 до 2004 року ми один до одного притиралися. Тоді я не керував [Буковелем]. Потім мені сказали: "Ми побачили, що в тебе є потенціал. Давай, займайся. Ми будемо інвестувати, якщо ти будеш управляти реально, нести відповідальність". Я сказав: "Окей". З 2004 року пішли інвестиції, коли я став топ-менеджером, а не тільки ініціатором ідей.

"... мені пообіцяли, що будуть інвестуватися великі гроші. Він організував мені поїздку в інші країни, запросив в Куршевель. Ми поїздили. Він запитав: "Сань, ми можемо зробити щось подібне або краще?". Я сказав: "Так, безумовно. Але це потребує великих коштів і часу". Обіцянку було виконано і вже в 2004-2010 роках було інвестовано приблизно $500 млн"

Я ні про що не жалкую. Це, як моє сьоме дитя. У мене своїх шестеро, а Буковель - моя сьома дитина. Вона була мною народжена, вихована. Завдяки інвесторам, отримала прекрасну освіту. Коли інвестори не тільки надіються, що мають гроші, а розуміють, що менеджмент, - дуже великий відсоток, а подекуди й 50%, 90% всього успіху [бізнесу].  

Перше, що ми зробили, - в 2004 році найняли канадську фірму Ecosign, щоб без збитків для природи, розвивати туристичну галузь в Карпатах. На той момент ця фірма мала 50 чи 60 років [досвіду роботи]. Вони або повністю проектували з нуля, або повністю реструктуризували великі [гірськолижні] курорти. Це фірма, яка робила реструктуризацію Куршевеля. Ми замовили майстер-план детального планування, тобто - план розвитку. Це коректна логістика гірськолижного курорту. Тому що ми не розуміли, що, де і як будувати. Вони, навіть, спроектували пішохідні доріжки, поетажні плани будівель, що і де має бути, щоб люди нормально розподілялися. Щоб не було в одному місці перенасичення, а в іншому - нікого, як у багатьох європейських курортах. Тому що їх будували хаотично. Порівняно з ними, американські і канадські курорти, - набагато кращі.

Про роботу Буковеля та його інвестиційну привабливість, ціни на послуги та прибутки

[Як працює Буковель?] Напевно, як швейцарський годинник, який ходить і без Шевченка. Тобто, якщо є класний годинник, він сам заводиться. Людина завжди має бути в тонусі. Вона встає, робить зарядку, приймає душ, іде і працює, автоматично заводиться годинник. Буковель працює таким чином, що його непотрібно заводити кожен день. Він працює автономно, розвивається.

Цього року, сума інвестицій, які було вкладено не групою компаній, яка розвиває Буковель, а звичайними інвесторами, які купують апартаменти, шале для проживання або здачу в оренду, склала приблизно $50 млн. На території Буковелю, в українських Карпатах, з’явилася точка, яка слугує магнітом для інвестицій. Точка, яка велику кількість людей забезпечила роботою. В Буковелі взимку [працює] 5000 людей, влітку - 3000.

Якщо взяти готельно-ресторанний бізнес, уявіть собі, які там є професії і приходьте. Зарплата в зимовий і літній період - від $500 в гривнях в місяць. Додатково - проживання і харчування. Це - мінімум, який я вважаю базисом. Людина приходить, працює, відразу отримує зарплату. Якщо працівник розвивається, то через рік-два роботи середня зарплата може скласти близько $1000. Багато хто з підприємців наймає людей на випробувальний термін і потім каже, що вони йому не підійшли. Це обман. Так не можна робити. Є таке поняття, як мінімальна зарплата. Вважаю, що менше, ніж $500 в місяць, людина не може заробляти, щоб виживати.  

"Цього року, сума інвестицій, які було вкладено не групою компаній, яка розвиває Буковель, а звичайними інвесторами, які купують апартаменти, шале для проживання або здачу в оренду, склала приблизно $50 млн. На території Буковелю, в українських Карпатах, з’явилася точка, яка слугує магнітом для інвестицій. Точка, яка велику кількість людей забезпечила роботою. В Буковелі взимку [працює] 5000 людей, влітку - 3000"

В селі (c. Поляниця. Івано-Франківська обл.. - Ред.), зараз живе 1000 людей. Бюджет села - 50 млн [грн], порівняно з 30 000 дотаційного бюджету та 600 людьми в 2000 році. Зараз - це село мільйонерів. Це показало, що збудувавши магніт, бізнес, який затягує і залучає інвестиції, можна відновлювати цілі регіони.   

Якщо взяти всіх підприємців, які ведуть в Буковелі бізнес, наприклад, в радіусі 5 км від в’їзду з Поляниці, тому що в основному там розвиток (зараз 5000 ліжко-місць), і Буковель, який їм дав можливість туди інвестувати, по моїм підрахункам обіг всіх цих підприємств, якщо взяти кожне і помножити на вартість, яку вони пропонують, за зимовий період приблизно 2 млрд грн. Порівняно з минулим роком, якщо взяти консолідовано, обіг збільшився приблизно на 40%.   

Олександр Шевченко (фото - Big Money)

Наприклад, якщо ціни [в Буковелі] порівняти з будь-яким європейським курортом, та [наша] ціна, яка є найвищою, це та ціна, наприклад, яка є в найдешевших курортах в Австрії, в яких два-три підйомники.

Менеджмент Буковелю управляє одним з курортів в Австрії, у якого два підйомники і три готелі. Курорт називається Земмерінг (найстаріший гірськолижний курорт Європи в Австрії, заснований 1888 року, знаходиться за 100 км від Відня. - Ред.). Цей курорт набагато менший. Якщо порівняти його ціни і Буковеля, то вони приблизно однакові. Але у Буковелі - 68 км трас і 16 підйомників, а там - 2 підйомники і 10 км трас.

"Зарплата в зимовий і літній період - від $500 в гривнях в місяць. Додатково - проживання і харчування. Це - мінімум, який я вважаю базисом. Людина приходить, працює, відразу отримує зарплату. Якщо працівник розвивається, то через рік-два роботи середня зарплата може скласти близько $1000"

У Буковелі бувають дві категорії туристів. 90%, які витрачають приблизно 500 грн в день. Інші 10% - приблизно 1000 грн в день. 1% туристів, які тратять більше. немає сенсу рахувати. Він не настільки впливає на всі ці процеси. Це туристи, які, наприклад, купили гірські лижі за €1000, купили скі-пас за 1000 грн в день (магнітна картка, яка дозволяє пройти через турнікет на територію лижної станції, де можна користуватися всіма підйомниками і спускатися необмежену кількість разів по будь-яким трасам. - Ред.), живуть в Radisson за приблизно $200-300 за добу. Потім не ідуть кататися, а ідуть в ресторан.

Основна категорія туристів, на якій я заробляю, гроші - ті, що витрачають 500 грн в день. Цей клієнт хоче зранку (до 9-ї ранку) зі знижкою 30-40% купити скіпас, як правило, бере скі-пас на три години, якщо раніше купив прокат [спортивного обладнання] також має 30% знижки. За пів року до початку катання ми надаємо знижку 50% від вартості скі-пасу і прокату спорядження. Це означає, що туристи, можливо вже, що їм потрібно, купили. 500 грн - це середній чек з розрахунком тої великої знижки. Тобто, турист за ці 500 грн має цілий день катання, прокат і вечірнє катання. Якщо взяти середню цифру, то отриманий нами середній денний скі-пас за весь сезон - приблизно $18. Це приблизно €15. Завдячуючи знижкам, пільгам, соцпрограмам. Туристи, оселяючись в котеджах, шале, апартаментах, мають можливість самостійно готувати їжу.  

Чистий прибуток Буковеля за підсумками попереднього сезону - приблизно 150 млн грн. Це проект, який окупається десятиліттями. Щоб вийти в нуль, ще років 10 потрібно.

"У Буковелі бувають дві категорії туристів. 90%, які витрачають приблизно 500 грн в день. Інші 10% - приблизно 1000 грн в день. 1% туристів, які тратять більше. немає сенсу рахувати. Він не настільки впливає на всі ці процеси. Це туристи, які, наприклад, купили гірські лижі за €1000, купили скі-пас за 1000 грн в день [...], живуть в Radisson за приблизно $200-300 за добу. Потім не ідуть кататися, а ідуть в ресторан"

Якщо ви хочете інвестувати в Буковель, це може бути не тільки 50 на 50 з нами, ви можете наприклад, купити у нас землю і щось самі зробити. Тоді ти - 100% власник. Ми кажемо, що на цьому місці може бути готель таким або таким розміром. Ми погоджуємо. Є майстер-план території і генеральний план забудови, обов’язковий для всіх інвесторів. Немає нічого такого, що можна взяти і де-завгодно побудувати.

Всі свої гроші я реінвестую лише в туризм і всім рекомендую це робити. Тут - великі перспективи, тому що ринок туризму дуже недооцінений.  

Багато людей, які були в лижній школі, або просто працювали, і висували креативні ідеї, Буковель їх підтримував. Можливо, навіть фінансував, чи давав можливість розвивати бізнес. Тому що нам важлива наявність на великій території якомога більшої кількості менеджерів. Буковель розвивається за таким от принципом. Побільше менеджерів.

 У нас є біля 150 мікропроектів, з якими ми в партнерстві.

Про бізнес по будівництву доріг

Можна сказати, що це умовно мій бізнес. Це бізнес, заснований Буковелем, проінвестований Буковелем, але бізнесом його назвати ще не можна. Тому що Буковель профінансував компанію, яка купила обладнання. В цю компанію проінвестовано приблизно 500 млн грн.

"Всі свої гроші я реінвестую лише в туризм і всім рекомендую це робити. Тут - великі перспективи, тому що ринок туризму дуже недооцінений"

До ії окупності, якби були добрі замовлення, потрібно ще років п’ять. Наш замовник - держава. Останній час замовлення не отримую. За 2017 рік 350 млн заборгованість.  

Якби не Буковель, то що?

Навіть не знаю. Напевно, займався б чимось інноваційним, ні на що не подібним. Я не люблю когось наздоганяти. Люблю перемагати не наздоганяючи. Я люблю обрати новий шлях. Як кажуть "розумний вгору не піде, розумний гору обійде". Поки всі ось тут, я б намагався в ту саму точку пройти іншим шляхом. Можливо, простішим. Можливо, потрібно трішки включити менеджмент і мозок для того, щоб не повторювати за кимось.

Чи передам я свою долю в Буковелі своїм дітям, залежить від того, якими вони стануть. Зараз вони нормально розвиваються. Вони - не мажори.

Євген Черняк і Олександр Шевченко (фото - Big Money)

Про перший мільйон

Він не був грошима, а, скоріше за все - в капіталізації. В 1996 році, заробивши на агропромисловому комплексі, ми почали купувати на вторинному ринку різноманітні заводи. Ми не купували через приватизаційні сертифікати. Хтось мав акції, продавав їх, люди їздили по селах їх скуповували. Це вторинний продаж. Ми на первинному ніколи не брали участь. Рахую, що ваучери - це взагалі злочинна система. Коли людина має акцію, ти до неї приходиш, торгуєшся і купуєш. таких людей було десятки, а може й сотні тисяч. Ці скупки об’єктів проводилися роками.

Тоді через капіталізацію, через відновлення цих об’єктів…

Наприклад, ми купили Коломийський молочний завод приблизно в 1997 році, витративши на акції той момент приблизно 1 млн грн. Ми його підняли. З З0 т молока за добу до, здається, 130 т. В 2002 році ми його успішно за 3,8 млн грн продали. Тоді курс  був приблизно 2 грн за долар. Але ми в той час ще й заробляли операційно.

Про боротьбу з негативом та хоббі

Якщо людина постить в Faceboоk негатив, я намагаюся відповісти їй позитивом. Намагаюся людину змінити. Тому що "дурень, сам дурень", - це погано. Віра в Бога перемагає все. Не потрібно нервуватися, бо гнів, - це найгірше. Гнів і ненависть нічого хорошого не приносить. Віра в Бога і родина - це є перспектива.  

Спорт - це само собою. Займаюся зараз більше боксом, приблизно три рази на тиждень. Люблю розкидатись по лапам, по груші. Легше себе почуваєш, виходить негатив.  Ходьба від 5 до 15 км по пересічній місцевості - майже кожен день. Люблю попаритися з великими контрастами.

Улюблений фільм

В дитинстві, безумовно, - "Сімнадцять миттєвостей весни" (російський радянський 12-серійний телесеріал 1973 року за однойменним романом Юліана Семенова. - Ред.). Зараз - "Вертикальна межа" (американський альпіністський трилер 2000 року, новозеландського режисера Мартіна Кемпбелла. - Ред.). Дуже напружений фільм.

Мораль - коли є надійна команда, ти - в безпеці.

"Я не люблю когось наздоганяти. Люблю перемагати не наздоганяючи. Я люблю обрати новий шлях. Як кажуть "розумний вгору не піде, розумний гору обійде". Поки всі ось тут, я б намагався в ту саму точку пройти іншим шляхом. Можливо, простішим. Можливо, потрібно трішки включити менеджмент і мозок для того, щоб не повторювати за кимось"

Книга, що змінила життя

Біблія. Святе письмо. Кобзар Шевченка.  

Біблія складається з двох частин - Старий Заповіт та Новий. Тому що без старого не буде нового. Не можна вибити фундамент. В Старому Заповіті мене найбільше вразила Книга Йова. Висновок - щоб не сталося, віра в Бога спасе людину.

Шлях до результату чи сам результат?

Безумовно - результат. Якщо досягнути результату, не відчуваєш шляху.

Шлях - як одна секунда. Якщо не ставити перед собою ціль, або ціль, яка недосяжна для інших, ти нічого ніколи не досягнеш.

Хто живе мінімалізмом "сьогодні на завтра", ніколи не стане успішним.

Порада собі двадцятирічному

Бути уважним, всіх слухати, але приймати рішення самому, якщо хочеш чогось досягти в житті. Не йти на поводу, якщо тобі щось нав’язують, ти не розумієш, про що йдеться. Наприклад, ти інвестуєш свої кошти в те, що не відчуваєш.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.