Страна СупруниЯ. Пять мифов политиков о работе Ульяны Супрун

На минулому тижні Окружний адмінсуд Києва відсторонив в.о міністра охорони здоров’я Уляну Супрун від виконання обов’язків, за позовом депутата Радикальної партії Ігора Мосійчука. Рішення оскаржене. Але це не перша атака на Супрун: вона і медична реформа - головні об’єкти критики від українських політиків. Звільнити її намагаються вже понад два роки. У жовтні 2018 року Вадим Рабінович навіть назвав Україну "Супрунією": мовляв, якщо парламент не може зняти Уляну Супрун з посади, то це означає, що нашу країну контролює саме Супрун. У відповідь в соцсмережах запустили флешмоб на підтримку в.о. міністра  #СупруніЯ.

У цій статті автори аналітичної платформи Vox Ukraine згадують найпопулярніші міфи, поширювані українськими політиками щодо роботи Міністерства охорони здоров’я.

Міф № 1: МОЗ під керівництвом Супрун забрав в українців безкоштовну медицину. А це право передбачено 49 статтею Конституції

Це маніпуляція.

Не можна забрати те, що існує лише формально. Хоча Конституція України й передбачає безкоштовну медичну допомогу, але на практиці вже давно (значно раніше за прихід Супрун до МОЗ) майже половину загальних витрат на медицину складали витрати з кишень українців. Детальніше можна почитати в проекті (Без)коштовна медицина від ГО "Пацієнтів України".

Серед іншого реформа МОЗ включає в себе запровадження поняття "гарантований пакет медичних послуг". На сьогодні до нього входять майже всі можливі медичні послуги, і держава гарантує їх оплату (окрім хіба що стоматології та естетичної медицини):

1) екстрена медична допомога;
2) первинна медична допомога;
3) вторинна (спеціалізована) медична допомога;
4) третинна (високоспеціалізована) медична допомога;
5) паліативна медична допомога;
6) медична реабілітація;
7) медична допомога дітям до 16 років;
8) медична допомога у зв’язку з вагітністю та пологами.

Тобто по суті звинувачення МОЗ безпідставні: вимога Конституції дотримана, і медичні послуги залишаються безкоштовними. Втім це не прояв щедрості, а вимушений захід. МОЗ ще з 2016 року намагається втілити принцип співоплати, коли люди офіційно оплачують частину медичних послуг замість неофіційних платежів лікарям. Перша версія закону про фінансування медицини передбачала повну оплату державою лише первинної та екстреної медицини, тоді як спеціалізовані послуги (гастроентерологія, урологія і т.д.) частково б оплачували пацієнти разом з державою. Але політики заблокували цей закон і ухвалили його версію з повною державною оплатою фактично всіх медичних послуг.

Оскільки обсяг коштів, які Україна може витратити на охорону здоров’я, обмежений, список гарантованих послуг колись може звузитися, і в цьому випадку людям доведеться оплачувати не частину вартості послуг, як пропонував МОЗ, а платити за послуги поза гарантованим пакетом повну вартість.

Міф № 2. Чинне керівництво МОЗ навмисно недофінансовує лікування онкологічних та серцево-судинних захворювань

Це маніпуляція.

Насправді в Україні вже багато років існує хронічне недофінансування медицини - і далеко не тільки онкології чи ССЗ. У 2018 році на медицину виділялося 3,4% ВВП, у 2011 - 3,8% ВВП. Для прикладу країни Організації економічного співробітництва та розвитку  2017 року в середньому витрачали на медицину 9% ВВП. Згідно з Конституцією України, наша держава фінансує майже всі медичні послуги, які можуть знадобитися українцю -  починаючи від послуг сімейних лікарів і закінчуючи лікуванням онкології. Звісно, бюджет жодної держави у світі не может витримати таке навантаження - медицина в принципі є дуже дороговартісною послугою.

За даними МОЗ, закупівля ліків за державний кошт фінансується лише на 45% від потреби. Згідно з розрахунками VoxCheck, ліки для дорослих хворих на онкологію минулого року були профінансовані на 28%, ліки для дітей - на 67%. Ліки для хворих на серцево-судинні захворювання - на 30%. Тобто наявне серйозне недофінансування принаймні цих напрямків (у 2017-2019 роках на закупівлю ліків виділяються однакові суми -- по 5,9 млрд грн щороку).

У 2017 році Міністерство охорони здоров’я запустило програму “Доступні ліки”, за якою люди з ССЗ можуть отримувати визначений перелік ліків безкоштовно або зі значною знижкою. Також  міністерство почало перенаправляти кошти з інших програм на лікування онкохворих. 2019 року через перенаправлення коштів з інших програм фінансування за програмою дорослої онкології має зрости ще на 10%. Крім цього, міжнародні організації, що займаються закупівлею ліків останні кілька років, змогли зекономити значний обсяг коштів.

Відтак недофінансування онкології та ССЗ справді має місце, але:

1. головна причина цього - хронічна недостатність коштів у бюджеті України на фінансування усіх потреб медицини;
2. МОЗ намагається знайти рішення проблеми браку коштів завдяки перенаправленню грошей з інших програм, де вдалося заощадити. 

Міф № 3. Через реформи, які проводить МОЗ, українці помирають від раку та серцево-судинних захворювань набагато більше, ніж європейці

Це неправда.

За оцінками Всесвітньої організації здоров’я, у 2016 році у світі від серцево-судинних захворювань померло майже 18 мільйонів людей. Тобто ці хвороби відповідальні за близько 33% усіх смертей у світі. В Європі цей показник становить 43% (або 448 на 100 тис. населення).

В Україні показник смертності від ССЗ набагато вищий: з року в рік це 67% або більше 900 людей на 100 тис населення (детальніше дивіться звіт МОЗ, стор. 24).

2017 року Україна втратила близько 400 тис. людей від серцево-судинних захворювань (свіжіших даних немає).

Рак -  друга у світі причина смертності. З січня по вересень 2018 року ВООЗ зафіксувала 9,6 мільйона смертей від раку. Україна, згідно з даними за 2018 рік, посіла 13 місце в Європі та 26 у світі за смертністю від раку на 100 тисяч осіб: близько 120 людей на кожні 100 тисяч населення. В абсолютних цифрах майже 100 тисяч українців в 2018 році померли від раку.

Така ситуація склалася досить давно. З 2009 року смертність від онкологічних захворювань та ССЗ залишається практично незмінною. Тому навряд чи можна звинувачувати в ній нещодавно розпочату медичну реформу.

Водночас якщо вимірювати у тисячах смертей на 100 тис. населення, то смертність від онкології скоротилася із 192,4 у 2009 році до 183,3 у 2017. Від ССЗ з 1000,4 до 900,2 на 100 тис. населення.

Міф № 4. Через бездіяльність МОЗ скорочується чисельність населення

Це неправда.

Скорочення чисельності населення - це реальна ситуація, з якою зіткнулася Україна. Але це проблема не останніх років та не наслідок реформи медицини. Скорочення населення триває з 1993 року і досягло піку на початку двохтисячних, коли щорічно чисельність населення скорочувалася більш ніж на 500 тис. осіб. Основних причин три: скорочення народжуваності, зростання смертності та міграція громадян за кордон.

ООН прогнозує чисельність населення для всього світу. За цим прогнозом, найбільше скорочення відбудеться в 10 країнах, у тому числі в Україні. До 2050 року в Болгарії, Польщі, Латвії, Литві, Сербії, Молдові, Хорватії, Віргінських Островах, Румунії та Україні очікується скорочення чисельності населення більш ніж на 15%. На 2050 рік ООН прогнозує чисельність населення України в межах 35 мільйонів, на 2100 рік - 28 мільйонів.

Але насправді цей прогноз відображає лише один сценарій, розрахований на основі даних про поточні показники народжуваності та смертності. Відповідно підвищення рівня життя населення та подальший розвиток системи охорони здоров’я можуть послабити цю тенденцію - в тому числі за рахунок міграції до України.

Таким чином, у тому, що чисельність українців падає, винне точно не чинне керівництво МОЗу.

Міф № 5. МОЗ не закупив вакцини, їх ніде не знайти. Через це в Україні епідемія кору

Це неправда.

З осені 2015 року закупівлею вакцин в Україні займаються такі міжнародні організації: ПРООН, ЮНІСЕФ і Crown Agents. Вони займаються закупівлею ліків у всьому світі, і МОЗ залучив їх через корупцію у цій сфері в минулому. Завдяки роботі цих організацій вдалося не тільки врешті решт забезпечити шпиталі необхідними ліками, а й заощадити значні суми державних коштів. Так, на закупівлях через міжнародні організації за 126 найменуваннями лікарських засобів і медичних виробів економія становила 373,6 млн грн. Сьогодні стан закупівлі ліків можна подивитися на сайті МОЗ.

Таким чином перша частина міфу є неправдивою: МОЗ уже кілька років безпосередньо не закуповує ані вакцини, ані ліки.

Стан забезпечення вакцинами регіонів можна подивитися за цим посиланням. Вакцинацію роблять як у державних закладах первинної допомоги, так і в приватних поліклініках. Якщо у державних поліклініках нібито немає вакцин, то потрібно звертатися до регіональних департаментів охорони здоров’я. Також вакцин може не бути в приватних лікарнях, адже держава їх не забезпечує.

Отже, друга частина міфу неправдива: вакцини є.

Щодо захворювань українців на кір або інші інфекційні хвороби, то спалахи епідемій відбуваються через низьку вакцинацію у минулі роки. Показник охоплення щепленнями справді був дуже низьким у 2010-2016 роках. Це відбувалося через небажання батьків вакцинувати дітей. Багато в чому це небажання було спричинене поширенням інформації про неякісні вакцини та летальні випадки після вакцинації (безпосередній причинно-наслідковий зв’язок у цих випадках не було доведено).  

Протягом 2014-2015 років, коли закупівлі передавалися від МОЗ міжнародним організаціям, справді відбувся провал у закупівлях. Але з другої половини 2016 року медичні заклади забезпечуються ліками та вакцинами вчасно.

Автори: Олена Шкарпова, Максим Скубенко, проект VoxCheck

Стаття опублікована в рамках інформаційного партнерства з VoxUkraine, який реалізує проект “Медичний фактчек”, що займається розвінчуванням міфів стосовно реформи системи охорони здоров’я в Україні та допомагає розібратися в актуальних медичних питаннях. Проект реалізується за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”