"Инвестиционная няня" в украинских реалиях. За шаг до фарса

"Инвестиционная няня" в украинских реалиях. За шаг до фарса

президент ассоциации Украинский клуб аграрного бизнеса, генеральный директор ИМК
05.02.2020, 11:02

Сможет ли мнимая инвестняня Галя помочь мнимому инвестору Карлсону построить в Украине завод «green field»? Еще один сценарий для фильма (укр.)

Лише заявою про абсолютно нетрадиційний підхід у роботі з інвесторами, про ту саму «інвестиційну няню», яка володітиме п’ятьма мовами та опікуватиметься інвесторами, які вкладатимуть понад $100 млн в економіку України, самих інвесторів у країну не залучиш.

Питання полягає у наступному: наскільки українська влада дійсно готова до приходу таких інвесторів, і що може зробити ця «няня» для них?

Повертаючись до наших реалій, хотів би розглянути можливий інвестиційний кейс та участь у ньому «няні».

Уявімо, що інвестор, назвемо його Карлсон, хоче інвестувати в Україну, зокрема побудувати завод з нуля в чистому полі «green field» з виробництва картоплі фрі вартістю $100 млн. Чому саме картоплі фрі? Тому що є ринок (тут не буду робити рекламу одному закладу швидкого харчування, який ту ж саму картоплю фрі завозить з Польщі, бо в Україні її чомусь не можуть або не хочуть виробляти, це вже інша історія).

Отже, перші чотири кола пекла або ж етапи для уявного інвестора Карлсона та підтримку «інвестиційної няні» на кожному з них.

Етап перший. Земельний

Інвестор Карлсон прорахував бізнес-план, у нього є чітке розуміння, як він вироблятиме картоплю фрі, він має технологію, ринок збуту. Тобто, це не є проблемою для нашої «інвестиційної няні», назвемо її Галя, яка знає п’ять мов. Інвестору треба вирішити інші проблеми. 

І проблемою номер один є виділення земельної ділянки під будівництво виробництва.

І тут, з самого початку, починається найцікавіше. Адже, як відомо, знайти земельну ділянку під будівництво заводу, так званого «green field», не є вже такою і безпроблемною справою. І з цієї проблеми першої одразу випливає проблема друга: оформити цю земельну ділянку.

Не буду вдаватися у всі гнітючі подробиці цієї проблеми, але, якщо ви навіть знайшли земельну ділянку, виділити її та оформити, є надзвичайно складною бюрократичною перепоною, яка має враховувати побажання та хотєлки не тільки місцевої влади, але й інших органів, які задіяні у цьому процесі.

Етап другий. Будівельний

Окей, інвестор Карлсон пройшов перший етап, знайшов та оформив ділянку і відповідно оформив її у власність, або у довгострокову оренду. Далі справа за будівництвом.

І тут виявляється не все так просто. Не зважаючи на те, що відбулася суттєва лібералізація цього процесу, у нас ще є питання — отримання замовником або проектувальником вихідних даних для будівництва від місцевої влади, розроблення проектної документації та проведення, у випадках передбачених законом, її експертизи.

У нашому випадку потрібно буде проводити експертизу, адже ми будуємо завод з переробки картоплі фрі. А це виробництво передбачає певну небезпеку. 

Затвердивши проектну документацію, нам треба ще отримати право на виконання будівельних робіт. І тут виникає знову ж таки ціла низка різноманітних проблем, які можемо отримати від нашої «чудової» Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Але припустимо, і тут Галя допомогла вирішити всі питання.

Етап третій. Паперовий

Якщо ж інвестор Карлсон таки отримає повідомлення про початок будівельних робіт, не можна розслаблятися, адже йому треба дотримуватися діючих застарівших умов та по ходу зібрати силу-силенну папірчиків, які стосуються забезпечення самого об’єкта будівництва. Вони мають відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання, водовідведення, електропостачання, забезпечення газом, щодо зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та комунікацій тощо.

Звичайно, Галя може сказати Карлсону, що на все це відповідні органи мають 10 робочих днів з дня реєстрації відповідної заявки. Проте реаліі говорять про інше - все це займає неймовірно багато часу і коштує суттєві гроші.

Чи зможе наша чудова «інвестиційна няня» Галя і тут якимось чином допомогти інвестору Карлсону, який таки хоче побудувати завод в Україні? У мене великі сумніви!

Етап четвертий. Експлуатація

Сподіваюся, інвестору Карлсону таки пощастить і він матиме терпіння і дійде до етапу введення в експлуатацію свого заводу.

Тут одразу йому треба буде сплатити дольовий внесок, про який мова йтиме з місцевою владою. Далі у двері постукається наша найнебезпечніша пожежна інспекція, інші органи, які полюбляють навідуватися до підприємців.

І знову виникає питання, як буде корисною у цих питаннях наша «інвестиційна няня» Галя і чим вона допоможе з її п’ятьма мовами у спілкуванні з вищезазначеними органами.

Та мислимо позитивно. Вірю, що наш інвестор Карлсон таки пройшов ці складні чотири етапи. Йому запропонували земельну ділянку в одному з регіонів Чернігівської області, яка є одним із лідерів по виробництву картоплі в Україні. Він щасливий, бо чотири етапи позаду. 

Наступає момент, коли можна приступати до роботи, і тут черговий сюрприз - українсько-радянське трудове законодавство, яке настільки забюрократизоване, що навіть при першому погляді на всі його норми хочеться сісти і разом з Галею плакати, ніжно тримаючись за руки.

Я не буду зупинятися на інших несподіванках для бідного Карлсона щодо відповідної інфраструктури, щоб він, наприклад, залучив на свій завод пару сотень працівників. Де їх розмістити? На чому їм приїжджати? Де їм жити? Якщо об’єкт, наприклад, побудує між Києвом і Черніговом.

Якою з п’яти мов відповість йому «інвестиційна няня» Галя? Адже знайти пару сотень, не кажу про тисячі кваліфікованих працівників, у цьому регіоні на сьогоднішній день абсолютно неможливо.

Тобто інвестору потрібно буде включитися в іншу роботу — відбудовувати соціальну інфраструктуру: дороги, дитячі садочки, будувати гуртожитки, будинки для фахівців, організовувати трансфер, тощо.

До чого я це веду?

На сьогодні в Україні склалися такі умови, що, на жаль, вони складні не лише для іноземного інвестора, але й для українського. Щоб подолати шлях від початку проекту до введення його в експлуатацію, як у нашому уявному кейсі, потрібно не один чи два роки. І це очевидно.

Згадав, як нещодавно Ілон Маск підтвердив намір будівництва заводу з виробництва автомобілів Tesla під Берліном у Німеччині. За цей проект змагалися 10 країн Євросоюзу, та отримала Німеччина.

Там місцева влада, а це дві федеральні землі — Берлін та Бранденбург та федеральний уряд, майже рік працювали спільно над тим, щоб залучити Маска в Німеччину, і саме під Берлін, запропонувавши йому кращі земельні ділянки, усю інфраструктуру, яка необхідна для реалізації проекту, фінансову підтримку. Плюс - в трьох берлінських університетах навчаються понад 100 000 високомотивованих і мобільних студентів.

А тепер увага, у березні 2019 року було анонсовано сам проект. Будівництво заводу починається у 2020 році, а виробництво автомобілів у 2021 році.

Чи зможемо ми запропонувати подібні, ба навіть кращі умови умовному інвестору Карлсону, і чим допоможе в цьому йому «інвестняня» Галя?

Дуже складно це усвідомити!

Тому, голосно сказавши «а» про «няню», треба, відповідно, тепер сказати і «б», що саме конкретно, крім спілкування на п’яти мовах буде робити наша «інвестиційна няня».

Хотілося б, щоб ініціатива про «інвестиційну няню», яка безумовно заслуговує на повагу, знову (як це часто буває у наших реаліях) не стала фарсом, а «няня» Галя не перетворилася на злу мачуху.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net

Комментарии

Последние новости

Можно ли меньше вредить здоровью, не бросив курить?