Максим Нефьодов: Пять задач для президента Зеленского

В цьому році ми переживаємо справжній розквіт демократії та свободи слова під час виборчого процесу, який вже давно є головною темою в будь-яких медіа та соцмережах. Втім, без жодного сарказму, в Україні відбулись найдемократичніші вибори в нашій історії: із найбільшою кількістю реальних кандидатів, неодноразовими змінами лідерів перегонів та найменшою роллю адмінресурсу та підкупу виборців. І тепер нам всім - безпартійним технократам, активістам нових ліберальних сил, прибічникам нового президента і соратникам всіх кандидатів, що програли, потрібно єднатись, аби будувати вільну, успішну, сучасну Україну.

Для новообраного президента Володимира Зеленського в мене є 5 порад:

Перший пріорітет - відновлення у людей почуття справедливості.

За п'ять років після Революції гідності було започатковано (хоча і не завжди доведено до кінця) багато структурних змін і, як результат, ми спостерігаємо економічний ріст вже 13 кварталів поспіль, стабільний курс гривні, рекордно низьку інфляцію, збільшення обсягу інвестицій. Досягнень президента Петра Порошенка та двох урядів можна перерахувати ще немало. Зважаючи на всі зовнішні обставини, військову та економічну агресію, - це дуже непоганий результат.

Але ми чудово розуміємо, що українці очікують і заслуговують на більше. В першу чергу - на відчуття справедливості і рівного ставлення до всіх, незалежно від посади чи "корочки". Мова не лише про демонстративні перельоти економ-класом чи продаж мерседесів з автопарку Державного управління справами. Мова саме про усунення корупційного податку, аби надходження держави (від податків, реалізації прав на користування ресурсами та монополіями) справедливо перерозподілялись між громадянами, а не осідали в кишенях чиновників. Мова про позбавлення посад і покарання для тих держслужбовців, які працюють на свою кишеню, а не на покращення життя громадян.

Якщо не займатися популізмом, несправедливо говорити, що президент в країні має займатись геть всім. Не можна вимагати від президента посадок корупціонерів чи зниження цін на комуналку - в нього немає на це повноважень. Але від президента очікують поведінки за новими стандартами.

Це означає і миттєву реакцію на питання, які збурюють суспільство, наприклад, справа Гандзюк, демонстративно нахабні дії чиновників, корупційні скандали, судді, яких ловлять п'яними за кермом. Президент, принаймні, має давати людям зрозуміти, що його так само обурюють факти несправедливості, що він не має до них жодного стосунку і в рамках своєї компетенції готовий допомагати і тиснути на інші гілки влади.

Другий пріоритет, який до того ж точно належить до повноважень президента - це силовий блок.

І в бізнесу, і в громадян є різні нарікання стосовно роботи Служби безпеки та прокуратури в сфері протидії економічним порушенням. Багатьох з людей, відповідальних за цей напрямок, призначає саме президент. І суспільство, звісно, очікує, що президент очолить боротьбу з хабарництвом та «рейдерством в погонах» в цих структурах і призначить туди людей, до яких є довіра. Водночас, я очікую, що новий президент продовжить стратегічно виступати за створення Служби фінансових розслідувань, яка б об‘єднала в одній немілітаризованій структурі всі відповідні функції.

Третій пріорітет - це війна та повернення Криму та окупованих частин Донбасу.

Президент є головнокомандувачем, він відповідає за обороноздатність, а також визволення заручників і дипломатичні процеси. Від нового президента очікуватимуть позиції, що ми непохитно стоятимемо й дипломатичним і економічним фронтом за нашу армію.

Що не буде жодних компромісів з агресором. Це також важливо і для інвесторів, які хочуть розуміти, що країна не є беззахисною чи залежною тільки від зовнішніх союзників. Президент має стати гарантом стабільності й безпеки в середині країни.

Четверте та надважливіше завдання для президента - це налагодження роботи з парламентом.

Чинний президент, уряд та парламент, незважаючи на окремі помилки, спільно вирішили багато питань. Втім, є законопроекти, які мали б бути проголосовані, але через певні обставини так і не були ухвалені Верховною Радою. Це і законопроекти про підвищення позиції України в рейтингу Doing Business, про обіг сільськогосподарських земель, про зменшення переліку заборонених до приватизації підприємств, питання декомунізації та скасування радянських актів, великий пакет по євроінтеграції і все таке інше.

Тому для нового президента збільшення продуктивності співпраці із парламентом, в першу чергу не з політичних питань, а з економічних - точно має бути пріоритетом.

Нарешті, президент має продовжити та посилити роботу з ЄС, США, Канадою та іншими стратегічними партнерами та міжнародними фінансовими організаціями.

На зважаючи на політичні зміни, інвестори потребують стабільності та професійної взаємодії. Тому новий президент має продовжувати курс співпраці з МВФ, що для інвесторів є конкретним сигналом про рух країни в правильному напрямку. Також він має запевнити, що ми стратегічно продовжуємо рухатися в НАТО і ЄС та залишаємося зрозумілим партнером для всіх наших партнерів. Ми не відстаємо від євроінтеграційної інтеграції, а навпаки прискорюємо цей рух. Цього всі очікують.

Попереду багато роботи. Тож, вперед, до перемог.