Общины им нипочем. Почему коммунальные предприятия в Украине – отдельные княжества

Зношена техніка, невдоволені працівники з низькими зарплатами і щорічні бюджетні вливання – саме так виглядає ззовні більшість комунальних підприємств України. Чи дійсно все так погано? Кожен із нас може це перевірити, перейшовши на сайт своєї міської ради.

Але не всі міста радо діляться інформацією про діяльність своїх комунальних підприємств. В окремих містах для того, аби її дізнатись, треба зробити пару кліків мишкою, а в інших комунальні підприємства – це окремі князівства, недоступні простим смертним.

Нещодавно Transparency International Україна оприлюднила Рейтинги прозорості 100 найбільших міст України і підзвітності 50 міст України за 2020 рік. Це чудовий інструмент, щоб зрозуміти, наскільки ваша місцева влада відкрита до мешканців і бізнесу в 14 сферах міського життя.

Одним з найважливіших (і близьких для мешканців) аспектів діяльності міської ради є управління комунальними підприємствами: водоканалами, кладовищами, зеленбудами та іншими КП, а віднедавна ще й лікарнями. Для мешканців важливо отримувати від таких підприємств якісні і недорогі послуги, для бізнесу – не мати зайвих конкурентів в їхній особі, а для міських рад – якісно управляти ними і зменшувати ризики корупції.

Рейтинг Transparency International показав, що сфера комунальних підприємств в Україні – одна з найменш прозорих та підзвітних: на четвертому місці з кінця. (див. графік нижче). В ній усі міста мають що приховувати. З 12-ти можливих балів у цій сфері, найбільше отримав Володимир-Волинський – дев'ять балів. Київ, наприклад, на восьмому місці з 7,9 балами.

Також в українських містах критично низький рівень підзвітності комунальних підприємств громаді: максимум шість балів з можливих 14-ти набрали три міста: Черкаси, Біла Церква і Дрогобич, решта – ще менше: в Києва і Харкова по чотири бали, в Одеси і Львова по два, в Дніпра – нуль.

При цьому власниками цих підприємств є громади, а не чиновники.

Що може зробити кожен із нас, щоб перевірити, чи якісно місто управляє нашими комунальними підприємствами? Які інструменти надають міські управлінці, щоб полегшити нам це завдання?

Подивитись перелік комунальних підприємств на сайті міської ради

Інколи вже на цьому етапі нас чекає багато дивних відкриттів. Крім звичних нам комунальних монополій, місто може мати у власності бані, аптеки, кафе. Але ж ми вже не у Радянському Союзі, спитаєте ви? Дійсно, багато послуг успішно надає бізнес на конкурентному ринку.

Міська влада може не припиняти діяльність таких КП з різних причин: бажання сподобатись виборцям, встановивши неринкову ціну на послуги; здача в оренду майна приватному підприємцю; або просто "щоб було" – бо ж раптом приватний бізнес піде з міста і не буде кому надавати послуги мешканцям. Звісно, це не виправдання (крім випадків, коли це природна монополія – водогін, теплотраса чи трамвай). Місто не має управляти компаніями, натомість має розвивати конкуренцію на всіх можливих ринках. Про це можна прочитати в окремому дослідженні.

Окремі міста пішли ще далі і володіють пакетами акцій акціонерних товариств. Наприклад, Івано-Франківськ управляє 100% акцій локомотиворемонтного заводу. Цю інформацію можна знайти у відкритих джерелах, але не на сайті власника – міської ради. При цьому директор заводу Руслан Терешко – депутат цієї ж міської ради. 

Деякі міста взагалі не публікують повних переліків власних підприємств у себе на сайті. За даними рейтингу Transparency International, це вісім міст, в тому числі Шостка, Бровари, Бердянськ.

Виникає логічне запитання – як управляти тим, чого навіть не обліковуєш? Лише 48 міст зі 100-та проаналізованих в Рейтингу публікує список та всі контакти власних комунальних підприємств. Наприклад, дуже якісно це зроблено у Хмельницькому.

Вивчати і порівнювати фінансову звітність комунальних підприємств

Комунальні підприємства, на відміну від установ, мають на меті отримання прибутку, навіть якщо вони виконують важливу суспільну функцію, вони мають це робити найефективніше. Вивчивши фінансову звітність, можна порівняти фінансові показники кожного комунального підприємства вашого міста з аналогічним комунальним або приватним підприємством іншго міста. Наприклад, порівняти Сумський комунальний і Білоцерківський концесійний водоканали і побачити, що з однаковим доходом та кількістю працівників у 2017-2019 роках прибутковість першого становила -2%, а другого – 9%.

І хоча всі компанії зобов’язані звітувати про фінансовий стан, сукупний дохід, статутний капітал і рух грошових коштів (всього чотири форми звітності, крім малих підприємств), в деяких містах її взагалі не публікують. Або ж публікують лише звіт про виконання фінансового плану, який зазвичай "на папері" виконується майже ідеально. Згідно з рейтингом, лише в 22 містах ви знайдете всю чи більшість фінансової звітності.

Якщо ви аналітик, найзручніше вам буде працювати з фінансовими показниками комунальних підприємств Херсона. На порталі відкритих даних всі фінансові результати КП цього міста зібрані в єдину зручну таблицю.

Звісно, найбільш якісно фінансову звітність підприємства може оцінити зовнішній аудитор. Лише 40 міст зі 100 проаналізованих принаймні раз замовляли незалежний аудит консолідованої фінансової звітності для комунального підприємства за останні чотири роки. Такий аудит має сенс проводити на великих підприємствах. Зазвичай це є вимогою кредиторів – ЄБРР, ЄІБ, Світового Банку тощо.

Дізнатись, як КП витрачають бюджетні кошти

Тут на допомогу прийде Єдиний вебпортал використання публічних коштів. На ньому можна подивитись, за що саме і кому заплатили розпорядники. 

Зі 100 проаналізованих міст усі КП зареєстровані на порталі у 29, а регулярно оновлюють інформацію лише п’ять. Це ознака того, що кошти можуть витрачатися непрозоро та неефективно.

Познайомитись з діяльністю директорів комунальних підприємств

Директори комунальних підприємств зазвичай призначаються міським головою за контрактом. Вони мають бути професіоналами та отримувати достойну зарплату, але водночас бути підзвітними місцевим депутатам і громаді. Лише 42 міста зі 100 в рейтингу оприлюднюють біографії керівників всіх чи більшості комунальних підприємств, з яких мешканці можуть оцінити "профпридатність" директорів. І тільки 34 міста розкривають, скільки отримують директори, і як формується їхня винагорода.

Щороку директори – менеджери, яких найняли – мають звітувати перед власниками – міськими радами та мешканцями – про роботу за рік. Принаймні, в ідеальному світі. В українських же містах директори КП звітують письмово лише у 40-ка зі 100 міст, а публічно перед міськрадою і громадою – не звітують в жодному. В таких звітах можна дізнатися деталі і нюанси, яких не помітиш у фінансовій звітності. Наприклад, що КП почало діяльність на певному конкурентному ринку, що може загрожувати приватному бізнесу.

Також хорошою практикою є формувати чіткі ключові показники ефективності підприємства, за які і має звітувати керівник. В Україні з цим біда – жодне з проаналізованих міст таких показників не формулює.

Бути в курсі зміни тарифів

Комунальні підприємства не тільки належать громаді. Найважливіші з них забезпечують нас життєво важливими послугами – водою, теплом, вивозом сміття тощо. На такі послуги тарифи встановлюються фіксовано. Тому нам як споживачам важливо знати, з чого саме ті тарифи складаються, та як часто вони змінюються. На сайтах лише 13-ти міст тарифи публікуються принаймні для більшості підприємств. Про зміну тарифів на послуги повідомляють 17 міст. І лише два міста – Черкаси і Дрогобич – оприлюднюють економічне обґрунтування чи проводять відкриті слухання щодо тарифів.

Домагатися звільнення комунальних підприємств від політичного впливу

Місцевій владі зручно мати "ручних" керівників комунальних підприємств (а краще – виконуючих обов’язків). Тому директори зазвичай не мають достатньо мотивації впроваджувати стратегічно важливі, хоча й тимчасово болючі рішення, натомість їх "стимулюють" виконувати завдання, політично вигідні меру чи правлячій фракції у міськраді. Щоб комунальні підприємства вели свою господарську діяльність найбільш ефективно, потрібно прийняти важливі управлінські рішення:

- Обирати директорів на відкритому конкурсі. Такі конкурси проходять лише у восьми зі 100 міст. Мери неохоче віддають право обирати керівника конкурсній комісії. Цікаво, що в лікарнях, перетворених на комунальні підприємства нещодавно, такі конкурси вже проводять повсюдно на вимогу закону – і "ніхто не помер".

- Створити наглядові ради у підприємстві. Одразу скажу: це не має бути аналог наглядової ради Укрзалізниці з мільйонними виплатами і не зовсім прозорою діяльністю. Наглядова рада КП – це інструмент для того, аби до управління прийшли визнані професіонали у галузі, які зможуть посилити підприємство. 

Наглядова рада має стати "буфером" між владою і керівником: влада має ставити загальні цілі, наглядова рада їх конкретизувати, а директор ефективно провадити операційну діяльність. При цьому у наглядових радах обов’язково мають бути представники міста як власника.

Вивчати кращі практики і вимагати їх впровадження у своєму місті

Всім проаналізованим в рейтингах від Transparency International Україна містам, є куди зростати в сфері прозорості, а в сфері підзвітності – й поготів. 

Часи, коли всі рівнялись на столицю, давно минули. Тепер за кращими практиками управління і звітування комунальними підприємствами варто їхати не лише до Києва, а й до невеликих міст. Наприклад, до Маріуполя – міста-переможця обох рейтингів; Херсона – де звітність всіх комунальних підприємств зібрана у зручному вигляді; Дрогобича – де мешканцям пояснюють причини зміни тарифів на комунальні послуги. 

Міста – не бізнесмени, але все ж управляють власними комунальними підприємствами. Місцевій владі необхідно зберігати контроль над фінансовим станом КП, забезпечувати ефективне управління ними та не чинити зайвого політичного тиску на керівників. Це непросте завдання, особливо коли підприємств кілька десятків.

Рейтинги прозорості і підзвітності демонструють, наскільки влада готова оприлюднювати інформацію, в тому числі про комунальні підприємства (прозорість), та відповідати на всі, навіть незручні, питання від суспільства (підзвітність). Високі бали в них роблять діяльність міської влади більш зрозумілою, що збільшує довіру до неї з боку громадян.